Михайло з позивним «Скорпіон» прийшов у 104 бригаду добровольцем восени 2024-го. Він працював перевізником за кордоном, але увесь час війна йому не давала спокою. Тож завершив усі свої справи та повернувся на рідне Закарпаття. Пішов в ТЦК і мобілізувався.
За десять років до цього, у 2014-му, чоловік так само пішов добровольцем на війну, пишуть на сторінці 104 бригади тероборони ЗСУ Рівненщини.
Михайло служив у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади на Донеччині та Луганщині, в розпал АТО. З початком повномасштабного вторгнення колишні побратими опинились в різних підрозділах по всій країні. Тож, поспілкувавшись із ними, пішов у 104 бригаду, де потрапив у новостворений підрозділ радіоелектронної боротьби.
Та війна (АТО) і ця (повномасштабна) – це як дві ніби схожі картинки, але із безліччю відмінностей. Зараз величезне значення відіграють безпілотники й важливо вміти їм протидіяти. Мені дуже подобається розвиватися в цьому напрямку, – пояснює військовослужбовець.
Чоловік зізнається, коли погодився йти в бригаду, то думав, що його беруть стрільцем в окопи, але зважаючи на цивільний фах, то його призначили водієм.
По суті, тут займаюся тим же, що робив на «цивілі». Але я в роті РЕБ і повинен знати цей фах. Це війна і, наприклад, оператор може бути пораненим, то я маю надати йому медичну допомогу і повинен вміти заглушити ворожі об’єкти. Хоча б основи, але весь екіпаж повинен ними володіти, бо це життєво важливо, – переконаний Михайло.
Тому він із побратимами постійно вчаться, щоб бути максимально дієвим в протистоянні ворогу.
Я мушу бути ефективним заради своїх доньки та сина, заради їхнього майбутнього. Хоч донька з дружиною відмовляли та переконували, щоб залишався за кордоном, але я так не можу. Тим паче, що я їду не на загибель, а щоб захищати їхнє право жити в мирній країні, щоб перемогти! – резюмував Михайло.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
