«Нам вдалося зламати стереотип про депресивне Полісся», - Володимир Бондар. ІНТЕРВ'Ю

Добігає кінця чергова депутатська каденція. Що вдалось зробити з запланованого та обіцяного? Про це розмова з депутатом Волинської обласної ради Володимиром Бондарем, обраним від округу №32, що на Ратнівщині.

– Володимире Нальковичу, які, на вашу думку, головні здобутки у цій каденції?

– Мені здається, нам вдалось змінити підхід «Поліські регіони – це щось далеке, незрозуміле і не те, що потрібно розвивати». Вважалось, що там немає великих промислових підприємств, місцевість часто підтоплює, а відтак – складно вести сільське господарство. Люди навіть не знали депутатів, які представляють їхні інтереси. Районна ж влада в багатьох випадках, м’яко кажучи, неефективна.

В пострадянський час поліський регіон не отримав того поштовху для розвитку, який отримали інші регіони, де були більші можливості для сільського господарства. А люди через це виїжджали на заробітки, не мали впевненості в майбутньому. Місцевий бюджет не отримував достатньо надходжень.

Я разом з однодумцями, зокрема і народним депутатом Степаном Івахівим, намагались це змінити, в першу чергу слухаючи людей. Зустрічаючись з ними, дізнаючись про проблеми у селах і селищах. Місцеві часто казали мені, що досі такої уваги до їхнього регіону не було.

Відверто скажу – багато що вдалось зробити разом: повністю перебудували районну лікарню №2 у Заболотті, побудували новий садок у Ратному, добудовується в Жиричах. Але окрім великих проєктів, були й менші, буденніші: ремонти навчальних закладів, будинків культури, фельдшерсько-акушерських пунктів. Це відбулося практично в кожному селі округу.

А головне навіть не це, а те, що нам вдалось показати: Полісся – це прекрасний регіон, де мешкають працьовиті люди, де є багато природних ресурсів. І ці місця заслуговують на розвиток! Тепер там є хороші садочки, добре укомплектовані школи. Молодь не так активно виїжджає, сім’ї будують будинки, діти навчаються – село живе.

«Садочки – це була потреба №1. Молодим батькам потрібно працювати»

 – Один з хороших прикладів – садочок у селі Жиричі, який зараз перебуває на фінальній стадії будівництва. Як вдалось втілити цей проєкт?

– Коли я вперше приїхав у це село з агітаційною метою, ще 5 років тому, майже всі казали, що найбільше проблема – дитячий садок. Він там був, але дуже маленький і старий. А це велике село, де молоді батьки не мали, куди прилаштувати дітей.

Ми дуже довго намагались вирішити цю проблему, не знаходячи спочатку розуміння ні на обласному, ні на районному рівнях. Мусили доводити – новий садочок у цьому селі критично потрібен.

Дуже добре, що врешті знайшли розуміння у тодішнього голови РДА Андрія Харламповича і, безперечно, народного депутата Степана Івахіва, змогли включити садок в перелік об’єктів для фінансування з Державного фонду регіонального розвитку. Хоча це вдалось не з першого разу. Цьому передували тривалі перемовини і буквально вмовляння чиновників.

Врешті отримали фінансування і минулого року почали будувати. На сьогодні роботи практично завершені. Думаю, вже до кінця року він буде зданий і на початку наступного року запрацює. Вже невдовзі матимемо садочок на 95 місць з великим ігровим залом.

Звісно, у таких випадках найбільша і найглибша подяка - платникам податків, адже бюджетні кошти не беруться невідь звідки. Це - частка доходів працівників, бізнесу, в тому числі мешканців Ратнівщини і загалом волинян.

Щодо дитсадка в Жиричах, хочу окремо подякувати виконавцю робіт Ігорю Швецю, який не маючи гарантії вчасного отримання коштів, продовжував роботи. А також – народному депутату, депутатам обласної ради, районній державній адміністрації. Спільними зусиллями діти в Жиричах отримали чудове місце для ігор та розвитку, а їхні батьки – можливість працювати і будувати кар’єру.

Старий садочок в Жиричах
Новий дитячий садок на 95 місць з великим ігровим залом

– А що за проблема була з школою в селі Гута? Чому там довелося перекривати дах?

– Коли ми вперше туди приїхали, кинувся в очі просілий дах школи. Коли ж ми зайшли туди, я зрозумів, що більшого жаху в освітніх установах ще не бачив. Прогнилі балки, дірки в покрівлі – дощ капав просто дітям на голови, верхній поверх школи практично не використовувався, бо конструкція могла впасти в будь-який момент. І це навіть не стара школа! Напевно, були помилки при будівництві.

Вирішили, що треба зробити все можливе, аби перекрити дах в цій школі. І ми це зробили. Спочатку перекрили найбільш аварійну частину, потім – решту. Врешті-решт батьки отримали гарантію того, що діти можуть безпечно вчитись.

Дірявий дах в гутівській школі до ремонту

– Знаю, що за вашої каденції добудували спортзал у Заболоттівській спеціалізованій школі-інтернаті. Турбота про спортивні об’єкти була окремим напрямком вашої роботи?

– Це об’єкт обласної комунальної власності і його добудова була нашим обов’язком. У цій школі навчаються діти з 6 районів, які потребують особливого ставлення. Коли вони мають гарний догляд, але не мають можливості для фізичної активності, це величезна проблема.

До будівництва долучались багато людей – покійний голова ОДА Борис Клімчук, Служба безпеки України. Врешті все вдалось. Спортзал побудований з нуля і наразі це прекрасна споруда, яка повністю виконує своє призначення – допомагає в розвитку особливим дітям.

Також зробили мультифункціональний майданчик у Заболотті. Зараз його постійно відвідують діти і мають від того користь та втіху.

Безперечно, фізична активність – необхідність і для дітей, і для дорослих. А завдання депутатів – створити для цього можливості.

Початок будівництва спортзалу у Заболотті
Готовий спортзал

«Ми відстоюємо збереження лікарні у Заболотті. Це важливий заклад для всього району»

– В Заболотті, наскільки я знаю, зробили капітальний ремонт районної лікарні №2. Тепер вона працює повноцінно?

– Приміщення лікарні в Заболотті було фактично непридатним для роботи медичного закладу. Добитись якогось фінансування з районного бюджету було складно. Хоча це дуже важливий заклад, який надає послуги великій кількості населення.

Коли немає снігу і дощу і коли вони є, одна й та сама відстань, якщо ми говоримо про екстрені ситуації, це принципово різні речі. Їхати в Ратне часом – просто не варіант. Багато ситуацій можна і треба вирішувати на місці.

Ми знайшли кошти і зробили ремонт приміщення. Хоча тепер заклад постав перед новими викликами. Сьогодні відбувається реформа медичної галузі і, щоб отримати фінансування з Національної служби здоров’я України, лікарня повинна відповідати певним критеріям. Так, наразі заболоттівська лікарня має договір з НСЗУ до 1 жовтня. Щоб його продовжити, потрібно мати апарат штучної вентиляції легень та двох лікарів-анестезіологів у штаті. Працюємо над тим, щоб вирішити ці проблеми, зберегти статус лікарні і можливість для місцевих мешканців отримувати якісну медичну допомогу неподалік від дому.

Лікарня у Заболотті під час ремонту
Лікарня у Заболотті після капітального ремонту

– Як щодо Ратнівської центральної районної лікарні. Їй якось допомагали?

– Звісно. Ми домоглись купівлі магнітно-резонансного томографа для цієї лікарні. Частину грошей дав з власної кишені народний депутат Степан Івахів. Співфінансувала покупку обласна рада.

Це лікарня, яка надає послуги мешканцям всього району, і поява томографа – значний крок для поліпшення якості цих послуг.

З початком епідемії це виявилось особливо актуально, тому що томографія відіграє значну роль у лікуванні хворих на коронавірус. Ратнівська лікарня – лікарня першої хвилі, де надають допомогу хворим з цим недугом. Не в останню чергу саме через наявність сучасного томографа.

– Знаю, що ви допомагали з проведенням інтернету у Заболотті та Жиричах. Для чого?

– Ратнівщина – це прикордонний віддалений регіон і з якістю зв’язку, інтернету тут є проблеми. Так само з телебаченням – дуже багато людей дивляться білоруські канали, бо до українських просто не мають доступу. І багато в чому ця місцевість зорієнтована на Білорусь через спільний інформаційний простір.

Розбудовувати український інформаційний простір потрібно в тому числі через інтернет. Це дуже важлива справа, особливо для дітей. Тому ми провели інтернет в будинки культури в Жиричах та Заболотті. Не кожна сім’я у цій місцевості може собі дозволити мати вдома комп’ютер з доступом до інтернету, а в будинку культури цим можуть користуватись усі безплатно.

«Над дорогами ще потрібно працювати не одну каденцію»

– Як щодо доріг? Що вдалось зробити за час вашої каденції?

– Вдалось зробити хорошу дорогу Заболоття-Тур. Також постійно проводиться ямковий ремонт. Хоча цього, безперечно, дуже мало.

Стан доріг – це величезна проблема, над вирішенням якої потрібно ґрунтовно працювати. Можливо, навіть не одну каденцію. Дороги - це основа життєдіяльності території. Без якісних доріг не зможемо говорити, ні про залучення інвестицій, ні про розвиток туризму, ні загалом про мінімальний комфорт для мешканців.

В кожному населеному пункті є проблема з дорогами. Найбільша – з дорогою до села Гута, тому що воно відокремлене від інших. Це питання буде №1 у наступній каденції, якщо, звичайно, люди виберуть нас. В будь-яку пору року туди повинен бути доступ транспорту. Незалежно від того, є замети чи немає.

Якісного ямкового ремонту потребує дорога на Кортеліси. Також на окрузі є багато аварійних ділянок, які сполучають добрі магістралі і такі ж добрі дороги в самих селах. Ця проблема потребує вирішення.

 Але потрібно розуміти, що дороги – це величезні кошти. І коли, так би мовити, на кону – дах школи і дорога, пріоритетом стає дах, тому що це безпека дітей.

Сьогодні соціальну інфраструктуру (садочки, школи, лікарні) вдалось підтягнути на нормальний рівень, тому наступний етап – дороги.

– Знаю, що ви допомагали з ремонтами в церквах. Але чому? Це ж наче не зовсім депутатська робота.

– Духовна потреба – така ж потреба, як і будь-яка інша соціальна. Ратнівщина – це край глибоко віруючих людей. Зовнішній вигляд храму для них дуже важливий, тому я вважаю, що про такі речі депутату теж слід дбати. Маємо постійний контакт зі священниками. Якщо чуємо про якісь потреби, намагаємось їх вирішити. Але, звичайно, все за кошти благодійників – не бюджетні. Мені приємно, що вдавалось знайти людей, які до цього ставляться з розумінням.

Хоча я б не хотів багато розповідати про це. Тому що вважаю, пожертва повинна бути тихою. На цьому не потрібно робити собі рекламу. Господь Бог бачить кожного і кожному воздасться.

 «І я, і Степан Івахів обрали політичну силу, яка здатна вирішувати проблеми»

– А яким чином визначаються пріоритети – кому допомагати в першу чергу, а кому – пізніше?

– Йдучи на вибори з командою, а ми робимо тільки так – це і депутати Верховної Ради, і обласної, і місцевих рад, ми формулюємо пріоритети: що потрібно зробити за цю каденцію. Разом обговорюємо, які потреби найнагальніші.

Основні потреби визначаються саме в передвиборчий час. Так було і з минулою каденцією – у моїй команді працювали люди практично з кожного населеного пункту, які не з чуток знають про місцеві проблеми. Також ми зустрічались з громадами, обговорювали хвилюючі питання, добивались їхнього вирішення на вищому рівні. Щось вдалось зробити доволі швидко, але є й такі питання, що все ще потребують вирішення і, на жаль, не перебувають в компетенції депутата обласної ради.

Наприклад, питання руху потяга Ковель-Заболоття. Він припинився ще на початку карантину у березні і досі не відновився. Рішення приймає керівництво Укрзалізниці, яке, я майже переконаний, навіть не знає, де те Заболоття. А місцеві сильно через це страждають.

Так само питання переходів на кордоні. Епідемія коронавірусу і політична ситуація в Білорусі вносять свої корективи, але з часом це питання буде знову актуальним.

Такі речі неможливо вирішити на місцевому рівні, але це не причина скласти руки. Будемо використовувати доступні нам інструменти, відстоюючи інтереси місцевих громад.

Степан Івахів та Володимир Бондар на луцькому форумі прихильників партії «За майбутнє»

– Під час нашої розмови ви неодноразово згадували нардепа Степана Івахіва. За рахунок чого вдалось налагодити співпрацю на окрузі?

– У нас давні особисті стосунки. Коли я прийшов на цей округ, він вже був депутатом Верховної Ради, і ми відразу дійшли згоди, що працюватимемо спільно над вирішенням тих питань, які неможливо вирішити лише на місцевому чи обласному рівні.

Мені дуже приємно, що є прямий контакт, увага до місцевих проблем, а також швидке та ефективне реагування. З першого дня і до сьогодні є співпраця і розуміння.

Ми ніколи не дивились на чиюсь політичну приналежність, будували стосунки не на політичних симпатіях чи антипатіях, а на ґрунті необхідності допомоги регіону і вирішення складних питань.

– Не можу не запитати про плани. Все ж таки ви будете балотуватись і на цих місцевих виборах.

– Мені здається, важливіше мати механізми вирішення питань, аніж чіткий і непорушний перелік того, що плануєш зробити протягом каденції. Тому що, як показала ситуація з коронавірусом, проблеми можуть виникати дуже раптово. Тим не менше, ми не можемо залишати їх без уваги, мовляв у нас в планах зовсім інше було.

Тому я визначаю пріоритетом на наступну каденцію командний підхід у всьому. Саме він показав свою результативність за минулі 5 років.

Мені дуже приємно, що і Степан Івахів, і я, і багато інших людей обрали політичну силу «За майбутнє», яка сьогодні здатна вирішувати проблеми регіону. Злагоджена команда – запорука того, що питання вирішуватимуться глибоко і системно.

Безперечно, пріоритетом повинна стати інфраструктура та дороги. Над цим потрібно працювати в першу чергу.

Також ми живемо в той час, коли якість медичного забезпечення дуже актуальна. Тому ми не можемо залишати без уваги медичні заклади.

Є питання з освітою – навчальні заклади потрібно зберігати і розвивати, благоустрою – потрібно робити освітлення, тверде покриття вулиць, забезпечувати ряд інших комунальних послуг. Також, я вважаю, нам потрібно розробити програму реагування на підтоплення, розвивати систему меліоративних каналів…

Загалом, було б здоров'я і сили, а роботи вистачить.

 Розмовляв Юрій Ричук


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина У Луцькому районі посилять карантин, а в Ківерцівському – послаблять. Новий поділ на епідемічні зони
Наступна новина В Україні виявили 3 565 нових хворих на COVID-19. На Волині — 127
Схожі новини