Прямий ефір «Луцького радіо»

Як ми купували квартиру у Луцьку. БЛОГ

Як ми купували квартиру у Луцьку. БЛОГ

Рік був сповненим важливих подій. Ще взимку мій тепер уже чоловік мені освідчився. Були довгі, складні, але приємні передвесільні клопоти. Було весілля (не день, а просто казка!). А ще - МИ КУПИЛИ КВАРТИРУ!

Не те, щоб мені недобре було в невістках… Але якось з чоловіком вирішили, що треба жити окремо.

Почали рахувати гроші. Принесли хто що мав: ми - весільні, мама й свекруха - сімейні заощадження, тати повитягали свої заначки. Вийшло близько 30 тисяч доларів.

Взялися вибирати…

        *       *        *

Де? У новобудовах чи на вторинному ринку? Друге - дешевше. Прикинули, вивчивши оголошення на ОLX та  Dom.ria: за наші гроші можна купити 2-кімнатну квартиру на вторинному ринку з ремонтом кількарічної давності.

Почали з огляду квартир у будинках, зведених у 1970-80-х. Раз ці будинки 40-50 років простояли, то ще стільки ж прослужать, правда?...

В одній з квартир на нас чекали огидні персикові шпалери.

В іншій я побачила ненависні мені натяжні стелі.

В третій майже не було дверей: замість них світили старомодні гіпсокартонні арки.

Я дивилася на ванну, в якій хтось мився до нас, і тихенько питала чоловіка: «А якщо ми цю квартиру купимо, правда ванну поміняємо?...»

Стало очевидно, що з чужим ремонтом - навіть з таким, який, зі слів наших батьків «може бути», ми жити не хочемо…

        *       *        *

Чергова сімейна нарада. Чергові «чого мішаєтеся, то ж дітям там жити, хай рішають» і «та хай вони порахують, скільки їм коштуватиме той ремонт!!!»

Та все ж наша взяла: переконали «інвесторів» (себто батьків, які дають гроші на квартиру, а отже беруть участь у прийнятті рішення): хочемо таки квартиру, де можна буде зробити свій ремонт. А значить, можна розглядати помешкання зі старезним ремонтом (все одно ж свій робитимемо!).

Ще один плюс: з таким параметром в поле нашого пошуку потрапляють і 3-кімнатні квартири. Ще й на ремонт залишиться.

Найбільше таких пропозицій - у хоч і людному, але рідному нам 33-му мікрорайоні з його панельними та цегляними радянськими багатоповерхівками. Пішли оглядати…

Подивитися першу квартиру взагалі не судилося: у під’їзді жахливо пахло… кхм... котячим туалетом. Батьки казали, що «вивітриться», але ми з чоловіком відмовилися навіть туди заходити.

...Потім дивилися цілу низку однакових квартир: у радянських 9-поверхівках планування ідентичне. Відрізнялися хіба вид з вікна та сусіди.

До речі, про сусідів. Вони сварилися… За стіною. Яка, здавалося в той момент, була картонною: чітко чувся ледь не кожен епітет, яким «віншували» один одного чоловічий і жіночий голоси («дура» і «алкаш» були найлагіднішими з них і чи не єдині, дозволені цензурою). А в той час власниця квартири, перекрикуючи їх, запевняла, що таке - вперше...

Певно, ми б ще довго топтали щербаті пороги совкових висоток у пошуках квартири, яка «а-раптом-нам-сподобається». Але все, як і буває у таких випадках, змінила випадкова зустріч…

        *       *        *

Спочатку тата переконав його товариш. Мовляв, «нащо вам те старйо, ми нашій Оленці з чоловіком купили «трьошку» під Луцьком, у новобудові, все новеньке, жили у нас, робити собі ремонт по-тихеньку...».

А потім тато переконав і інших: треба подивитися, що пропонують забудовники. Пропущу про те, як ми обирали, з чого почати… Врешті вирішили подивитися: 3-кімнатна квартира в одному з приміських сіл, площа – близько 90 кв. м, ціна - менше 30 тисяч доларів.

...Відразу скажу, та квартира нам не підійшла. І планування якесь незручне, і чутки якісь про «погану каналізацію» сусіди переповідали… Але то був доленосний поворот у наших пошуках, бо твердо вирішили: хочемо у новобудові!   

І не подумайте, що ми от так просто змінили думку! Ні, то було рішення, сформоване на доброму десятку розмов зі «знайомими фахівцями». Можемо аргументувати:

  • Бо ремонт можна зробити під себе. Нам не «пекло» - з якийсь рочок можна перекантуватися у свекра зі свекрухою.
  • Бо там нові комунікації, а отже вони (як і будинок загалом) довше прослужать і не вимагатимуть ремонту і заміни.
  • Бо нам сказали, що вартість квартир у радянських будинках щороку буде знижуватися, тож через років 20 її можна буде продати за безцінь. Ми повірили.
  • Бо не треба платити комісії агентству нерухомості.
  • І головне: бо квартири у новобудовах виявилися не такими захмарно дорогими, як ми собі уявляли. Якось ми не думали, що на квартири - точно так само, як на кросівки чи телефони - бувають акції і знижки! Треба тільки вчасно про них дінатися, бо як правило таких квартир - обмежена кількість (але про це - трошки нижче)

        *       *        *

Ми навіть знайомих обдзвонили і знайшли можливість допозичити 5 тисяч доларів - так загорілися ідеєю новобудови.

Почався новий «сезон пошуків». Потроху звузили коло до меж Луцька: якось не приглянулися нам ті новобудови за містом - то пекельна спека на верхньому поверсі (хоча на дворі було вже не літо!), то незасклені балкони, то «стрьомні» сусіди, то «неповторні» запахи і звуки сусідських «колгоспів».

Луцький етап огляду новобудов теж виявився невезучим.

То будинок стоїть просто над шумним проспектом, де повно автомобілів. А хочеться таки інколи могти відкрити вікно...  

Ще один - здаватися буде тільки на початку 2020-го (а ще ж ремонт робити! Ні, так довго в невістках не витримаю!)

І так всюди - то голе місце («нащо вам жити у промзоні!?» - казала свекруха), то лишилися тільки однокімнатні («появляться діти - буде тісно», - казав тато), то дорого («42 тисячі доларів  - де ж ми решту візьмемо!» - казав чоловік)

        *       *        *

...Пам’ятаю перше відчуття, яке з’явилося, коли ми побували у «Суперновій»: щось тут не так… Ну не може ж таке бути, що нам ВСЕ підходить!!! Після стількох «мимо» - не вірилося.

Дізналися про акцію: 2-кімнатна квартира зі знижкою. На 10-му поверсі вже зданого будинку в районі вулиці Львівської. В доларах виходило 31,5 тисячі. Квадратний метр -  12 900 гривень. Раніше ми дивилися квартири, де один «квадрат» коштував від 14 до 16 тисяч.

Поїхали дивитися. Крутий благоустрій (пригаладися поношені двори рідного 33-го). Обіцяють дитячий садок ( тато знову про дітей згадав). Гарантоване паркомісце (чоловік марить про машину, навіть не всі гроші на квартиру доклав). Відомий забудовник (свекруха дуже преживала - у неї кума якось вклалася у квартиру дітям, яку «будують» вже років 10).

А я втратила дар мови від виду з вікна. Хоч батьки й казали - кілька днів полюбуєшся і перестанеш помічати, а я - закохалася у ці краєвиди.

А де мінуси?!!

«Як де???» - здивувалася подруга, яка - теж на етапі пошуків житла. Дивилася у ту акційну «суперновську» квартиру. «Там же балкончик маленький!»

Хм… Ну невеликий, то й що? Старі меблі і мішки з картоплею ми там зберігати все одно не будемо. А для «вийти на свіже повітря» (чи для «покурити» - це вже чоловікове) - цілком достатньо…

        *       *        *

Так он воно що! Не існує ідеальної для всіх квартири! Є просто ...твоя! Ну чи «наша». Коли все подобається. Коли з першого погляду бачиш тут свою домівку…

Ми свою таки знайшли. І тепер сміливо радимо іншим, хто шукає: доки не «тенькне» - не зупиняйтеся у пошуку! Та - саме ваша, «як для вас задумана» є! Інколи просто треба довго шукати.

P.S.

Але тепер у нас нові муки вибору: який робити ремонт?... Втім, це вже зовсім інша історія.


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Діти залишаться без свята: у Німеччині бракує Санта-Клаусів
Наступна новина У Володимирі встановили новорічну ялинку
Останні новини
Схожі новини

Публікації відсутні