Сьогодні нашому улюбленому Кузьмі виповнилося б 49. Його щирості, відвертості та справжньості дуже бракує. Згадуємо того, хто жив, як умів, і залишив нам на пам'ять десятки улюблених пісень у плейлисті.
Пише Радіо Максимум.
Скільки разів ви плакали під зворушливу «Мам», танцювали під «Останній раз» чи перебирали в пам'яті «Старі фотографії»? А ще «Говорили і курили» або «бісилися, пили вино і любили»?
Ми жили піснями Кузьми: чи то в невгамовній «Марштурці», чи то в «кафешці навпроти». Він і справді «ціле життя посміхався широко», і таки втік від «заржавілих людей»...
Вмикайте улюблені пісні Скрябіна і нумо разом згадувати «Добряка», якому вдалося зробити цей світ трішки кращим.
Про творчість
«Більше нічого не вмію, як римувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом – поверхові і ржачні. Але в них завжди є суть».
Про концерти
«Моє головне джерело енергії – слухачі. Буває, виходиш на сцену зовсім розбитий, з високою температурою, а зал починає тобі підспівувати, причому тексти знає краще від мене, – хворобу, як рукою знімає».
Про справжній патріотизм
«Усі ці вишиванки на машинах, жовто-блакитні паркани, пофарбовані по іржі... Ці люди дотримуються якоїсь своєрідної естетики. Бо якщо ти робиш надовго – то малюй під лінійку, очисти від іржі... Я б не хотів, щоб в моїй країні були такі паркани або зупинки, на яких "Слава Україні" косо-криво написано. Ось така й країна, у принципі, як ті написи».
Про війну
«Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна».
Про українських політиків
«Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони».
Про обов'язок перед Батьківщиною
«Я медичний лікар, лейтенант. Я стою на обліку, і якщо треба буде, звісно, піду! Навіть якщо доведеться варениками по танках кидати! Це моя країна. Це все одно, що будуть ґвалтувати мою жінку, а я буду стояти збоку та спостерігати».
Про сім'ю
«Ми любимо один одного і вміємо прощати, тому нам цікаво бути разом. Ми можемо послати один одного, але тут же обійняти і поцілувати. Але це треба виростити, як квітку. Цього не розкажеш – це треба прожити».
Про людяність
«Хотіти в цьому світі – взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить. Не розумію тих, хто каже: «О, голова болить» чи «Не знаю, у яких туфлях в театр іти». Брав би мухобійку із другого боку по чолі. Сходіть в «Охматид» і подивіться на тих діток, які ще не прийшли у світ, а вони вже із тих списків викреслені».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
