Уродженець села Ужова Луцького району, 24-річний старший солдат Олександр Гнатюк вже понад рік воює у складі 141 окремої піхотної бригади. З березня 2024 року військові бригади задіяні в обороні території України на Запорізькому напрямку – одному з найгарячіших.
У інтерв’ю журналістам ВСН Олександр Гнатюк розповів, чому вирішив приєднатися до Збройних сил України, які моменти на службі вважає найважчими, чи задоволений він забезпеченням в армії та що збирається робити після закінчення війни.
Що спонукало Вас приєднатися до Збройних сил України?
Я пішов служити у ЗСУ, аби захистити країну, своїх рідних. Стояти за свою свободу.
Які були Ваші перші враження, коли Ви потрапили на фронт?
Психологічно не був готовий до побаченого. Враження були гнітючі.
Чим Ви займаєтеся під час повсякденної служби на фронті?
Займаюся спостереженням місцевості на лінії фронту. Намагаюся також психологічно підтримати своїх товаришів по службі. Це буває не просто, особливо, коли живеш із усвідомленням, що кожна секунда може стати останньою.
Які моменти на службі Ви вважаєте найважчими?
Найважчі моменти на службі – захід на позицію та вихід із неї. Коли постійно точаться бої, іноді це зробити дуже складно.
Як підтримуєте моральний дух себе та своїх товаришів по службі?
Себе я психологічно налаштовую, що все буде добре. Що ж до побратимів, то намагаюся їх усіляко розважати: розказую смішні історії, анекдоти, гуморески. Словом, намагаюся їх розсмішити. Це допомагає товаришам по службі підняти бойовий дух.
Як Ваші рідні та близькі ставляться до Вашої служби на фронті?
Дуже переживають, особливо мама. Вона просила мене не йти служити. Також мої сестри дуже переймаються. У кожного ті переживання свої. Я їх, як можу, заспокоюю.
Чи були у Вас моменти, коли Ви відчували особливу гордість за свою службу?
Я не марнославний. Це мій обов’язок захищати країну. Ти робиш те, що маєш робити, тут немає місця гордощам.
Як Ви оцінюєте підготовку та забезпечення української армії на передовій?
Оцінюю на дуже добре. Щодо забезпечення армії, то не правда, що воно погане, воно хороше. Продуктами нас забезпечують на відмінно; зброя, техніка – забезпечення теж нормальне. А от щодо амуніції, якщо хочеш щось краще, ніж тобі видають у ЗСУ, то потрібно докуповувати за свої гроші.
Які найважливіші навички Ви здобули під час служби?
Навчився, як правильно поводитися із різними видами озброєння. Це основне. Освоїв головні правила поводження зі зброєю: не наводити зброю на людей, якщо ти не збираєшся їх вбивати. Тримати зброю завжди напоготові, щоб у разі чого міг нею скористатися.
Чи є у Вас якісь ритуали або традиції з товаришами по службі, які допомагають підтримувати бойовий дух?
Нашим ритуалом у підрозділі є спільне приготування їжі. Це така своєрідна медитація. Ще ми ставимо свічку та спільно молимося, просимо захисту в Бога.
Що Вас мотивує продовжувати службу, незважаючи на всі труднощі та небезпеки?
Моєю основною мотивацією є здобуття перемоги, віра у неї. Ми мусимо вистояти і здобути перемогу для країни.
Які моменти на війні Ви запам'ятали на все життя?
Це знайомства. Знайшов там справжніх друзів, які поділяють мої цінності.
Чи є у Вас якісь поради для тих, хто планує приєднатися до Збройних сил України?
Не боятися і дослухатися до порад досвідчених військових.
Як Ви бачите своє майбутнє після завершення війни, чи плануєте і далі будувати кар’єру у ЗСУ?
Я не женуся за званнями. Після нашої перемоги службу у ЗСУ продовжувати не буду. Мрію одружитися, про велику родину. Хочу знайти справу для душі, яка б приносила не лише матеріальне, але й моральне задоволення.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
