Успішний бізнес завжди стоїть поруч із політикою. Представники ділового світу люблять пояснювати: якщо не ми політику, то вона – нас… Особливо на місцевому рівні, де усі всіх знають, де еліти пов’язані родинними та дружніми зв’язками, важко знайти бізнесмена, про якого можна сміливо сказати: не політик.
Досі такий образ зберігав засновник Будівельної компанії «Інвестор» Андрій Разумовський. Попри те, що свого часу був депутатом Луцької міської ради, усе ж більш публічним став завдяки бізнесу. Бізнесу, чистому від політики.
Та останнім часом дедалі більше чуток пов’язують його ім’я із черговими місцевими виборами. Прізвище Разумовського навіть з’являється у списках потенційних кандидатів на посаду міського голови. А приїзд президента Зеленського на один із об’єктів Разумовського в кулуарах безсумнівно розглядали як подію політичну.
Чи справді так багато політики з’явилося в житті забудовника? Чим сьогодні живе його бізнес? Як пережив карантин і на які нові ідеї надихнула вимушена ізоляція? Читайте в інтерв’ю з нагоди Дня будівельника.
ПРО ВІЗИТ ПРЕЗИДЕНТА, ВИБОРИ І… «ЗЕЛЕНОГО КРОКОДИЛА»
– Місяць тому на Волинь приїжджав Володимир Зеленський і під час свого візиту відвідав садочок у Крупі, який ви будуєте. Як цей об’єкт попав до списку місць, які вирішили показати президенту?
– На Волині зараз будується тільки три дитячі садки. Вони фінансуються в рамках програми «Велике будівництво». Наш – майже готовий. Думаю, через це й вибрали.
Взагалі по країні таких об’єктів, які за державні гроші будуються роками, – багато. Садок у Крупі спроєктували ще в 2012 році, а це – навіть не при Порошенкові. Два роки тому його внесли до цієї програми і виділили гроші. Це правильно, що таке будівництво перевіряють, і правильно, що виділяють гроші для того, щоб завершити вже почате. А не закладають нові камені під якісь нові довгобуди.
– Чому так довго будуються державні об’єкти? На «Супернові» за менший період вже п’ять висоток стоїть…
– Ми цей садок будуємо тільки два роки, коли виділили фінансування. І всі питання, пов’язані з термінами, залежать тільки від грошей. Дають – будуємо. Але дають з паузами.
До вересня ми цей садок на 99,9% добудуємо і почнемо процес передачі. Не думаю, що вже з вересня він запрацює. Ми свою роботу однозначно до цього часу зробимо, але ж є ще організаційні питання. Має бути персонал, мають бути заяви від батьків.
– А як ви взагалі ставитесь до того, що високопосадовців привозять подивитись отакі сучасні об’єкти, замість того, щоб показати щось старе, що розвалюється і потребує більшої уваги?
– Перед президентом до нас іще приїжджав віце-прем’єр Олексій Чернишов. Від нього я почув дуже корисні коментарі. Відчувалось, що це був робочий візит фахової людини, а не якась показова прогулянка. Він дав доволі слушні поради, наприклад, стосовно вимог інклюзивності.
У мене більше питань не до місць, куди приїжджають високопосадовці, а до місць, де починають нові будівництва. Я, наприклад, стежив за ситуацією в будівництві медичних закладів на Волині. Чесно – так і не зрозумів, хто вибирав села, хто визначав, де саме має починатись будівництво?..
– Не можу не запитати про зеленого крокодила. Стільки обговорень в соцмережах було з приводу того, що президенту Крупі виступав на фоні фасаду із зеленим крокодилом. Хто вибирав місце для виступу?
– На фасаді садочка – багато звіряток різних кольорів. Там є і єдиноріг, зайчик, їжачок… До речі, малював їх відомий вуличний художник Андрій Присяжнюк. Чому адміністрація вибрала місце, де намальований крокодил, – не знаю. Можливо, це спеціально був якийсь маркетинговий хід, щоб відвернути увагу від чогось іншого.
– У політичних кулуарах говорили, що президент Зеленський приїжджав на об’єкт до Андрія Разумовського не так оглядати садочок, як з іншою, політичною метою. Чи говорили ви під час цього візиту про місцеві вибори?
– Під час самого візиту – ні.
– А перед чи після?
– Я мав розмову з представниками різних політичних сил. І з представниками «Слуги народу» теж.
– І були конкретні пропозиції?
– Декілька.
– То ви вже визначились? Чекати ваше прізвище в якомусь з бюлетенів?
– Останній день висунення – 25 вересня. Тому поки інтрига…
ПРО БУДІВНИЦТВО ЗА ДЕРЖАВНІ ГРОШІ
– Повертаючись до теми будівництва за бюджетні гроші. Для класичного бізнесмена тендери – дуже невдячний напрямок, з купою бюрократії. Чому ви за це взялися?
– Не бачу іншого виходу. Якщо комерційні об’єкти в Луцьку вже потрохи підтягують якість, то з соціальними – справжня біда. Треба вивести будівництво садочків, медпунктів, інших соціальних закладів на новий рівень. Хочу, щоб у місті почали з’являтись зовсім інші проєкти, а не отакі «мурзілки»… Це так проєктанти на своєму професійному жаргоні називають примітивні, недосконалі і недеталізовані проєкти.
– І скільки в Луцьку таких «мурзілок» серед того, що будується?
– 99%. І ми хочемо це змінити. Хочемо змінити якість не тільки фасадів, а й самого будівництва.
Якщо ми знаємо, як це робити, то маємо ділитись цими знаннями. Ми почнемо робити щось по-іншому, а за нами і решта підтягнуться. Так було з житлом, і так станеться з цими об’єктами.
Те саме стосується і скверів, яких зараз багато проєктують в Луцьку. Це теж треба перевести на інший рівень. Парки, сквери, майдани – це капіталізація міста. Їх треба будувати так, щоб люди з інших міст питали одне в одного: «А ти був в Луцьку? Бачив такий-то сквер? І такий-то майдан?» Це має бути справді круто. І ми це вміємо.
– Але державні гроші часто зв’язують руки. Є обмеження по зарплатах. Саму вартість проєкту треба знижувати, щоб виграти тендер…
– Мінімальний прибуток з цього отримувати можна. Але для мене важливим є соціальний фактор. Те, що я більше не можу бути осторонь і мовчки дивитися на те, як це все будується.
– А садочок в Крупі буде таким показовим, на який почнуть рівнятись?
– Однозначно. Для нас це дуже відповідальний об’єкт. По-перше, це дитячий садок – місце, де будуть проводити час діти, а вимоги до їхньої безпеки і комфорту, звичайно ж, вищі. По-друге, це громада, де я сам живу. Можливо, моя дитина буде ходити в цей садочок, діти моїх сусідів. Я хочу бути гордим за те, що зробив.
Для цього садочка ми не просто збудували приміщення. Уже замовили дерева, із 15 серпня висадимо там неймовірну кількість дерев. А ще там за парканом є одне велике дерево, то ми його запланували декорувати під будиночок феї. Ми ретельно вибираємо все, що буде всередині: від обладнання для приготування їжі і навіть до іграшок. Звичайно ж, ми пропонуємо зміни до цього проєкту, що малювали в 2012 році, щоб придбати набагато якісніші та сучасніші речі. Думаю, якщо не у вересні, то в жовтні.
ПРО ЗМІНИ В ДОЗВІЛЬНІЙ СИСТЕМІ
– Зараз будівельники активно говорять про ліквідацію ДАБІ. Як ви ставитесь до цієї реформи?
– Останні два місяці це реальна проблема для будівельників. ДАБІ ніби ліквідовується, нової схеми, як це має працювати, ще немає, старе ДАБІ щось видає, а щось – не видає…
Якщо в місті Луцьку – жодних проблем, бо там працює Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міськради, то в районі дуже дивні речі відбуваються. Не можемо об’єкт здати в експлуатацію, не можемо отримати дозволи на новий об’єкт… Важко зрозуміти, чи це якась корупція, чи хтось просто на зло все це затягує.
На останній раді директорів Конфедерації будівельників України першим питанням розглядали проблеми, пов’язані із ДАБІ. Пів України скаржиться на те саме. Навіть найпотужніші київські забудовники не можуть знайти з ними спільну мову.
Ми, звичайно, маємо іншу роботу. Але якби дозволи на нове будівництво отримували вчасно, були б нові робочі місця. Купували б будматеріали. Люди б купували житло, робили ремонти… Будівництво – це той напрямок, який дає серйозний поштовх економіці, стимулює справжній рух. І коли його штучно зупиняють… Не розумію, кому це потрібно. Такого хаосу в дозвільній системі в масштабах всієї країни я ще не бачив, скільки працюю.
– Можливо, це все ж через хабарі, які хочуть отримати від забудовників?
– Думаю, є частина людей, які справді хочуть на цьому заробити. Але глобально проблема не тільки в цьому. Чув історії від колег про те, що навіть такі спроби «порозумітися» нічим не закінчувались.
І мова не тільки про забудовників. Сільські ради не можуть отримати документи на ремонти доріг! Знаю, таке було у кількох ОТГ на Волині.
У системі – реально повний хаос. Чим це закінчиться?.. Нас багато, нас не можна не почути. Думаю, ми справимося. Ми ж не боремося за те, щоб від нас приймали якісь незаконні об’єкти. Просто хочемо працювати за зрозумілими правилами.
– Але, як на мене, дозвільна система ніколи не працювала так, як має. У Луцьку є не одна багатоповерхівка, яка будувалась без документів, з порушеннями… Але не пам’ятаю жодного такого об’єкта, який би зупинили чи тим більше – примусили знести.
– Думаю, в Луцьку є будинки, де давно живуть люди і які досі не здані в експлуатацію. Це неправильно, звичайно, але факт. А якщо взяти не Луцьк, а якийсь інший населений пункт, то впевнений, що там спокійно працюють і торгові центри, не здані в експлуатацію.
Контролювати в будь-якому випадку такі речі потрібно. Хоча я б сказав, що контроль можна і зменшити, але додати відповідальності. За порушення підрядникам мають загрожувати такі санкції, щоб їм просто не хотілось цього робити.
– Стосовно мораторію на нове будівництво, який досі діє в Луцьку. Як ви ставитесь до такої ініціативи?
– Мораторій був потрібен для того, щоб закінчити Генеральний план Луцька. Після виборів цієї осені ми отримаємо місто, яке збільшиться у кілька разів. Це дуже відповідальний момент і від якості створення нового Генерального плану багато залежить. Це ж не просто креслення, а бачення розвитку, куди місто має рухатись, як ми будемо жити наступні 20-30 років.
– І це той випадок, коли потрібно почекати?
– Так. Треба добре все обдумати. Десь передбачити промислову зону. Десь, можливо, ринок. До речі, зараз популярна тема в Україні – сучасні сільськогосподарські ринки, де є складські приміщення, щоб зберігати продукцію. Я з повагою ставлюся до будь-якого бізнесу, але час продажу батарейок у «черепашках» на базарі має закінчитись. Малий бізнес не повинен стояти на місці, а шукати нові, сучасні і потрібні ідеї.
– Які ще ідеї маєте для Луцька?
– Не розумію, чого не використовується річка Стир. У Європі, якщо через місто протікає річка, використовують всю територію набережної. Будують пірси, пляжі, спортивні зони… У нас береги просто заросли чагарниками, і з цим треба щось робити.
Є в місті будівлі промислових підприємств, які не використовуються. В Івано-Франківську з приміщення приладобудівного заводу зробили крутий інноваційний центр Промприлад.Реновація: офісний центр із культурним простором. Є частина офісів, але паралельно – місце для творчих людей, художників, різні кафе, грають джаз… До того ж цей проєкт приносить непоганий прибуток. У нас в Луцьку немає такого великого офісного центру, де були б всі потрібні послуги, інфраструктура і в той же час – особлива атмосфера.
ПРО КАРАНТИН, НОВІ ПЛАНИ І ДАЧІ
– На початку карантину ви озвучили цікаву позицію: не час сидіти, склавши руки, а навпаки – час прискорюватись. Але ситуація серйозно затяглась, є загроза нових хвиль жорсткого карантину. Бізнес готовий до цього?
– Думаю, малий і середній бізнес більше не може собі дозволити стояти на паузі. Кафе, дрібні магазинчики або не будуть зупинятися, або зовсім закриються. Моральні і матеріальні запаси вичерпалися. Я взагалі не розумію, як зараз працюють підприємства, які стояли два місяці, як вони назад до купи позбирали людей…
Якби ситуація справді була критичною, лікарні були переповненими, тоді б, мабуть, варто було піднімати ці питання. Встановлювати якісь додаткові заходи. На цей час вже мали б зрозуміти і вивчити, де найбільші точки поширення, і підкорегувати поведінку в цих місцях. Але знову закривати бізнес – точно не варіант.
Думаю, вже всі зрозуміли, що ми в цій ситуації надовго, і треба якось пристосовуватись. Люди мусять працювати, їздити транспортом, купувати продукти.
– Якщо говорити про будівельний бізнес, як карантин вплинув на вас?
– Будівельники працюють на свіжому повітрі. Ризик захворіти на відкритій місцевості мінімальний. Я не чув поки жодного випадку про те, щоб хтось інфікувався – ні в колег, ні в нас на об’єктах.
Поки не можна сказати, що ситуація на нас якось вплинула. Все ніби стабільно.
– А як стосовно клієнтів? Житло не стали менше купувати?
– Тільки в квітні ми не виконали план із продажів. Але це був найбільш «глухий» місяць, ми працювали з дому і, чесно кажучи, не розраховували навіть на ті продажі, які були. Але потім все стало на свої місця. Рухаємось за планом, який визначили раніше.
Цікаво, що помітно більше продали житла в «Струмочку». Люди об’єктивно почали цікавитись нерухомістю за містом.
– Це вплине на ваші плани? Почнете більше будувати приватного житла, а не багатоповерхівки?
– З’явилась ідея збудувати великий дачний масив десь на 20-30 гектарів. Так, щоб поруч був ліс і озеро. Набудувати невеличких будиночків по 30-40 квадратів, щоб це коштувало недорого. Або взагалі – під оренду. Кататись на велосипедах, смажити шашлик, ловити рибу…
Карантин дуже обмежив наші можливості. Не можна поїхати за кордон, немає де відпочивати, то чого б не зробити таке місце самим? В радіусі десяти кілометрів від Луцька є купа мальовничих місць, де можна класно відпочити і зробити такі світлини для інстаграму, що ще не з кожної закордонної подорожі привезеш. Але ми мало звертаємо увагу на такі місця, і поки ніхто в це не інвестує.
– Неправильно говорити про карантин і не згадати, що «Інвестор» власними силами і за власні гроші відремонтував одне з приміщень обласної лікарні в Боголюбах, де зараз лікують інфікованих коронавірусом. В такий час робити подібні речі не ризиковано для бізнесу?
– У нас не було жодних сумнівів, що ми маємо це зробити. Було багато інших переживань, не фінансових. Матері і дружини працівників дуже хвилювалися, що ті будуть працювати на такому об’єкті. Хоча насправді не було жодних причин для цього, ми ж ремонтували приміщення, де ще не було хворих. Але в той період була загальна паніка, як тільки чули слово «коронавірус».
За кілька тижнів ми завершили роботи. Укріпили приміщення, перепланували, зробили ремонт, і там на сьогодні є апарат комп’ютерної томографії, це допомагає рятувати людські життя.
Звичайно, я міг відмовитись. Але я ніколи не забуваю про те, що сам теж живу тут, що тут живуть мої рідні, і відчуваю відповідальність. Я знаю багато бізнесменів, які мислять так само. Зараз не те покоління, що звикло тільки брати. Зараз є дуже багато людей, які вміють ділитися і вважають це нормальним.
– Багато клієнтів, мабуть, хвилюються в цей період, чи все йде за планом. Чи не вплинув карантин на темпи будівництва?
– Є речі, які завдяки карантину ми навпаки навчилися робити ще швидше. Тому багато в яких напрямках ми навіть випереджаємо план. Але, звичайно ж, є обставини, які від нас не залежать і десь в чомусь заважають рухатись вперед. Як, наприклад, ситуація з ДАБІ, про яку ми говорили.
– В «Інвестора» завжди є нові ідеї і є чим дивувати. Розкажіть про плани.
– Нових ідей і справді багато. Я вже розказував про дачі. Маємо ще одну задумку стосовно заміського житла. Проєкт 6-8 квартирних будинків, які хочемо навчитись будувати дуже швидкими темпами.
Уже зараз іпотечна ставка впала вдвічі, і я переконаний, що невдовзі іпотека в Україні запрацює. Ми маємо бути до цього готові. І от готуємо таку пропозицію. Для цього плануємо зводити будинки від фундаменту і до здачі в експлуатацію за чотири місяці. Ще два місяці – на ремонт. Будинки будуть відразу вмебльовані. Людям залишиться тільки оформити іпотеку і заселитись.
Із того, що ще буде найближчим часом – це житловий комплекс «Амстердам». Ми вже пройшли експертизу, і як тільки отримаємо дозвіл, зробимо презентацію. Розкажемо дуже багато нових думок і ідей, чому «Амстердам» стане таким ЖК, якого в Луцьку ще не було. Новою точкою відліку волинського будівництва.
– Можете хоч якийсь секрет зараз відкрити? Чим цей ЖК особливий?
– Найбільша його особливість буде в плануванні квартир. Воно буде сучаснішим і зручнішим. Ми серйозно піднімемо планку в цьому питанні. Раніше багато обмежень було пов’язано із системою опалення, але ми замінимо автономне опалення на дещо інноваційне і це дуже розв’яже руки.
Все, що залишиться іншим, – побачити, здивуватись і перейняти цей досвід. По-іншому в Луцьку вже не буде.
– Не новина, що в «Інвестора» переймають ідеї. Біло-сірі фасади, які вперше з’явились на «Супернові», тепер можна побачити в різних куточках Луцька. Зізнайтесь: а ви підглядаєте якісь ідеї в луцьких колег?
– Кожного разу, коли в Луцьку презентують новий проєкт, я з таким азартом стежу: ну, давайте, покажіть, здивуйте!.. Ні разу не здивували.
– Я б дуже хотів, щоб щось змінилося в цій ситуації, щоб у нас було змагання якісних проєктів.
Я не вважаю, що запроектувати типову багатоповерхівку з радянським плануванням, використати посередні матеріали в будівництві і просто назвати її «преміум» – це великий прорив у будівництві й архітектурі житла.
Розмовляла Людмила ЯВОРСЬКА