Історик та журналіст Вахтанг Кіпіані презентував у Луцьку книгу «Справа Василя Стуса». У ній зібрано документи з шеститомної справи поета Василя Стуса з архіву КДБ.
У книзі, зокрема, описана роль в засудженні і ув’язненні дисидента його адвоката, нині – депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука.
Отож, що варто знати про Віктора Медведчука в історії зі Стусом. Далі – словами Вахтанга Кіпіані.
«У суді Василь Стус був абсолютно беззахисним»
«Василь Стус опинився в тюрмі, коли від адвокатів і навіть суддів нічого не залежало. Він, як і десяток інших членів Гельсінської групи, якщо йшлося про друге ув’язнення, був засудженений на максимальний термін – 10 років камерного утримання + 5 років заслання. Ніхто не отримав хоча б на місяць менше.
При цьому, якщо ви почитаєте спогади дисидентів, ви можете побачити різну роботу адвокатів. Наприклад, у справі Василя Овсієнка (громадський діяч, роповсюджувач самвидаву, - ред.) був адвокат Сергій Мартиш. Він був комуністом, ветераном «Великой отечественной войни», але при цьому Овсієнко до свого адвоката ставиться з великою повагою. Він робив все можливе, щоб представити інтереси свого підзахисного, захищав, як міг.
А Василь Стус про свого адвоката Медведчука сказав: «Навіщо мені другий прокурор в суді?». На жаль, Василь Стус не описав історію суду з репліками. Ми можемо судити про це лише з документів КДБ. І з цих документів ми бачимо, що Василь Стус був абсолютно беззахисним у залі суду. Адвокат, якого йому призначили, не відпрацював, згідно радянських законів, згідно етики радянського адвоката, можливості, які в нього були.
Якщо ми беремо інші справи, то бачимо, які «простирадла» писали адвокати обвинувачених з посиланнями на кримінальний, кримінально-процесуальний кодекси, характеристики з місця роботи, умови, які пояснюють, чому цю людину не можна засудити. Приміром, в СРСР була стаття 70 КК «Антирадянська агітація та пропаганда» і стаття 187 «Наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний та суспільний лад». Санкція цих статей відрізняється втричі. Якщо вимагати перекваліфікації статті, теоретично можна було отримати 3-5 років, але не 15. Успіху це не мало б, але бодай адвокат працював би на свого клієнта.
Василь Стус вимагав дозволити самостійно захищати себе або надати йому міжнародного адвоката, але, на жаль, радянський закон цього не дозволяв. В його справі є сакраментальна фраза адвоката: «Провина мого підзахисного кваліфікована вірно».
Це цинізм і злочин проти клієнта. Принаймні, моральний. Ще в 1990 році, коли була та ж система і ті ж закони, Василь Стус був повністю реабілітований. На підставі тих самих матеріалів, які були у 1980-ому році, коли його засудили. Це означає, що адвокат у цій справі, яким би не було його ім’я, просто був шісткою комуністичної системи».
Медведчук – син репресованого оунівця
«Віктор Медведчук народився 1954 року в Красноярському краї Російської Федерації. Чому? Тому що його батько Володимир Медведчук був членом Організації українських націоналістів, засудженим в 40-х роках за статтею «Зрада батьківщини» - канонічною для всіх оунівців, колабораціоністів, повстанців, революціонерів. Він своє відсидів і вже на засланні народився його первісток Віктор Медведчук.
Я записав інтерв’ю з кількома сотнями колишніх політзеків і членами їхніх родин. І майже всі говорять, що у них були серйозні обмеження в реалізації в радянські часи. Були спеціальності, на які дітей репресованих просто не пускали. Юридична, зокрема. І тут Віктор Медведчук, син нереабілітованого колабораціоніста, за всіма правилами поводження з родинами репресованих, не мав би права навчатись в столичному виші на юридичному факультеті, де готували слідчих, прокурорів, кагебістів – хребет радянської системи. Він вчився. Це перше.
Друге. Під час навчання на юридичному факультеті він стає членом комсомольського оперзагону. Це так звані дружинники, які ходили вулицями і ловили хіпі, хуліганів. Медведчук з колегою так «добре» виконали роботу, що зловили людину і по-звірячому її побили. Людина потрапила в реанімацію, а Медведчук – у слідчий ізолятор. При цьому його виключають з університету. Але через деякий час поновлюють, ніби нічого й не сталось. Радянський Союз, звісно, був неідеальним, але ознаки нормальності там намагались показувати. Юрист, який звинувачується у тяжкому злочині і при цьому продовжує навчатись в університеті, це щось дуже незвичайне.
Третє. Розподіл. В радянські часи після інституту працювала система розподілу. Залишитись в Києві було дуже важко. Втім Медведчуку це вдається. З таким бекграундом він не тільки залишається в столиці, а й отримує призначення в найпрестижнішу раду адвокатів. А через рік отримує допуск до справ дисидентів. За рік до Стуса Медведчук захищав іншого поета, члена Гельсінської групи Юрія Литвина. Литвин теж загинув в ув’язненні. При чому в той же день, що і Стус, але роком раніше. Він говорив: «Позиція мого адвоката пояснюється не його профанством, а тими вказівками згори, які він отримував».
Питання про руку, яка вела Медведчука, залишається відкритим досі. Він цікавий не лише, як адвокат Стуса, а як людина, яка пройшла шлях від сина члена ОУН до довіреної особи системи. Це унікальна історія».
***
У серпні цього року Віктор Медведчук подав позов до суду. Політик вимагає заборонити розповсюдження книги "Справа Василя Стуса" «в будь-який спосіб на будь-якій території» і аргументує це захистом честі, гідності та ділової репутації.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
