А вона продавала квіти. РЕПОРТАЖ з луцького позавчора, бо не було світла

23 листопада. Вечір. Блекаут. У центрі Луцька продають квіти

Ці фото варто лишити для історії.

А цей репортаж випало написати тільки вранці 25 листопада. Хоча він з передніччя 23-го.

У вечір, коли Луцьк, а з ним і вся Україна мала дізнатися, як бути в блекаут і що воно – явище, якому навіть немає назви українською, ми з фотографкою Людмилою Герасимюк вийшли з дому, куди вже встигли повернутися з роботи ще в обід. Бо світло зникло вдень.


Отакою була перша ніч блекауту в Луцьку


23 листопада Україна зазнала чергової масованої ракетної атаки. Вона стала критичною для енергосистеми. Усі АЕС перейшли в аварійний режим роботи.  А міста і села після заходу сонця поринули у темінь та холод.

– Я вирішила вийти і пофоткати цю темряву Луцька. Хоч приєднатися? – раптом написала Люда.

Я вдягнулася і пішла пішки у центр міста. Була 17-та, і вже – суцільна темнота.  На тротуарі з людьми розминалися навпомацки. На дорогах такий рух, що здавалося: всі це місто залишають. 

З якими думками їхали того вечора з роботи лучани?

ЧИТАТИ ТАКОЖ: МОЄ місто сьогодні. 28 лютого

 *  *  *

Місто жило трохи дивним життям. Мало в яких вікнах горіли свічки. Тролейбуси стояли на дорогах і виглядали трохи апокаліптично. Дуже гріло світло у вікнах ресторацій та кафешок. Ми тішилися і крізь вікна фотографували людей при свічках у кафе, це був якийсь вогонь життя.

– Дивись: квіти! – раптом смикнула я Люду.

Коли все місто розбігалося по хатах, порожніло на очах, ховалося у мрячці, яка тут же ставала слизькою дорогою, бо температура падала швидко, на звичному місці, біля аптеки у самісінькому серці Луцька сиділа жінка і продавала ...квіти.

Вона світила собі ліхтариком. В ногах стояли хризантеми з ромашками у кольоровому целофані...

– Це ще мамині квіти. Це не мої, я б і не йшла, дівчата, я маю іншу роботу, - сміялася жінка.

Каже, вийшла увечері, бо ...мусила. Чекає машину, щоб їхати додому. А поміж тим – продає.

– Чуєте, дівчата, тут оце хлопець підходив щойно, казав, що з Німеччини. Просив: «Я такого ще не бачив, дайте сфотографую». А я кажу: мене – ні, а квіти – будь-ласка. І сфоткав, і пішов.

Її квіти вселяли найбільше віри. Їх ніхто не купував. Але вони змушували усміхнутися.

А в Idealist Coffee було людно і затишно. 
І було світла більше – як ніколи
Автобуси іноді видавалися схожими на кораблі
Світло в готелі


*  *  *

Луцька стометрівка того вечора була жахливо темною. Напочатку вулиці працювала «П’яна вишня», магазин Winetime, як вулик гудів «Сім23». Ближче до пам’ятника Кості Шишку була тиша.

Десь о 19-й ми добралися до «пункту незламності». «Погана назва», - думала я. Кожна хата такий пункт... біля нього метушилися рятувальники.  Підлітки під наметом намагалися зловити інтернет – марно.

Шишко не розумів, що сталося у 2022-му...
Ця вулиця давно не була такою темною

Усередині було дуже людно. На столах – іграшки, Новий Заповіт, вода... Десь діти з батьками в черзі. Хтось намагається у тому хаосі сидіти за столом і працювати за ноутбуком, але виходить слабо, інтернету не вистачає. Біля розеток із зарядками чергував чоловік у формі ДСНС.

– Люди стали йти, як тільки пролунав сигнал повітряної тривоги, а після відбою взагалі масово. Тоді ми вже почали додавати переноски. Наплив величезний, черга є, самі бачите. Зразу було більш напружено, зараз трохи спокійніше, всі чекають, ми робимо максимум можливого, -  пояснював старший прапорщик Володимир Чабан.

Просимо дозволу зробити кілька кадрів.

– У нас треба просити, - бурчить чоловік із черги.

– Все нормально, хай знімають, - спокійно каже Чабан.

Люди – напружені, вони мало усміхаються, у них попереду – доба без світла. І ніхто не знає, чи тільки доба.

«Ми справляємося»



 *  *  *

Тільки 25 листопада у Луцьку вдалося стабілізувати ситуацію із енергопостачанням, теплом та водою. Але ця стабільність така хитка, як перший лід на калюжах у листопаді.

Того вечора повернутися додому після 19-ї було складно. Слизько. Громадського транспорту меншало. Хтось їхав у бік Набережної і гучно слухав в машині: «Хай би вже весна»...

Цієї вже зимової осені більшість лучан (а з ними вся країна) без світла прожили понад 30 годин.

«У зв‘язку з додатковими 60 мВт ПрАТ «Волиньобленерго» почергово вмикає електроенергію усім мікрорайонам та прилеглим селам нашої громади на кілька годин», - такими словами починав ранок 25-го мер міста Ігор Поліщук.

Далі - буде!

Текст: Олена ЛІВІЦЬКА

Фото: Людмила ГЕРАСИМЮК


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Найскладніший етап енергосистема пройшла, – «Укренерго»
Наступна новина На Волині заживили 39% споживачів
Схожі новини