Доля Тараса Шевченка нагадує долю всього українського народу, який віками прагнув незалежності та свободи.
Поет був часткою народу і на папері викладав всі його думи та бажання. Саме тому його і визнали ВЕЛИКИМ УКРАЇНЦЕМ мільйони простих людей.
В цьому я ще раз переконався декілька днів тому, коли перебуваючи в селі Кримне Старовижівського району мені показали рушник, на якому місцевою жителькою Тетяною Бегаль у далекому 1937 році було вишито «Заповіт» Тараса Шевченка. Подумати тільки, поліська глибинка, яка віками знаходиться під гнітом, як не царських, то панських окупантів, винищується українська культура,притісняється релігія, навчання ведеться, як не російською то польською мовами, але жінка ідентифікує себе українкою і хоча й чужими літерами карбує українське слово…. Вражаюче!!!