Зустріч закінчилася після 20-ї. Теплий вечір. Малолюдний Театральний майдан.
Волинські укропівці роблять «усміхнені» селфі з головним буковелівцем країни Олександром Шевченком. Щойно він розповів лучанам, що треба зробити, щоб у нас було, як в Ізраїлі.
Головного укропівця Волині, правда, не було. Він, подейкують, саме там, в Ізраїлі, вивчає досвід…
У моїй голові ще довго шумітимуть фрази «ви сказали швайне», «вибачте, то було майже як проповідь», «стаємо на лижі» і ще щось чистою німецькою.
Кандидати приїжджають і від’їжджають, лишаючи по собі тільки селфі і слова, слова і селфі.
Барабани. УКРОП. «Не стійте в кутках»…
Луцьк. 4 березня. Трохи за 18-ту. Автівка з нардепом від УКРОПу Олександром Шевченком, напевне, щойно виїхала з Ківерців, бо то останній пункт призначення передвиборчого березневого турне перед обласним центром.
На Театральному майдані невідомий музикант гримить у барабани. Ялинки здригаються. До Палацу культури м. Луцька помалу «підтягуються» партійці. Хоч основні слухачі у залі вже на місцях.
«Візьміть, будь ласка!» - заступник керівника луцького осередку УКРОПу Віталій Ляцевич дає рекламку з портретом Шевченка.
Щоб точно впізнали, мабуть. На спалахи камери у сутінках міста партійці реагують подивом. Через одного запитують, хто це їх знімає і нащо.
Майже одночасно тільки з різних сторін до палацу під’їжджають перший заступник Луцького міського голови Григорій Недопад та радник міського голови і лідер луцьких укропівців Ігор Поліщук.
Поспішають на зустріч депутати міськради Юрій Безпятко і Микита Рабан, Микола Дендіберін, Олександр Кравченко, Сергій Шкода. Смалить жартами на порозі член виконкому Луцькради Ігор Алексєєв.
Тут же і нардеп Ірина Констанкевич, керівник фракції УКРОП в обласній раді Вячеслав Рубльов, депутати облради Олександр Омельчук, Олександр Курилюк, Володимир Кучер...
Прийшов послухати кандидата від УКРОПу і вчорашній депутат міськради від «Солідарності», а нині позафракційний Андрій Авраменко.
У кулуарах говорять про те, що мало людей, бо понеділок – невдалий день… Зала - хоч і не дощенту, та не порожня.
Олександр Шевченко підходить до палацу трохи за 18.30. У супроводі місцевих укропівців йде до зали. Овацій нема. Палких обіймів із луцькими шанувальниками – теж.
Спершу слово бере Ігор Поліщук, просить «присідати, а не стояти в кутках». Нагадує, що в суботу, перед голосуванням, всі ми маємо подумати про те, як жили ці 5 років…
«А підніміть руки, хто дивився ефіри на «Аверсі»
На балконі – великий плакат із символікою УКРОПу. Сам кандидат усміхнений, у білій сорочці і чорному костюмі, без краватки. Переносить мікрофон трохи ближче до людей. Пояснює: щоб світло прожекторів не било в очі.
Говоритиме тихо і неквапливо. Чи то спокійний, чи то втомлений. Потім згадає, що це вже 5-та зустріч із виборцями на Волині цього дня.
«Я радий, що ви прийшли мене послухати. А підніміть руки ті, хто дивився мої ефіри на «Аверсі» (зал замиготів руками). О, то ми так просунемося трохи далі. Вам не треба пояснювати, хто я», - починає розмову з луцької сцени Олександр Шевченко.
Далі - про те, як нам жити.
«Вирішувати свої проблеми маємо самі. Давайте будемо гуртуватися, бачити реальних людей, а не фантомів» (я в цей момент чомусь вперто згадую Ігоря Петровича, голову облради, якого вже кілька місяців в Луцьку не бачили)…
«Чітко і ясно розуміти, де зерно, а де бур’ян»…
«Приєднуйтеся до нашої скромної команди»…
«Точно не «Буковель», і не Шевченко винен, що не кожна людина може собі дозволити поїхати в «Буковель». Але в тому регіоні люди точно живуть краще. За таким принципом ми зможемо зробити успішною кожну територію»…
«Ніколи не скажу, що Шевченко – кращий за інший. Але точно Шевченко – не Порошенко. Шевченко – не Тимошенко. І Шевченко – не Зеленський»…
Раптом запитає, чи є люди в залі, які голосуватимуть за Порошенка. Підніме руку хтось один.
«Голосуйте за кого хочете, але не голосуйте за тих самих. За тих, хто 27 років при владі», - наостанок.
«Свабода» била, маладьожи нє било…»
І хоча в залі достатньо молодих людей, на запитання спромоглися переважно сивочолі.
«Як піднімете село?» - цікавиться чоловік, років 70-ти.
Олександр Шевченко розказує про те, що в Україні «можна піднімати все, що під ногами», про Тель-Авів, де «нема прісної води, а він зеленіє», і про стратегію розвитку, яка має бути інша для кожної території.
«Десь грушка, десь яблуко, десь вишневий садок… А не так, як у нас, коли мені люди розказують, що в них одна картопля і вони її продати не можуть», - продовжує.
До мікрофона йде Микола Дендібєрін звичною такою-сякою російською просить Шевченка згадувати під час своїх турне Луцьк як «очєнь пазітівний прімєр», бо «єдінствєнний город», де Палиця 25 спортивних майданчиків збудував.
«Будьтє видєржани і дєржитє знамя УКРОП очєнь високо. А то вчєра здєсь «Свабода» била, і маладьожи не било совсєм…» - розповідатиме обранець.
На другому запитанні російською, йому хтось скаже за спиною: «Українською говори!».
Запальний Дендібєрін кинеться з’ясовувати стосунки. Але ненадовго.
Одіозна його «сподвижниця» Ольга Саган, в минулому лідерка російської общини, уважно слухає...
Буковель в… Рокинях?
Директор рокинівського скансену Олександр Середюк, автор книжок про Юлію Тимошенко, теж зважиться на запитання. Ще недавно він нарікав, що волинський УКРОП «віджимає» у нього музей, щоб хтось міг збудувати там собі готель.
Готелю в Рокинях поки нема. Середюк все ще при справах.
«Чи не могли б ви допомогти волинянам спорудити тут міні-Буковель у селі Рокині?» – цікавиться він.
«Якби тут навіть і були якісь гірки, вони Буковелем не стануть», - щиро відповість Шевченко.
Мовляв, теоретично можна знайти місце, поставити снігові гармати, але навряд чи комусь буде цікава така інвестиція, бо «кожне місце має мати свою стратегію».
«Хоча… Я хотів би, щоб розвивався будь-який обласний центр. Щоб десь і під Івано-Франківськом був невеликий курорт, де можна було б на лижах покататися у вільний день, а не їхати за 100 кілометрів у Буковель. Щоб всі стали на лижі. Бо спорт – то мир», - тихим голосом переконуватиме кандидат.
Потім він говоритиме про те, що нам треба бюджет, як в Ізраїлі, і з корупцією боротися, як в Ізраїлі, і закони, як в Ізраїлі.
Про те, що державною мовою має бути виключно українська.
Про те, що «скоро Ілон Маск перекриє весь світ безкоштовним інтернетом», а «в неділю 31-го буде пробудження народу».
Часто на важливих фразах Олександр Леонідович підноситиме руку до серця. І ще частіше згадуватиме про Бога.
«Ви сказали «швайне»? На все добре!»
Старшого віку чоловік пробуватиме вибити гостя з обраної колії, спитавши, а що він може запропонувати навзаєм томосу, безвізу і декомунізації. Згодом додасть, що він не націоналіст, мало того - навіть німець і може «запитати рідною мовою».
Тоді Шевченко зі сцени неочікувано заговорить... німецькою. Дядько, спантеличений таким поворотом зронить до когось збоку «швайне». Шевченко почує.
«Ви тільки що сказали «швайне»?! На все добре. Я бажаю вам не бути свинею», - неочікувано розпрощається з «німцем».
Той підніметься і вийде. А гість довго розмірковуватиме на тему томосу, незалежності української церкви, переповідатиме історію християнства з часів Володимира, згадає, що сам є греко-католиком, а «томос – не заслуга Порошенка, бо він - прихожанин московського патріархату».
«Вибачте, то виглядало майже як проповідь. Але я – не священик», - всміхнеться зрештою.
Добігала друга година виступу.
«А ви самі ведете свою сторінку у Фейсбуці», - стає цікавіше…
«На 90% - прес-служба. Стільки роботи, що навряд чи все робити самому реально. Ота сторінка, де Oleksandr Shevchenko (там, де на О) – моя. Оце поки їхав до Луцька, кілька коментів навіть написав. Просто в сусідньому селі нас представник СБУ знімав на камеру. Це в нас що: охранка вернулася?» - емоційно розповідатиме про свою небайдужість у ФБ.
* * *
«Друзі, якщо у вас немає запитань…» - підніметься з місця Ігор Поліщук.
«Друзі» попрямують на вихід. Олександр Шевченко стомлено і собі, роздаючи автографи і позуючи для селфі.
Потім буде ще одна порція селфі у холі. Потім ще одна. Далі посиплються у фейсбуки теплі партійні відгуки.
По-домашньому. Для своїх.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.