Подвір’я прикрашене зелено-білими прапорцями. Діджей вмикає хіти останніх років. У повітрі – суміш осінньої легкості та запаху шашликів.
Затінок будівлі потихеньку наповнюється людьми у строгих костюмах та довгих сукнях.
До них приєднуються інші – у футболках та шортах. Про щось перешіптуються. Просять дітей вести себе чемно. А ті щосили ганяють із зеленими кульками. І лише дехто з них сором'язливо ховає очі за букетиком квітів.
Годинник показує 15:00. Збоку це виглядає ніби збір на круту вечірку, а насправді …так і є.
Бо саме у такому форматі у луцькій приватній школі «ThinkGlobal» відзначали подвійне свято: відкриття школи та свято першого дзвінка.
Без віршів, гімну та виступів чиновників
1 вересня тут усе вперше. Вперше студенти (саме так тут називають школярів!) бачать своїх однокласників та вчителів.
Чи не вперше в Луцьку на урочистостях ніхто не розказує віршів, нема звичного: «Школо, рівняйсь струнко…», а діти отримують не «Букварики», а пакети із подарунками.
Вперше батьки не говорять про те, скільки треба здати грошей на зошити, а просто ласують закусками і знайомляться.
Вперше не виступає ніхто, крім засновників школи.
«Зробимо навчання цікавим і суперпізнавальним…» – обіцяє Назар Михалюк.
«Зробимо все можливе і неможливе, аби цей рік був найкращим у житті ваших дітей і вони хотіли ходити до школи… – додає Ліля Данилюк. – Гасло нашої школи «Змінюю світ разом з «ThinkGlobal». 12 років ми разом з вами будемо змінювати цей світ».
Загалом справляються за кілька хвилин. Ніхто й не встиг утомитись.
Далі Назар перерізає стрічки корпоративних кольорів – зелену та білу. Спалахують вогники. Все! Урочиста частина закінчилась.
«Діти, кажіть на мене Оля або Ольга»
25 діток прямують всередину школи знайомитись із однолітками та вчителями.
Це чотири класи: два нульових, один перший клас та один з’єднаний – дітки другого та третього класів навчатимуться разом. Предмети у них будуть однакові, але складність завдань буде різною.
«Звертайтесь до мене на ви, але кажіть Оля або Ольга, – каже вчителька студентам «нульовки», які вмощуються за партами та в кріслах-мішках. – Я люблю писати вірші. А ви?»
«Я знаю один вірш!» – вигукує дівчинка.
«Я все люблю», – каже хлопчик, перевіряючи, що цікавого є у бірюзовому пакеті. А там наклейки, смаколики та значок «ThinkGlobal». Те що треба!
Діток збирають в одне коло, і знайомство продовжується там. Студенти передають жовтий клубок від одного до іншого, при цьому називають свої імена і те, що люблять:
«Я люблю танцювати».
«Я люблю канфєти».
«Я люблю грати у футбол».
Клубок розкручується і в класі утворюється жовта павутинка.
«Нитка закрутилась, але не обірвалась. Такими міцними будуть і наші стосунки з вами», – каже вчителька дітям. І раптом зізнається: «Я вас вже люблю».
«Буде група у вайбері, але тільки для оголошень!»
А тим часом в іншому класі вже обговорюють питання ще важливіші: чати у вайбері.
«У нас буде група, але вона тільки для оголошень. Якщо у когось будуть якісь питання, пишіть особисто мені, аби не було по 100 повідомлень в день у переписці. Домовились?» – питає вчителька.
Батьки задоволено кивають. Хтось полегшено зітхає: «Ну хоч тут не буде привітань з усіма святами».
В іншому класі пішли ще далі. Тут говорять про харчування і охорону. Роздають розклад – англійською мовою.
У кожному класі є шафи з книгами та зошитами, полички з ручками, олівцями, пензликами і всім необхідним начинням.
Діткам не потрібно буде нічого купувати для уроків і їхні портфелики будуть пустими – все необхідне завжди буде у школі.
А як же робити домашні завдання? – спитаєте ви. А не буде у них «домашки». Всі завдання вирішуватимуть у класі.
«Діти сортуватимуть сміття»
У класах є дошки настрою – щоб кожен на початку дня вказував, у якому настрої прийшов у школу.
На стінах – мотивуючі написи англійською, як-от: «Follow your dreams» чи «Shine bright».
Всюди коробки для сортування сміття.
«Ми вже батьків попередили, що їхні діти і вдома сортуватимуть відходи», – усміхаючись каже засновник «ThinkGlobal» Назар Михалюк.
«Діти не знатимуть оцінки один одного»
У цій школі не буде дзвоника на перерву, а самі уроки будуть в цікавому форматі. Знання студентів оцінюватимуться за 120-бальною системою.
«У нас будуть не оцінки, а ХР– від англійського experience – досвід. Батькам вони конвертуватимуться у традиційні оцінки, щоб ті розуміли, багато це чи мало. Діти не знатимуть оцінок один одного, – розповідає Назар. – Буде шкільна валюта – кепси. Їх діти отримуватимуть за навчання, участь у проектах та шкільній діяльності, допомогу однокласникам. Потім їх можна буде обміняти на товари, починаючи від корисних солодощів і закінчуючи гіробордом».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 3D-принтер та уроки про Ілона Маска: що пропонує луцька приватна школа «ThinkGlobal»?
Назар показує школу: спортзал, кімнату для денного сну, хол, їдальню…
У студентів щодня буде два перекуси у вигляді шведського стола. Вони зможуть приносити свою їжу в ланчбоксах або ж замовляти готові обіди.
«Найбільше батьки хвилюються за харчування дітей і їхню адаптацію», – коментує засновник.
Тим часом батьки і діти вже збираються на вулиці. Тут для них приготували різні закуски та напої.
«Хочете в школу?» – питаю у групи дівчаток, які обирають собі лимонад.
«Нііі», – відповідають всі одночасно.
«Особливо я», – вигукує одна з них. Сміються. Ще не знають, як тут буде цікаво.
«Моя старша донька Катерина сказала: «Я теж хочу собі таке 1 вересня!»
Батьки знайомляться між собою. І я знайомлюсь із деким також.
Дарина і Марк Томсони розповідають, що не хотіли, аби син Андрій навчався за такою ж системою, як колись вони.
«Тут цікавий підхід, заняття побудовані зовсім по-іншому, це нас і зацікавило. Хлопчик ходив у приватний садочок, тому ми хотіли, щоб навчався і в приватній школі. Якби він пішов у звичайну школу, для нього це було б стресом», – переконана Дарина Томсон.
«Ми серед тих, хто не побоявся ризикнути, – це вже подружжя Ірини та Дмитра Пасічників. Кажуть, що для нового покоління потрібна й інша школа.
«Ми ще до відкриття говорили: «От якби у Луцьку була приватна школа…» І коли вона таки з’явилась, ми вирішили забрати сина із садочка і віддати в нульовий клас у «ThinkGlobal». Щоб побачити, як це працює», – ділиться Дмитро Пасічник.
«Маю досвід старшої дочки. Побачила, що типова школа не дієва. Ми самі з Києва, шукали у Луцьку приватну школу, але знайшли тільки одну церковну. Туди не так то просто потрапити, якщо ти з іншим баченням, – розповідає Тетяна Івашко.
Ще півроку тому вона хотіла повернутись до Києва, аби її доньки навчались там. Але коли дізналась, що в Луцьку відкриють «ThinkGlobal», передумала, молодшу дочку віддала у перший клас сюди.
«Моя старша донька Катерина сказала: «Я теж хочу собі таке 1 вересня!» – додає жінка.
А хто ж не хоче 1 вересня, яке пахне лимонадом і шашликами.
Текст: Наталя ХВЕСИК
Фото: Ірина КАБАНОВА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
