– Я ще не чув сьогодні російської. Це круто, - скаже Євген.
Йому років 19 на вигляд. У нього на футболці написано «Донецьк. Сонце України встає на Донбасі». Він зі Слов’янська. Йому круто, що є місця, де можна пів дня не почути російської. В Україні.
Усі, кого ми намагалися розговорити на «Бандерштаті», казали, що справжній фестиваль почався в суботу.
7 серпня. 14 година. У луцькому парку – людно. На сходах перед центральним пляжем сидить парочка. Їм по 70.
- Йдемо, чого будемо сидіти, - бурчить чоловік, який перед тим умиротворено і непорушно хвилин п’ять не зводив очей з величезного плеса з машин та прапорів одразу за річкою. У нього на спині написано «Dolche Gabbana».
Там за річкою – молодість. На сцені «Бандерштату» - sound check. За нею блищать куполи Пантелеймонівського храму в Рованцях.
Хлопчина років 10-ти пасе п’ятірку корів просто під крайньою новобудовою, сусідкою «Бандерштату». На ній напис: «Продається». Незмінний арт-директор фесту Сергій Мартинюк вже заявив, що наступний «Бандерштат» буде не тут.
- Ой, ідем… - скаже товаришка сивочолого чоловіка з мосту (чи дружина?).
Обоє чимчикують назад у парк. У нього на спині написано «Dolche Gabbana». У тих, хто прямує на вже брендовий волинський фестиваль – написи трохи інші.
* * *
Це – день другий. Що ми побачили і принесли з 15-го ювілейного фестивалю українського духу «Бандерштат». Першого після ковіду.
Луцьк. Україна. 7 серпня 2021 року
ЧИ ТАКИЙ «БАНДЕР», ЯКОГО НАМ ХОЧЕТЬСЯ?
Вранці зі сторінки фесту по попереджали про те, що псується погода. І хмарно. І дощі. І з вікна ніщо не віщувало, що буде інакше.
Але до обіду розпогодилося і погода таки довела, що вона – типова волинська: хочу – дощ, хочу – сонце))
Народ повалив на улюблений для багатьох фестиваль. Паралельно Луцьк поринув у плітки про те, що «не той вже «Бандер», «скучний», «тільки одна сцена», «гроші деруть». Та як завше.
Жодна людина з тих, кого ми намагалися розговорити на цій локації, не сказала, що їй щось не так. І всі як один говорили, що найкрутіший «Бандерштат» навіть не музикою, ні. Атмосферою і тим, що безалкогольний.
Читати також: «Бандерштат» стартував. За чим сьогодні йти на фестиваль
…Гутірки над Стиром. Журналіст Руслан Горовий з невеликої і традиційної для цієї локації сцени веде розмову про надважливе, про українські наративи.
- Я ж бачу, що тут творчі люди…
Творчі люди слухають. Іноді задають запитання. Ця локація на «Бандерштаті» завше цікава особливою публікою. Тут на тюках соломи і поміж ними немає тих, кому нецікаво і кому байдуже до тем, які піднімають спікери.
Художник і музикант Юрій Журавель у наметі жваво підписує книжки. За ними невеличка черга.
Юнка років 16-ти читає «Гаррі Поттера» (російською, хм).
«Наш формат» торгує книжками – як пиріжками (чи здалося?).
- Розумієш, найкраще, що можна привезти з подорожі, – то книга… - чуємо раптом десь збоку.
Повертаємо голову на слова: чоловік років 40-ка тримає за руку дівча років 10-ти. У неї під рукою книжка, у нього за спиною – рюкзак з карематом.
Удруге ми зустрінемо цього тата з донькою на вході на територію фесту.
Й не стримуємося…
- Ми з Сум, - усміхається Олександр Лебедь.
Він приїхав сюди зі старшою донькою. Був на «Бандерштаті» у 2017-му. За цей час виросла донька, має напарницю)
- Тут просто моє середовище. Тут виступають всі гурти, які мені подобаються. Тут на гутірках люди, яких мені цікаво послухати. Це місце, де ти можеш відчути себе серед своїх. Я розумію тих, хто каже, що «Бандерштат» цього року інший. Можливо, це через те, що йдеться про одну сцену. Але все норм, тут гурти, які геть вживають на одній сцені і «не конфліктують» між собою. Читав про те, що в планах було запросити «Океан Ельзи»… Нормально ставлюся до цього гурту, але от бачив Юрка Журавля і подумав, що цікавіше було б почуту тут «Оt Vinta» чи ті ж «Антитіла», «Скай», послухав би «Мотанку», «Kozak System», - каже він.
У своєму «сумському» житті він займається справами, що далекі від фестивалів. Держслужбовець. Виконує обов’язки керівника апарату суду і «максимально віддалений від культурного життя». Щоб наблизитися, він приїхав з донькою Марією до Луцька, не пошкодувавши на це ні сил, ні часу, ні трохи днів літа. Живуть у наметі. А найбільше від цього життя кайфує таки 11-річна Марія.
- Я знала про «Бандерштат». Минулого року він проводився онлайн, мені дуже хотілося це все побачити наживо. Найбільше чекаю «Один в каное», ну й завтрашнього виступу від «Жадан і собаки», - щиро, по-бандерштатівськи, усміхається нам Марія.
Ми відпускаємо Олександра на волю. Шукаємо інші історії.
ЙДЕМО НА ЗАПАХ
Станом на 15-ту наметів – густо. Хтось спить. Хтось миє голову. Хтось – миє помідори. Читає книжку. Просто грає на гітарі. Або тільки розкладає свої пожитки. Ніде не помітили білоруського прапора. І не натрапили на білорусів.
…Тут - уже наварили макаронів. Апетитно розкладають у миски.
Пахне смачно: йдемо на запах.
- Аахахах, ви попали. Він взагалі зі Слов’янська, - каже нам киянин Ілля, один із гурту молоді.
- Я справді зі Слов’янська, - старанною і чистою українською додає Євген.
Поруч Оля, яка зі Львова. Оля приїхала з подругою Мар’яною. А ще з ними співачка Настя, яка родом із Житомира, але живе в Києві.
- Що вас об’єднало? – запитую.
- О-о-о-о… - сміються вони.
Найцікавіше у цій компанії – історія, яка їх згуртувала. Смакують макаронами, помідорами і кавою і розповідають, як так сталося, що – разом. Ця молодь познайомилася під час акції на захист активіста і колишнього керівника одеського «Правого сектору» Сергія Стерненка. Разом стояли під прокуратурою, під судом, під адміністрацією президента. Разом приїхали на «Бандерштат». Стерненко теж буде, тільки завтра – на гутірці.
- Ми всі зустрілися 23 лютого, коли судили Стерненка за сфабрикованою справою, - пояснює Ілля. – Наше знайомство було настільки рандомним, що не віриться зараз. Ми з Євгеном просто їхали в одному автобусі. На місці якось так сталося, що скоординувалися. 7 років Сергієві - це несмішно, це пряме політичне переслідування, всі пішли під офіс президента і показали, що він неправий. Отам на акції ми всі і познайомилися. А потім просто почали спілкуватися.
Із усіх фестивалів, які є в Україні, цей – «найпритомніший», каже Євген зі Слов’янська.
- Найпритомніший з точки зору позиції. Тут не можна зустріти оту всю «русню». Не пишіть «русню», це сленг. …Проросійських персонажів. Загалом, сам «Бандерштат» давно себе зарекомендував як поважний фестиваль – своєю історією і репутацією, - пояснює Ілля.
- Хоча м не знаємо насправді, чого чекати, бо вже зустрічали різних кадрів серед тих, які сюди приїхали. Поруч з нами в автобусі були люди, які слухали російську музику, дивилися Поперечного (російський відеоблогер, - авт.). Ми ж їхали сюди з очікуваннями, що цього тут на 99% не буде. В принципі це є. Музиканти на sound check спілкуються російською і нам кажуть, що будуть російські пісні – й нас це, напевне, розчаровує… - надпиває з філіжанки каву Оля зі Львова.
Ми ще трохи говоримо про політичні орієнтири. Дівчата готові нас пригощати макаронами. Потріскують дрова у вогнищі. За такими розмовами на «Бандерштаті» - затишно. Ця молодь в один голос каже, що тут «максимально позитивна атмосфера», «гарні люди», «класно, що безалкогольний»…
- Одне з небагатьох місць, де люди розмовляють тільки українською. Я ще не чув сьогодні російської. Я вам більше скажу: недавно приїхали, а я вже встиг тут познайомитися з двома людьми, і вони обоє з Донецька: ось той намет і он той… - киває убік Євген.
Так, він правий: це круто.
ДЛЯ ВИШНІ ТА… БЕГЕМОТА
Сцена стає гучнішою. До концертів насправді вже далеко, але поле під Рованцями все активніше заповнюється людьми. Тут якось менше вишиванок, ніж зазвичай. Але ж не вишиванках справа.
На фудкорті досмажують шашлики і кукурудзу. Гріє душу барвистий лимонад у бутлях. Ціни вищі, ніж би десь у місті, але геть під силу середньостатистичному гаманцеві.
Тим часом хлопці у сірих футболках і рукавицях старанно визбирують каміння з плеса під сценою: це щоб концерти обійшовся без неприємностей. Цей вечір рихтується увінчати «Бумбокс»…
- Я приїхав з Рівного, і вже не перший раз, - розказуватиме він.
Розкішна борода. Кольоровий кептурик. Тільник. Сережка у вусі. І – максимальна комунікабельність. На «Бандерштаті» нереально зустрітити тих, хто з тобою не говоритиме.
У рівнянина Валерія Бєліцького – чималий фестивальний досвід. Не бачив тільки «Файний Тернопіль», каже.
- Одна з тих причин, чому мені він подобається: тут заборонено алкоголь. Це дуже класно. По-перше, це пропаганда здорового способу життя. По-друге, тут не бачиш людей, які себе неадекватно ведуть. По-третє, репертуар завжди дуже класний. Я помітив, що за останні 7-8 років українці стали більш толерантні, - міркує Валерій.
У мирському житті цей фестивальник – військовослужбовець. У Рівному, каже, «я відомий як Бегемот». У Бегемота - п’яте покоління у погонах. 25 років вислуги. Син – служить і, «думаю, внук теж буде». Зараз працює у рівненському «Будинку ветеранів», опікується соціальною підтримкою учасників АТО.
- Люди у нас хочуть мати все і нічого за це не платити. Треба бути вдячними організаторам і розуміти, що не на все можуть бути гроші. Добре, що вони мають можливість дозволити безкоштовний вхід тим, хто був в АТО. І гуртам треба за щось жити, бо кожна праця має мати ціну. Я не їду сюди, щоб знайти, що тут погано. Я шукаю краще. Ходиш – і балдієш, - сміється.
Біографія «Бандерштатів» для Вишні Луцюк
P. S…
Чим ближче до вечора, тим густішає на мосту. Луцьк підтягується сюди кволо, очевидно, розраховує на вечір. Луг над Рованцями пахне шашликами, димом, серпневим сонцем і вже трошки паленим картопляним бадиллям, як би то й мало пахнути на Поліссі…
Цього дня ми спитали у дівчинки з іменем Вишня, скільки вона відбула «Бандерштатів».
- Ну-у-у… вже десь шість, - блимнула очима та.
Вишні – вісім.
Ось для кого «Бандерштат». І хоча для неї то поки класна нагода погасати, поїсти солодку вату, погратися під останнім літнім сонцем під «мамину музику», вогонь цього фесту вже в її серці. Бо… Бо «ніщо не спинить ідею, час якої настав».
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА
Фото: Ірина КАБАНОВА
не минають цей фестиваль
А головне, щоб безпечно)
Сусідка, бо з Рівненщини
Родом з Волині
Схоже, 16-й матиме іншу локацію.
Тому запам’ятайте цю!