Передобідня пора. У холі приватної луцької школи ThinkGlobal на дивані приліг третьокласник Сашко. Поруч рівненько поставив своє взуття. Крім адміністраторки на рецепції, у холі нікого нема. У його однолітків тим часом Sports & Health у спортивній залі. Там гамірно, в холі - тихо.
- Вибачте, а можна вас щось попросити? – помічає нас Сашко і чемно так просить. – Скажіть, хай тут вимкнуть світло. Мені воно заважає.
Ніхто Сашка не «заганяє на урок». Він приліг на дивані під великим екраном, каже «втомився», «мама казала сьогодні на фізкультуру не йти», «я хочу відпочити». Яка з цих версій правильна, ніхто не допитується. Ніхто не дивується його присутності на дивані. Ніхто не дратується.
- Ну, вимкніть світло, будь ласка. Мені в очі б’є, - просить Сашко.
Адміністраторка пояснює, що світло тут – необхідність. Той задумався. Мовляв, ну як: йому ж заважає? Та на мить ніяковіє: бажання дитини тут – понад усе.
- А ти повернися до спинки дивана, закрий очі і так відпочинеш, – втручаюся я.
Той хвильку думає, пробує повернутися, закрити очі – вийшло!
* * *
«Тут - контрольована демократія, контрольована демократія…» - повторювала подумки я того ранку, поки чекала початку занять і розглядала різні цікавинки в інтер’єрі. Повторювала, щоб не забути роздивитися, як працює у Луцьку основний принцип фінської системи освіти, на яку опираються і засновники мережі освітніх закладів ThinkGlobal.
Історія із Сашком – яскравий приклад якраз такого – фінського – підходу до навчання. Тільки не десь там, за кордоном, а тут – в Луцьку.
«Ух ти! Нам би так! Хочеш – сидиш на підлозі...» - аж замріялася моя 10-літня донька, коли я взялася розповідати про приватну школу.
От тільки дивина: там більшість ХОЧЕ. Ми провели день у першій приватній луцькій школі ThinkGlobal і намагалися роздивитися – чому.
РАНОК. Я – Назар, ти – Ярик…
З 8.30 на рецепції в холі першої приватної школи ThinkGlobal у Луцьку час від часу звучить дзвінок. Адміністраторка Ангеліна тисне кнопку – ворота відчиняються. Біля них час від часу спиняються автівки. Батьки привозять малечу до школи з різних куточків міста, а часто й – з передмістя. Пробки, ранок, у дорослих – справи, справи…
Якщо є потреба, щоб це робила няня, бабуся чи хто інший – тільки з документом
і після відповідної заяви про це від батьків
Хтось обіймає маму чи тата і не може розпрощатися. Хтось махає у двері рукою – і вперед підстрибки в гардероб перевдягатися. У холі на величезному екрані крутять відео Ukrainer і саме показують, як десь у волинських Сваловичах пливе Стоходом жінка на човні і співає… Дівчата-першокласниці, вони ж - справжні блогерки: стоять перед дзеркалом, приміряють красиві пози і кіношно так вигукують: «О май ґад! О май ґад!». Хоч знімай. Бавляться. Довкола ще гарбузи, кажани, павуки і різна характерна хеловіну милість (певне, лишилася він недавнього свята).
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Хелловін у Гоґвортсі. Луцька школа «ThinkGlobal» влаштувала оригінальну вечірку
На перший погляд, все як у рядовій школі (якщо барвистий, світлий і насичений різними цікавинками хол не порівнювати зі звичайним шкільним коридором). Діти – скрізь діти)) А де там!
На рецепції – Ангеліна. Директор – Назар. Асистенти – Оля, Іра... Вчителі – Аня, Олена, Анжеліка, Андрій...
- Привіт, Ярику! – гукає хтось вранці симпатичному хлоп’яті.
Тут усі всіх називають без по-батькові. Без «пані» чи «міс» просто – на ім’я. Тому ранок у холі приватної школи – це круговорот імен, вітань, усмішок…
Заодно це вчить дітей заробляти, накопичувати зароблене і мотивує досягати цілей!
Ще кілька хвилин до… (хотілося сказати: до дзвінка), але дзвінків тут не почуєте, бо їх нема. У визначену пору асистенти (а саме вони зустрічають дітей у холі) забирають усіх до класу. І це дає вчителеві безцінний ранковий час, аби налаштуватися на роботу, підготувати до уроку потрібні матеріали. Наприклад, завантажити відео…
Я тим часом звертаю увагу на яскраву дошку на стіні навпроти. Там щось про... кепси. Вперше чую це слово, тому запитую Назара, що ж це таке. То - шкільна валюта. І одна з мотиваційних фішок ThinkGlobal. Діти навчаючись, заробляють кепси. Потім можуть за них купити якісь цікаві дрібнички – аж до планшета за повну колекцію.
Такі ж яскраві дошки є в кожному класі: навпроти імен дітей – яскраві конвертики із кепсами. Одразу видно, хто, скільки і за що заробив. «Отоварюють» кепси тільки так, як самі хочуть.
УРОКИ: все happy, все english
Звертаю увагу на сьогоднішній розклад занять. У ньому немає звичних назв предметів. Натомість: Math, Communication and Thinking, English, Arts, Human and World, Computer Sciences, Sports and Health, Foreign Language, Engineering, Technology and Architecture.
Наразі у ThinkGlobal діє два початкових класи, це так звані «нульовки» (0-А і 0-Б), один перший і один – третій клас. Усього тут 29 учнів. Школярів у закладах цієї освітньої мережі прийнято називати студентами.
розказують про настрій, погоду, вчать, з чого складається доба…
Нарешті гукають і нас. Йдемо до «нульовки». Не чую дружнього і протяжного «добрий день!». Зате чую «hello!» Заняття з Communnication and Thinking починають із запитання про… настрій. Хтось із малечі щиро зізнається:
- Я просто хвилююся за маму. Як там вона… - з усією серйозністю у своєму 5-річному віці заявляє раптом одна з дівчаток.
- Не хвилюйся. Все з мамою добре, - усміхається учителька Аня.
Уся палітра настрою – поруч розписана на стіні. Англійською. Малеча обирає наліпки зі «своїм» настроєм і ліпить їх на папір.
Так у «нульовці», наприклад, інформують про свій настрій
- Діано, я помітила, в тебе сьогодні настрій не дуже. Я дуже сподіваюся, що наступного дня буде happy, - каже Аня.
Діана вже усміхається. Діти тут відкриті, залюбки комунікують, відповідають уголос, рухаються, співають. Майже усе це – англійською мовою.
Тим часом у коридорі – шурхіт. «Ну, урок же...» - скажете ви. Хтось просто на нього не йде. Не хоче. Але тут нікого за це не сварять і до кабінету директора не водять. Мало того: тут навіть нема дверей, на яких би було написано «Директор».
На фото – клас для першачків
…А в 3-му класі закінчується математика, точніше Math. З першого слова і не розбереш: математика то чи англійська. Множать, ділять, додають. Тема: «Множення суми на число». Усього – два учні. Учителька Олена зауважує: вони саме роблять завдання, які у звичайній рядовій школі розв’язують у 5-му класі.
Помічаю ще одну традиційну для кожного клaсу дошку. На ній: кружечки навпроти світлин усміхнених дітей. Це – «оцінки» за поведінку. За хорошу – зелені, з добру – жовті, після жовтих – червоні.
- Якщо хтось заробляє червоний кружечок, то отримує «покарання»: один день НЕ приходити в школу, - усміхається мені Назар. І додає: - Але це індивідуально.
Тим часом Сашко з 3-го класу розв’язує приклад, а Олена записує результат на дошці...
- Дев’ятсот плюс шістдесят буде... Буде... – думає. – Знаю, знаю: nine hundred sixty…
«О май ґад», «О май ґад…» - згадую я.
Усі вчителі у ThinkGlobal складають іспити і проходять спеціальну підготовку
Через те, що у класі дітей небагато (у цьому випадку їх взагалі двоє) – учитель встигає максимально індивідуально попрацювати з дітьми. Почути кожного. Запитати кожного. Усміхнутися кожному. Зазирнути у зошити.
До речі, посібники у школі – це так звані кейсбуки. Їх розробляє команда фахівців відповідно до навчальних програм із кожного предмету. Вони – яскраві, зручні в користуванні, з них можна вирізати, там можна малювати, там мало слів – більше картинок. Якщо гортаєш сторінки такого посібника, то найперше здається, що тебе не грузять громіздкими параграфами, а з тобою розмовляють. Кейсбуки вчать дітей вчитися, думати і креативити.
І хоча школа існує недовго, команда яка працює над її розвитком швидко заповнила нішу підручників отакими простими рішеннями.
ПЕРЕКУСИ ТА ОБІДИ: майбутні Ілони Маски самі миють кружки
Під кінець першого уроку з класу спочатку виходять асистенти (тут на уроці фактично, крім дітей, двоє дорослих: учитель викладає тему, асистент допомагає з навчальним матеріалом, працює з дітьми, фактично координує роботу в класі). Куди? Готувати перший перекус. На першому поверсі у зоні для харчування вони готують чай дітям, розкладають на столики печиво та фрукти. Діти найперше йдуть мити руки, потім біжать чаювати.
Кухарів у ThinkGlobal нема. Є невеличка кухня. Є мікрохвильовка. Є холодильник для ланчбоксів. Після того, як перекусили, діти летять кудись зі своїми чашками.
«О май ґад», - знову усміхаюся я сама до себе. Вони їх самі… миють.
Так, діти, батьки яких платять чималі гроші за навчання у приватній школі, самі миють за собою чашки. В когось шок? Стрес? Спокійно. Тут вчать не невдах, тут вчать лідерів.
Трохи згодом ми ближче роздивилися, як відбуваються тут обіди. Десь біля 13-ї, перед великою перервою, у школу доставляють гаряче харчування. Це – кейтерінг. Компанія, яка надає такі послуги, має відповідну ліцензію на шкільне харчування.
Батьки мають вибір: або платити за такий обід, або давати дітям у школу ланчбокси. І чимало хто, до речі, обирає останнє. До школи дітлахам у ланчбоксах дають навіть борщ, словом – абсолютно повноцінний обід. І не варто перейматися, що дитина буде їсти його холодним. Асистенти його тут розігріють, кожному подадуть і простежать, аби все було в порядку.
А ні – можна смакувати тим, що цього дня у шкільному меню. Наприклад, четвер: суп картопляний з рисом, філе скумбрії запечена, запечена картопля, салат з томатів, хліб, фрукти. Свіженьке, апетитне і яскраве. Найбільше, кажуть, діти тут люблять рибу, а суп зі шпинату довелося якось… замінити.
У такі моменти мені чомусь згадуються макарони з квашеними огірками, які доводилося бачити у рядових шкільних їдальнях міста.
ФІНАЛ: робимо цукерки, бо в Богдана день народження
Фізкультура у цих стінах називається Sports and Health. І вона тут радше схоже на фітнес для малечі.
Найперше всі перевдягаються у зручний спортивний одяг. Залюбки біжать у зал (у ньому дітвора проводить час навіть на перервах, нікому це не боронять). На всіх чекає тренер Павло. Позаяк заклад співпрацює із місцевою академією капоейри, то спортивні заняття тут – цікаві, з елементами цього виду бойового мистецтва.
Розминка, низка вправ… Якщо у Богдана не виходить перекинутися через голову, тренер робить це сам, потім разом з Богданом, а потім у Богдана вже й у самого – нівроку))
- Моніко, ти халтуриш! – гукає хтось із малечі до своєї ж колежанки.
Моніка миттю виправляється. У спортивній залі діти радше відпочивають, тільки активно. Тут – максимум свободи і гарного настрою.
Поки першокласники з третьокласниками вчаться, «нульовка» йде на прогулянку. Школа має власне просторе подвір’я. Дітвора розбігається: хтось грає у футбол, хтось бавиться у… ресторан.
Асистенти – поруч. Їхнє завдання: стежити за безпекою, якщо діти нудяться, тут же запропонувати їм якусь гру чи іншу цікаву форму проведення дозвілля на свіжому повітрі.
Навчальний день у ThinkGlobal завершується «самостійною діяльністю». Заняття у «нульовках» закінчується о 13.10. У 1-му класі – о 13.10. У 3-му – о 14.25.
Далі для школярів – час на самостійну діяльність. Фактично – щось схоже на групи продовженого дня. Діти можуть бути у школі до 19-ї години. Цей час вони проводять разом із асистентами, або готують якийсь проект, який не встигли допрацювати на уроці, або малюють, читають, щось майструють, знову ж таки перекушують чаєм із печивом (у школі – два перекуси) … і повертаються додому.
тут знайдуть, чим дитину зайняти
Або тут же ідуть на гуртки. Цей заклад зібрав під своїм дахом кращі з кращих центрів розвитку дитини. Тут і школа іноземних мов «Perfect School», і школа усного рахунку «Соробан», і художня студія «Барва», і дитячий центр «Територія розвитку», де вчаться легоконструюванню і робототехніці, і академія капоейри «Капа», і клуб художньої гімнастики «Спорт Естет».
Навчальні програми у школі будують так, аби тут не було звичних домашніх завдань. Удома виконують тільки такі проекти чи творчі завдання, які спеціально розраховані на те, аби дитина попрацювала над якоюсь темою разом із рідними.
сьогодні – буде майстер-клас із виготовлення цукерок
Цього дня, наприклад, у першачків із ThinkGlobal – свято: в Богдана день народження. Із самого ранку Богдан отримував вітання та побажання, його хором вітали у спортзалі, він навіть одягнув з такої нагоди до школи свої улюблені кросівки, що світяться. А замість «самостійної діяльності» в 1-А було щось значно цікавіше: Богданова мама з нагоди дня народження прийшла до школи, аби влаштувати його однокласникам майстер-клас.
І всі разом дружньо вчилися готувати… цукерки із шоколаду, бананів, горішків та іншої смакоти.
* * *
- А навіщо ви все записуєте?..
Десь між обідом і самостійною діяльністю Ярослав із 3-го класу сідає біля мене на диван і зазирає з цікавістю у мій блокнот. Не соромиться (тут мало хто соромиться спілкуватися).
Я усміхаюся. Пояснюю, що журналіст, що це професія така. Запитую, ким він хоче стати.
- Не знаю. Може, буду хіміком. Я люблю щось (задумався) каламутити. Змішав якось сметану, олію і йогурт, дивився, що ж вийде… - інтригує той, а очі горять іскринками
Кажу йому: хочу порівняти звичайну луцьку школу із цією. Той завзято киває головою, мовляв: ой як розуміє, бо й сам має з чим порівняти.
- А от скажи: в чому – різниця? – продовжую я, і наша розмова переходить на філософський рівень.
- Та багато в чому… - посерйознішав Ярослав. – Розумієте: там у нас було 30 дітей, і ніхто на мене уваги не звертав, ніхто не чув мене, коли я щось хотів сказати. А тут - чують.
Я знову усміхаюся. Хочеться потиснути Ярославові руку.
Під кінець навчального дня «о май ґад» у моїй голові зринає все рідше і рідше. У цій атмосфері швидко вчишся бути собою і стаєш… вільнішим. «Контрольована демократія» починає працювати.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото: Ірина КАБАНОВА.
Наші читачі гідно оцінили відкриття у Луцьку приватної школи!
й застосовувати інновації!
Вкінці той презентуватиме проект своєї групи
Тому прогулянки тут – безпечні
Після навчання у дітвори – гуртки. Кому вже який до смаку)
Адреса: м. Луцьк, вул. Івана Франка, 52
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.