Повномасштабна війна в Україні триває 990 днів. Однією з найактуальніших тем усіх трьох років залишається питання юридичного супроводження родин військовослужбовців. Одне з проблемних питань – як довести загибель воїна, якщо немає доступу до місця смерті.
Для цього, за словами адвокатки Маріси Скуби, чинним законодавством України передбачено можливість родин загиблого воїна встановити факт смерті в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, пише Юридична Газета.
Зокрема, у відповідності до ст. 317 ЦПК України закріплено право членів сім’ї на подання до суду заяви про встановлення факту загибелі на тимчасово окупованій території України та/або у зоні бойових дій.
Предметом доказування у вказаній категорії справ є відомості, що військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання на тимчасового окупованій території України та/або у зоні бойових дій.
Вказане може бути підтверджено:
- Показаннями свідків, якими є, як правило, побратими військовослужбовця;
- Акт службового розслідування складений військовою частиною за наслідками імовірної загибелі військовослужбовця;
- Інші документи, які підтверджують загибель військовослужбовця у вказану дату та час.
За результатами зникнення безвісті, військовою частиною проводиться службове розслідування в ході якого допитуються свідки події, та за результатами чого, складається акт службового розслідування, в якому детально описується повний виклад події.
Саме акт службового розслідування є основним документом, що може свідчити про подію та умови загибелі військовослужбовця та є безпосереднім доказом у справі про встановлення факту загибелі на тимчасово окупованій території України та/або у зоні бойових дій, – каже адвокатка.
Водночас судовою практикою випрацюваний підхід, за якого є обов’язковим попереднє отримання відмови в органах РАЦС родиною перед зверненням із заявою про встановлення факту смерті до суду.
Вказане обумовлено необхідністю доказування неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 315 КПК України.
Після цих дій, подаючи до суду заяву про встановлення факту загибелі, РАЦС набуває статусу заінтересованої особи.
Разом з тим вказаного статусу може набути і Міністерство оборони України, які на практиці заперечують проти поданої родиною заяви та намагаються оспорити факт смерті військовослужбовця, перешкоджаючи сім’ям в отримані виплат. У зв’язку із чим, суди часто відмовляють у задоволенні заяви, – йдеться в матеріалі.
Залучення органу РАЦС або Міноборони залежить від мети, яка вказується у заяві про встановлення факту смерті (отримання свідоцтва про смерть, отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця тощо.)
Однак на практиці отримання вищевказаної «відмови» в органах РАЦС може бути ускладнене у разі відсутності у члена сім’ї лікарського свідоцтва про смерть особи, – каже правозахисниця.
Крім цього, на сьогодні відсутнє нормативне регулювання порядку відмови РАЦС у реєстрації факту смерті особи, у зв’язку із чим формальних підстав для видачі такої довідку у РАЦС немає, що може затягувати процес підготовки документів і подачу їх до суду.
На моє переконання, законодавцем має бути впроваджений спрощений порядок звернення до суду родини загиблого задля безперешкодної реалізації їх прав, який не передбачав би залучення РАЦС та/або Міноборони до вказаної категорії справ з метою економії процесуального часу, – пише Маріса Скуба.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
