Віталій, військовослужбовець Збройних Сил України, у 2015-2016 роках брав участь в Антитерористичній операції (АТО). Сьогодні він служить у складі 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Народився Віталій у 1968 році на Чернігівщині.
Що відчуває захисник, який за одне бойове чергування знищив три ворожі танки, або коли влучив у санки, якими противник перевозив боєприпаси – про ці моменти Віталій поділився з АрміяInform.
Не отримав тоді ворог ані боєприпасів, ані продуктів
«У 2022-му році кацапи через наше село просувались до Ніжина. Я понад місяць, поки перебував у селі, рахував, записував, скільки і якої ворожої техніки, проїхало повз нас. І передавав це знайомим хлопцям з ТрО.
Завдячуючи цьому чимало кацапської техніки тоді знищили.
У мене рюкзак з першого дня вже був зібраний. Я знав, що піду воювати. І після звільнення нашого села я пішов до ТЦК.
А у 2023 році пішов воювати й мій син. Нині виконує завдання на Куп’янському напрямку.
…Для мене найкращий ПТРК — це «Стугна». Бо там є можливість спостерігати, доводити до цілі й бачити точне влучання, бути впевненим, що ціль знищена.
Був епізод цікавий взимку. Я побачив, що ворог на санчатах до лісосмуги, де були їхні позиції, підвозив боєприпаси, продукти. Мій командир дав добро знищити противника осколочно-фугасним снарядом. Ну і я влучив по цілі. Видно було, як розліталось там все навкруги, як шмаття летіло з них… У них були «двохсоті», «трьохсоті». Отже, не отримав тоді ворог ні боєприпасів, ні продуктів.
Доводилося ракету піднімати, щоб уразити ціль, бо там дерева трошки заважали, але все-таки я влучив
Також був у мене день, коли я три танки знищив. Тоді зранку, десь о 8-й годині, ворог почав штурмувати наші позиції. Виїхало три їхні танки. А до цього там уже хлопці наші трохи підбили інші їхні машини. І нові танки за ними ховалися, робили постріли по наших позиціях. Вони їхали, було багато пилюки, диму. Тож довелось наводитися і трошки угадувати по пострілах, по спалахах… Я довів до цілі, зробив постріл і було зафіксовано влучання.
Десь після обіду, близько другої години дня, командир по рації передав, що є рух ворожої техніки. Я помітив, що за лісосмугою стояла пилюка. Придивився, де можна той танк вразити. Знайшов у лісосмузі проміжок, де нема дерев. Заздалегідь туди навівся і чекав, коли танк туди заїде. Він тільки заїхав, і я відразу ж по ньому провіві запуск ракети. І цей танк навіть не встиг зробити жодного пострілу. І був знищений.
Про третій танк нам теж командир передав. Ми почали спостерігати, знайшли цю машину. Було трохи складніше, бо танк був далеченько і ховався за деревами… Я навівся, зробив постріл. Трохи доводилося ракету піднімати, щоб уразити ціль, бо там дерева трошки заважали. Ну, але все-таки влучив, танк був знищений.
Адреналін того дня був хороший, хотілось бити їх і ще, і ще.
Ми танк не підбили, але він злякався і втік
Ще один випадок пригадую… Якось із лісосмуги виїхав ворожий танк і дві БМП. І вони рухались, хотіли прорватися до нашої піхоти. Але ми вчасно зреагували. Я тоді не був ще оператором, а просто допомагав, міняв ракети, спостерігав.
У нас тоді були лише осколочно-фугасні ракети. Але ми все одно робили постріли. У танк було влучання, але ж це осколочна: ми його не підбили. Але він злякався і втік. Так само у БМП було влучання. Вона заїхала за лісосмугу і там загорілась. А третя БМП… теж просто втекла. І ось так ми допомогли нашим підрозділам піхоти: кацапи не завдали їм шкоди».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
