Уже 4-6 жовтня у Луцьку відбудеться ІІ Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера», однак організатори зазначають, що насправді «Фронтера» - це не лише три фестивальні дні, а платформа для згуртування людей, які працюють в сфері літератури або цікавляться книгами та розвитком культури в Україні. Саме тому планується низка подій протягом року та спеціальних інформаційних проектів, серед яких рубрика «Луцьк_читає» в інтернет-виданні «Перший». Відтепер щопонеділка ви можете дізнатися, що читають люди, які ходять з вами одними вулицями та, можливо, обрати якусь книгу й для себе.
Анна Данильчук - кандидатка філологічних наук, проректорка з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Вона постійна дописувачка газети «День» та завзята книголюбка. Одразу сказала, що обрати кілька книг для рубрики буде дуже складно, адже читає багато і про все воліє розповісти. Тож пропонуємо книги, які вирішила порадити Анна Данильчук лучанам:
«З художньої літератури я дуже люблю латиноамериканську. Можливо тому, що моя родина прожила майже тридцять років в Аргентині, там народився мій батько. А можливо через магічний реалізм, який зародився посеред цього яскравого континенту. Номер один у моєму списку - Ґабріель Ґарсія Маркес. Коли зрозуміла, як мені подобаються його книги, прочитала абсолютно усі тексти. Тут кожен знайде до смаку - від коротких оповідань до класичних романів, а ще неперевершені есеї. Є навіть про мандрівку в СРСР у 50-тих.
Усім журналістам і майбутнім письменниками раджу прочитати його мемуари - «Жити, щоб розповісти про життя» - цікаво, легко і життєво. Тут Маркес постає як простий товариш із довгим і цікавим особистим шляхом, чимало міфів розвіється, але натомість залишиться відчуття щирої розмови з одним із найвеличніших авторів сторіччя.
Іще один магічний реаліст - Рей Бредбері. Чудовий письменник і чоловік, що зміг свідомо прожити довге і щасливе життя. Прочитайте його «Кульбабове вино» і зрозумієте, що ніхто не відчуває літо краще, ніж Бредбері. Він умів розповідати так, що кожен читач або читачка пригадає подібне й у своєму житті, навіть якщо події відбуваються на Марсі, де ніхто з нас іще не бував.
Останнім часом я також читаю нон-фікшн. Дуже люблю смак видавництва «Наш формат» і майже завжди хочу придбати котрусь із їхніх новинок. Завдяки їм відкрила для себе Біла Брайсона - письменника, освітянина і супердопитливого чоловіка. Його «Прогулянка лісами. Двоє лінтюхів проти дикої природи.» - дуже дотепна і цікава книжка про мандрівку двох друзів Апалацькою стежкою у США. Тут є усе - пригоди, спостереження, гумор. Ми з чоловіком часто буваємо в горах, і я там у кожному хрускоті чую ведмедів. Він з мене жартує, але тепер, завдяки Брайсону, я розумію, що не одна така та й доля ведмедів у тому хрускоті є. У Брайсона є ще величезна книга, яку гарно розтягувати на повільне читання, бо кількість фактів на одне речення зашкалює, - «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу».
На українському ринку я особливо люблю видання від «Бібліотеки газети «День»». У них надзвичайно якісні, інтелектуальні та красиві книги. Головний редактор Лариса Івшина вміє передчувати важливі й актуальні для українського суспільства теми та «озброювати» нас необхідними знаннями. Дуже радію, що в книгах «Корона, або спадщина Королівства Руського» та «Ave. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського» є мої тексти. До речі, в «Короні» розповідаю про наше місто Луцьк та його давню аристократичну спадщину. У цій книзі є багато текстів, які волиняни, спадкоємці Королівства Руського, обов'язково мають прочитати, щоб відчути усю гордість, і водночас, відповідальність за нашу унікальну історію.
Серед українських авторів також люблю творчість і поважаю громадянську позицію Андрія Кокотюхи та Андрія Любки. Пишаємося, що Андрій Кокотюха був на «Файній гутірці», яку організовує наша громадська організація «Волинська Фундація». Дуже цікавий автор, відкритий і легкий у спілкуванні, з глибоким знанням історії й сучасності, регіональних особливостей. Люблю його ретроромани. У містичному детективі «Темні таємниці» події взагалі відбуваються на Волині, на Шацьких озерах. Круто, що його твір «Червоний» екранізовують і роблять це якісно. Нам є ким пишатися.
У Андрія Любки чудовий, смачний стиль. Я люблю такі тексти, де важливий не лише сюжет, а й світ, що автор піймав у мить творення. Найбільше подобається його «Саудаде», де кожен текст невеликий, але дуже атмосферний. Українській літературі, як на мене, взагалі бракує авторів короткого жанру. Оповідання у нас недооцінюють, а вже згаданий мною Маркес писав, що якраз найбільше любить писати короткі історії, хоча це і складно. Бо оповідання або відразу захоплює читача і лишає його у вирі емоцій, або не вдається. У довгому тексті в автора більше шансів позагравати, а в короткому - пан або пропав.
Ще мені подобаються роботи від «Центру літературної освіти» - це вже для тих, хто пише. Ростислав Семків презентував у нас в університеті книги «Як писали класики» та «Як читати класиків». Як на мене, оце та правильна критика, подібна до західної, яка не критикує, а вчить і підказує, як знайти свій шлях до якісного читання і писання. Попідкреслюю поради й зберу за літо до купи свої аргентинські історії. Маю багато цікавих сімейних оповідок та іще й дідовий щоденник про мандрівку за океан. Думаю, якщо лінь не переможе, можуть вийти цікаві тексти для тих, хто любить родинні історії та латиноамериканські пампи»
***
Якщо і ви багато читаєте та хочете стати героєм рубрики, пишіть «Першому» або на сторінку фестивалю «Фронтера» у Фейсбуці. Читайте хорошу літературу разом з нами! Довідково: ІІ Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» відбудеться у Луцьку 4-6 жовтня.
Організатори: Мистецьке об'єднання «стендаЛь», Департамент культури Луцької міської ради, громадський діяч Роман Бондарук.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.