У селі Скірче Луцького району місцевий мешканець своїми силами окультурив ставки і вирощує рибу. Раніше там були суцільні хащі. Узявся за це ще 2013 року житель села пан Ігор.
Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс», передають Волинські новини.
За словами селянина, рибалити любив із дитинства, а коли випала нагода, то взявся приводити місцеві ставки до ладу.
«Раніше вони були зовсім занедбані. Місцеві рибалили, але вже й не було що ловити. Була дика риба, а промислова не водилася», – пригадав пан Ігор.
Проте нині розводять у ставках коропів, товстолобів і амурів. Звідти оптовики забирають їх та розводять ринками. Купатися тут заборонено, а ось порибалити місцевим можна. Головне – не нахабніти.
«Я коли був у Німеччині, то бачив, що там у чоловіка 400 гектарів ставків. Він один їздив, ловив рибу і продавав. Я запитав: «А вночі хтось охороняє?» Той відповів: «Для чого? Красти не будуть. Сітки ставити можу тільки я». У них штраф за одну вудочку без документів – три тисячі євро», – розповів селянин.
У нього, до слова, випадки крадіжок були. Але якщо з людьми ще можна домовитися, то із чаплями – ні. Вони вивуджують рибу не гірше за рибалок, від чого господар ставків не в захваті. Не менше клопоту завдають і лебеді.
«Зараз тільки одна пара лебедів може жити на ставку, це їхня територія. Восени тут буде багато цих птахів – 50-100 особин», – додав пан Ігор.
Кожна водойма, каже, має свої нюанси догляду за нею. Тому в цій справі потрібно постійно вчитися. І хоча може здатися, що біля ставків як такої роботи немає, це помилкове враження.
Чоловік розповів: для того, аби хоча б вийти в нуль, треба вкласти чимало зусиль і коштів (наприклад, на корм для риби).
«На сезон приблизно треба 80-100 тонн корму на два ставочки. Узимку набираємо воду, чистимо ставки й через два-три роки мусимо копати, бо вже не можна риби зловити», – акцентував господар.
Крім того, обов’язковим є вапнування, яке робить необхідний баланс у воді. Інколи допомагати викликаються місцеві дітлахи, які зараз на канікулах. Кажуть: приходять, бо тут їм цікаво годувати риб і кататися на човнах.
Пан Ігор відзначив: кожен його день минає на ставках. Коли був на війні, то постійно розповідав про них побратимам. Тепер, як вони приїздять у відпустку, завжди запрошує порибалити. Риболовля – це терапія.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.