Вчитель за професією, інженер за покликанням: історія «Лукича» з волинської «сотки»

Вчитель за професією, інженер за покликанням: історія «Лукича» з волинської «сотки»

Вчитель за професією, інженер за покликанням – так описують пана Сергія колеги по цеху. До війни він вчителював у школі села Карасин Камінь-Каширського району Волинської області, де навчав дітей основ хімії та географії, проте після початку великої війни став на захист Батьківщини. Нині капітан із позивним «Лукич» – командир інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення 100 омбр.

Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці бригади.

– Навички, котрі я здобув у цивільному житті, неабияк знадобилися мені на війні. Під час роботи треба добре розумітися на ландшафті тієї чи іншої місцевості, адже він усюди різний: на Волині один, на сході інший. Також потрібно орієнтуватися у вибухових речовинах та засобах захисту – тут знання з хімії стали в нагоді, – розповідає Сергій.

Нині «Лукич» разом із побратимами виконують інженерні завдання, спрямовані на підтримку та захист наших підрозділів, а також зниження наступального потенціалу ворога.

В нинішніх реаліях військовий інженер повинен мати хорошу фізичну та психологічну підготовку, адже досить часто доводиться працювати в екстремальних умовах з постійним ризиком для життя. Та й професійна підготовка має бути високою, бо кожну операцію потрібно аналізувати та прораховувати до найменших деталей.

Постійний стрес, на жаль, є невід’ємним супутником фахівців-інженерів, втім боєць знайшов дієвий та корисний засіб від цієї психологічної недуги:

– Гумор та спорт – ось найкращі ліки, які допомагають мені завжди бути в тонусі, – ділиться секретом «Лукич».

Щороку в Україні 3 листопада відзначають День інженерних військ. Записуючи розмову у переддень професійного свята у пана Сергія поцікавилися, як вони із колегами планують відзначити цю знаменну дату.

– Зараз не до свят. Ми працюємо у цілодобовому режимі, аби наші рідні та близькі спали спокійно та в майбутньому жили у мирній Україні. Тому святкувати будемо вже після Перемоги, – відповів офіцер.

Пан Сергій непохитно вірить у нашу Перемогу і прагне швидше разом із сином Анатолієм, котрий також боронить Україну, повернутися на рідну Любешівщину, де на нього чекає дружина Наталія, донька Тетяна та двоє онуків: Максим і Макар.


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина В Україні запрацював Центр реінтеграції для звільнених з полону військовослужбовців
Наступна новина Героя з Волині посмертно нагородили орденом «За мужність»
Останні новини
Схожі новини

Публікації відсутні