Добігає кінця чергова депутатська каденція. Що вдалось зробити з запланованого та обіцяного? Про це розмова з депутатом Волинської обласної ради Володимиром Бондарем, обраним від округу №32, що на Ратнівщині.
– Володимире Нальковичу, які, на вашу думку, головні здобутки у цій каденції?
– Мені здається, нам вдалось змінити підхід «Поліські регіони – це щось далеке, незрозуміле і не те, що потрібно розвивати». Вважалось, що там немає великих промислових підприємств, місцевість часто підтоплює, а відтак – складно вести сільське господарство. Люди навіть не знали депутатів, які представляють їхні інтереси. Районна ж влада в багатьох випадках, м’яко кажучи, неефективна.
В пострадянський час поліський регіон не отримав того поштовху для розвитку, який отримали інші регіони, де були більші можливості для сільського господарства. А люди через це виїжджали на заробітки, не мали впевненості в майбутньому. Місцевий бюджет не отримував достатньо надходжень.
Я разом з однодумцями, зокрема і народним депутатом Степаном Івахівим, намагались це змінити, в першу чергу слухаючи людей. Зустрічаючись з ними, дізнаючись про проблеми у селах і селищах. Місцеві часто казали мені, що досі такої уваги до їхнього регіону не було.
Відверто скажу – багато що вдалось зробити разом: повністю перебудували районну лікарню №2 у Заболотті, побудували новий садок у Ратному, добудовується в Жиричах. Але окрім великих проєктів, були й менші, буденніші: ремонти навчальних закладів, будинків культури, фельдшерсько-акушерських пунктів. Це відбулося практично в кожному селі округу.
А головне навіть не це, а те, що нам вдалось показати: Полісся – це прекрасний регіон, де мешкають працьовиті люди, де є багато природних ресурсів. І ці місця заслуговують на розвиток! Тепер там є хороші садочки, добре укомплектовані школи. Молодь не так активно виїжджає, сім’ї будують будинки, діти навчаються – село живе.
«Садочки – це була потреба №1. Молодим батькам потрібно працювати»
– Один з хороших прикладів – садочок у селі Жиричі, який зараз перебуває на фінальній стадії будівництва. Як вдалось втілити цей проєкт?
– Коли я вперше приїхав у це село з агітаційною метою, ще 5 років тому, майже всі казали, що найбільше проблема – дитячий садок. Він там був, але дуже маленький і старий. А це велике село, де молоді батьки не мали, куди прилаштувати дітей.
Ми дуже довго намагались вирішити цю проблему, не знаходячи спочатку розуміння ні на обласному, ні на районному рівнях. Мусили доводити – новий садочок у цьому селі критично потрібен.
Дуже добре, що врешті знайшли розуміння у тодішнього голови РДА Андрія Харламповича і, безперечно, народного депутата Степана Івахіва, змогли включити садок в перелік об’єктів для фінансування з Державного фонду регіонального розвитку. Хоча це вдалось не з першого разу. Цьому передували тривалі перемовини і буквально вмовляння чиновників.
Врешті отримали фінансування і минулого року почали будувати. На сьогодні роботи практично завершені. Думаю, вже до кінця року він буде зданий і на початку наступного року запрацює. Вже невдовзі матимемо садочок на 95 місць з великим ігровим залом.
Звісно, у таких випадках найбільша і найглибша подяка - платникам податків, адже бюджетні кошти не беруться невідь звідки. Це - частка доходів працівників, бізнесу, в тому числі мешканців Ратнівщини і загалом волинян.
Щодо дитсадка в Жиричах, хочу окремо подякувати виконавцю робіт Ігорю Швецю, який не маючи гарантії вчасного отримання коштів, продовжував роботи. А також – народному депутату, депутатам обласної ради, районній державній адміністрації. Спільними зусиллями діти в Жиричах отримали чудове місце для ігор та розвитку, а їхні батьки – можливість працювати і будувати кар’єру.
– А що за проблема була з школою в селі Гута? Чому там довелося перекривати дах?
– Коли ми вперше туди приїхали, кинувся в очі просілий дах школи. Коли ж ми зайшли туди, я зрозумів, що більшого жаху в освітніх установах ще не бачив. Прогнилі балки, дірки в покрівлі – дощ капав просто дітям на голови, верхній поверх школи практично не використовувався, бо конструкція могла впасти в будь-який момент. І це навіть не стара школа! Напевно, були помилки при будівництві.
Вирішили, що треба зробити все можливе, аби перекрити дах в цій школі. І ми це зробили. Спочатку перекрили найбільш аварійну частину, потім – решту. Врешті-решт батьки отримали гарантію того, що діти можуть безпечно вчитись.
– Знаю, що за вашої каденції добудували спортзал у Заболоттівській спеціалізованій школі-інтернаті. Турбота про спортивні об’єкти була окремим напрямком вашої роботи?
– Це об’єкт обласної комунальної власності і його добудова була нашим обов’язком. У цій школі навчаються діти з 6 районів, які потребують особливого ставлення. Коли вони мають гарний догляд, але не мають можливості для фізичної активності, це величезна проблема.
До будівництва долучались багато людей – покійний голова ОДА Борис Клімчук, Служба безпеки України. Врешті все вдалось. Спортзал побудований з нуля і наразі це прекрасна споруда, яка повністю виконує своє призначення – допомагає в розвитку особливим дітям.
Також зробили мультифункціональний майданчик у Заболотті. Зараз його постійно відвідують діти і мають від того користь та втіху.
Безперечно, фізична активність – необхідність і для дітей, і для дорослих. А завдання депутатів – створити для цього можливості.
«Ми відстоюємо збереження лікарні у Заболотті. Це важливий заклад для всього району»
– В Заболотті, наскільки я знаю, зробили капітальний ремонт районної лікарні №2. Тепер вона працює повноцінно?
– Приміщення лікарні в Заболотті було фактично непридатним для роботи медичного закладу. Добитись якогось фінансування з районного бюджету було складно. Хоча це дуже важливий заклад, який надає послуги великій кількості населення.
Коли немає снігу і дощу і коли вони є, одна й та сама відстань, якщо ми говоримо про екстрені ситуації, це принципово різні речі. Їхати в Ратне часом – просто не варіант. Багато ситуацій можна і треба вирішувати на місці.
Ми знайшли кошти і зробили ремонт приміщення. Хоча тепер заклад постав перед новими викликами. Сьогодні відбувається реформа медичної галузі і, щоб отримати фінансування з Національної служби здоров’я України, лікарня повинна відповідати певним критеріям. Так, наразі заболоттівська лікарня має договір з НСЗУ до 1 жовтня. Щоб його продовжити, потрібно мати апарат штучної вентиляції легень та двох лікарів-анестезіологів у штаті. Працюємо над тим, щоб вирішити ці проблеми, зберегти статус лікарні і можливість для місцевих мешканців отримувати якісну медичну допомогу неподалік від дому.
– Як щодо Ратнівської центральної районної лікарні. Їй якось допомагали?
– Звісно. Ми домоглись купівлі магнітно-резонансного томографа для цієї лікарні. Частину грошей дав з власної кишені народний депутат Степан Івахів. Співфінансувала покупку обласна рада.
Це лікарня, яка надає послуги мешканцям всього району, і поява томографа – значний крок для поліпшення якості цих послуг.
З початком епідемії це виявилось особливо актуально, тому що томографія відіграє значну роль у лікуванні хворих на коронавірус. Ратнівська лікарня – лікарня першої хвилі, де надають допомогу хворим з цим недугом. Не в останню чергу саме через наявність сучасного томографа.
– Знаю, що ви допомагали з проведенням інтернету у Заболотті та Жиричах. Для чого?
– Ратнівщина – це прикордонний віддалений регіон і з якістю зв’язку, інтернету тут є проблеми. Так само з телебаченням – дуже багато людей дивляться білоруські канали, бо до українських просто не мають доступу. І багато в чому ця місцевість зорієнтована на Білорусь через спільний інформаційний простір.
Розбудовувати український інформаційний простір потрібно в тому числі через інтернет. Це дуже важлива справа, особливо для дітей. Тому ми провели інтернет в будинки культури в Жиричах та Заболотті. Не кожна сім’я у цій місцевості може собі дозволити мати вдома комп’ютер з доступом до інтернету, а в будинку культури цим можуть користуватись усі безплатно.
«Над дорогами ще потрібно працювати не одну каденцію»
– Як щодо доріг? Що вдалось зробити за час вашої каденції?
– Вдалось зробити хорошу дорогу Заболоття-Тур. Також постійно проводиться ямковий ремонт. Хоча цього, безперечно, дуже мало.
Стан доріг – це величезна проблема, над вирішенням якої потрібно ґрунтовно працювати. Можливо, навіть не одну каденцію. Дороги - це основа життєдіяльності території. Без якісних доріг не зможемо говорити, ні про залучення інвестицій, ні про розвиток туризму, ні загалом про мінімальний комфорт для мешканців.
В кожному населеному пункті є проблема з дорогами. Найбільша – з дорогою до села Гута, тому що воно відокремлене від інших. Це питання буде №1 у наступній каденції, якщо, звичайно, люди виберуть нас. В будь-яку пору року туди повинен бути доступ транспорту. Незалежно від того, є замети чи немає.
Якісного ямкового ремонту потребує дорога на Кортеліси. Також на окрузі є багато аварійних ділянок, які сполучають добрі магістралі і такі ж добрі дороги в самих селах. Ця проблема потребує вирішення.
Але потрібно розуміти, що дороги – це величезні кошти. І коли, так би мовити, на кону – дах школи і дорога, пріоритетом стає дах, тому що це безпека дітей.
Сьогодні соціальну інфраструктуру (садочки, школи, лікарні) вдалось підтягнути на нормальний рівень, тому наступний етап – дороги.
– Знаю, що ви допомагали з ремонтами в церквах. Але чому? Це ж наче не зовсім депутатська робота.
– Духовна потреба – така ж потреба, як і будь-яка інша соціальна. Ратнівщина – це край глибоко віруючих людей. Зовнішній вигляд храму для них дуже важливий, тому я вважаю, що про такі речі депутату теж слід дбати. Маємо постійний контакт зі священниками. Якщо чуємо про якісь потреби, намагаємось їх вирішити. Але, звичайно, все за кошти благодійників – не бюджетні. Мені приємно, що вдавалось знайти людей, які до цього ставляться з розумінням.
Хоча я б не хотів багато розповідати про це. Тому що вважаю, пожертва повинна бути тихою. На цьому не потрібно робити собі рекламу. Господь Бог бачить кожного і кожному воздасться.
«І я, і Степан Івахів обрали політичну силу, яка здатна вирішувати проблеми»
– А яким чином визначаються пріоритети – кому допомагати в першу чергу, а кому – пізніше?
– Йдучи на вибори з командою, а ми робимо тільки так – це і депутати Верховної Ради, і обласної, і місцевих рад, ми формулюємо пріоритети: що потрібно зробити за цю каденцію. Разом обговорюємо, які потреби найнагальніші.
Основні потреби визначаються саме в передвиборчий час. Так було і з минулою каденцією – у моїй команді працювали люди практично з кожного населеного пункту, які не з чуток знають про місцеві проблеми. Також ми зустрічались з громадами, обговорювали хвилюючі питання, добивались їхнього вирішення на вищому рівні. Щось вдалось зробити доволі швидко, але є й такі питання, що все ще потребують вирішення і, на жаль, не перебувають в компетенції депутата обласної ради.
Наприклад, питання руху потяга Ковель-Заболоття. Він припинився ще на початку карантину у березні і досі не відновився. Рішення приймає керівництво Укрзалізниці, яке, я майже переконаний, навіть не знає, де те Заболоття. А місцеві сильно через це страждають.
Так само питання переходів на кордоні. Епідемія коронавірусу і політична ситуація в Білорусі вносять свої корективи, але з часом це питання буде знову актуальним.
Такі речі неможливо вирішити на місцевому рівні, але це не причина скласти руки. Будемо використовувати доступні нам інструменти, відстоюючи інтереси місцевих громад.
– Під час нашої розмови ви неодноразово згадували нардепа Степана Івахіва. За рахунок чого вдалось налагодити співпрацю на окрузі?
– У нас давні особисті стосунки. Коли я прийшов на цей округ, він вже був депутатом Верховної Ради, і ми відразу дійшли згоди, що працюватимемо спільно над вирішенням тих питань, які неможливо вирішити лише на місцевому чи обласному рівні.
Мені дуже приємно, що є прямий контакт, увага до місцевих проблем, а також швидке та ефективне реагування. З першого дня і до сьогодні є співпраця і розуміння.
Ми ніколи не дивились на чиюсь політичну приналежність, будували стосунки не на політичних симпатіях чи антипатіях, а на ґрунті необхідності допомоги регіону і вирішення складних питань.
– Не можу не запитати про плани. Все ж таки ви будете балотуватись і на цих місцевих виборах.
– Мені здається, важливіше мати механізми вирішення питань, аніж чіткий і непорушний перелік того, що плануєш зробити протягом каденції. Тому що, як показала ситуація з коронавірусом, проблеми можуть виникати дуже раптово. Тим не менше, ми не можемо залишати їх без уваги, мовляв у нас в планах зовсім інше було.
Тому я визначаю пріоритетом на наступну каденцію командний підхід у всьому. Саме він показав свою результативність за минулі 5 років.
Мені дуже приємно, що і Степан Івахів, і я, і багато інших людей обрали політичну силу «За майбутнє», яка сьогодні здатна вирішувати проблеми регіону. Злагоджена команда – запорука того, що питання вирішуватимуться глибоко і системно.
Безперечно, пріоритетом повинна стати інфраструктура та дороги. Над цим потрібно працювати в першу чергу.
Також ми живемо в той час, коли якість медичного забезпечення дуже актуальна. Тому ми не можемо залишати без уваги медичні заклади.
Є питання з освітою – навчальні заклади потрібно зберігати і розвивати, благоустрою – потрібно робити освітлення, тверде покриття вулиць, забезпечувати ряд інших комунальних послуг. Також, я вважаю, нам потрібно розробити програму реагування на підтоплення, розвивати систему меліоративних каналів…
Загалом, було б здоров'я і сили, а роботи вистачить.
Розмовляв Юрій Ричук