27-річний гвардієць Валентин – інструктор з фізичної підготовки й топографії. Свого часу закінчив педагогічний коледж і заочно Волинський національний університет за спеціальністю «Вчитель фізичної культури і спорту». Студентом мав досвід стендап-коміка, виступаючи на міні-концертах перед публікою в закладах Луцька. Тепер його навички працюють на користь Силам оборони.
Його історію розповіли на сторінці військової частини 1141 Національної гвардії України.
Військовий шлях для Валентина почався у 2016 році, коли після здобуття цивільної освіти Валентин потрапив на строкову службу в київський підрозділ Нацгвардії, який охороняв громадський порядок під час мітингів в урядовому кварталі, на спортивних матчах та інших масових заходах.
«Служба мене морально загартувала, змінила ставлення до багатьох речей. У цивільному житті цих знань і навичок не отримаєш, – говорить гвардієць. – Мітингувальники часто виплескують свої емоції на тих, хто забезпечує охорону порядку. А нам, військовослужбовцям, важливо мати витримку в будь-яких ситуаціях. Я навчився сприймати тільки справедливу критику, а образливі речі пропускати повз себе».
У 2020 році Валентин підписав контракт із військовою частиною НГУ, пройшов навчання інструктора. Іще з педагогічного коледжу він мав практику спілкування з аудиторією, імпровізованих комічних виступів – усе це тепер пригодилося.
«Де би не відбувалися заняття – у залі чи в лісі, робота військового інструктора – це завжди виступ. Зараз військовослужбовці проходять насичені навчання з тактики, медицини, топографії, інженерної і вогневої підготовки. Це великий об’єм інформації. Тому треба вміти утримувати увагу аудиторії, вести з нею діалог, спонукати мислити самостійно. У роботі інструктора є місце і для гумору. Ти не повинен бути нудним», – вважає Валентин.
Ще з юності він дружить зі штангою та гирями. І своїм прикладом мотивує інших гвардійців тримати тіло в формі:
«Без фізичної підготовки військовослужбовцю, тим більше під час бойових дій, буде дуже туго. Додаткова вага, яку воїни несуть на собі на передовій – це десятки кілограмів. А якщо ще й побратима треба виносити з поля бою – може бути і сотня».
Не менш важливо для військовослужбовця мати базові знання з топографії, уміти орієнтування на місцевості – часто це є умовою виживання, нагадує Валентин:
«У тилу люди можуть думати, що топографія – необов’язковий предмет. Але ті, хто брав участь у бойових діях, протилежної думки. Тим більше, що топографія лежить в основі програми інтелектуальних карт «Кропива», завдяки якій нашій артилеристи нищать ворога, та багатьох інших програмних інструментів, які наближають нашу перемогу».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
