Бо маленьке село вимирає – тут нема ні магазину, ні школи, ні клубу.
До села Конопелька Ківерцівського району ми їхали навпростець польовими дорогами і милувалися прекрасними краєвидами. Ліс обіймав заквітчані маком, ромашками і різнотрав’ям поля, які давно ніхто не обробляє. Нарешті й перша хатинка показалася за деревами.
Євгенія Мацюк, сільський голова Сокиричівської сільської ради, до якої належить Конопелька, розповіла, що офіційно там є 38 будинків, де прописані 62 жителі. Та, зрозуміло, фактично стільки не проживає. І хатин-пусток більше десятка. Корінні мешканці подалися в різні куточки у пошуках кращого життя, тож у селі залишилися переважно пенсіонери.
– Ой, де в нас ті люди візьмуться? – махає руками 45-річна Антоніна Киричук. – Хто в Києві, хто в Польщі на заробітках. Бо тут ніякої роботи нема. Колись у сусідньому селі був колгосп. Там багато працювало. А зараз усе заглухло, земля лісом заростає.
Жінка саме вийшла на вулицю з внуками. Маленькі братики Сітовські – наймолодші жителі Конопельки. Крім них, тут ще десять діток прописано. Навіть погратися нема як, бо ж село розкидане, хати за кілька кілометрів одна від одної. Добре, що хоч до школи у сусіднє село возить автобус.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
