У луцьких школах може з’явитися Християнська етика. Показуємо книги, говоримо з експертами

У Луцьку наступного навчального року можуть впровадити новий предмет-факультатив «Християнська етика». У міськраді переконують, що до відвідування цього заняття нікого примушувати не будуть, це – вибір батьків та дітей. Чимало нарікань у мережі було з приводу того, що основну інформацію стосовно предмету надають християни-баптисти.

Ми прочитали кілька підручників, за якими, ймовірно, можуть навчати луцьких школярів, поговорили з дитячим психологом, православним священником та освітнім омбудсменом. Чи варто впроваджувати цей предмет, чи готова психіка дітей початкових класів засвоїти цю програму та чи не суперечитиме це свободі вибору віросповідання – читайте на «Першому». 

Варто додати, що 8 липня у Луцьку офіційно звільнили колишню очільницю управління освіти Луцької міської ради. Натомість, структуру реорганізували і тепер очільником департаменту освіти став Віталій Бондар. Чи залишать ці книжки та цю програму для луцьких школярів - стверджувати не беремося. Якою буде остаточна програма «Християнської етики» в луцьких школах –  запитаємо згодом новообраного головного освітянина міста. А поки, показуємо вам підручники за якими пропонують навчати луцьких школярів та спілкуємось з експертами.

Ми отримали три книжки для 1-4 класів. Усі вони поділені за темами: «Хто придумав цей світ?», «Найкраще творіння», «Перемагай зло добром». Авторство належить «Біблійній Лізі України».  За інформацією з відкритих джерел з’ясовуємо, що це – релігійна організація «Християнське добродійне місіонерське товариство», яку заснували в 1992 році. Власники – РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СОЮЗ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ». Директор організації –  Пророков Михайло Ігорович.

Проаналізувавши увесь зміст книжок, можна побачити вірші відомих українських письменників, народні оповідання, серед авторів пісень та віршів також православні християни, католики та протестанти. Отож, говоримо про предмет з експертами.

Освітній омбудсмен Сергій Горбачов, який захищає права у сфері освіти, каже, що християнська етика у школах - це завжди порушення вимоги статті 35 Конституції України та статей 6 та 31 Закону "Про освіту". 

«Це порушення закону, навіть немає про що сперечатися. Місцеві депутати й органи самоврядування мають дотримуватися його. Немає нічого поганого в тому, що дітям розповідають правила поведінки, ставлення до інших людей, - це необхідні знання. Однак є велика різниця в тому, як це подається. Коли з уроку влаштовують богослужіння, а коли -- розповідають про правила етики», - каже омбудсмен.

Він зазначає, що основи релігієзнавства як і етику потрібно викладати в школах, але при цьому жодну релігію на уроках дітям нав’язувати не мають.

«Основу релігійних вчень варто викладати, як і звичайну етику, але це має бути виключно в культурознавчому аспекті, поведінковому, без жодних молитов, згадування святих тощо. Тут є відчутна межа, якої варто дотримуватися», - розповів Сергій Горбачов.

Очільник Жидичинського монастиря Константин Марченко (ПЦУ) каже, що ставиться стримано до впровадження такого факультативу для луцьких школярів. На його думку християнською освітою дітей та молоді мають займатись у недільних школах при кожному храмі та парафії.

«Моя суб’єктивна думка така: справа дуже хороша і правильна. Але контекст, який вирує навколо неї, створює доволі недобрий прецедент. Дорослі, які зібралися вчити  дітей християнських цінностей, ще не почавши вчити, вже між собою створили конфліктну ситуацію. Діти – лакмусовий папірець, вони усе дуже тонко відчувають.  Тож, виходить, що добру справу ми можемо закінчити не зовсім добре. Мене це дуже насторожує. Але я не претендую на на думку всієї церковної спільноти, а висловлюю виключно свої особисті міркування по даній темі.

Актуальніше було би більше посилювати роботу недільних шкіл у громадах. У нас мало релігійних шкіл при церквах. У Жидичині, наприклад, є 5 класів недільної школи, 6 клас - молодіжка, 7 клас - доросла група, волонтери (люди від 25 до 55 років)», - каже священник.

Він також додає, що впровадженням християнської етики не має займатися міська рада. До того ж, є питання, як саме викладатимуть вчителі цей предмет. 

«Хто викладатиме християнську етику? Звичайний вчитель, який теж буває різних поглядів на релігію. Поставлять учням 7-м уроком християнську етику і як це сприйматиме дитина? Звісно, там де будуть харизматичні вчителі - діти слухатимуть уважно, але будьмо чесні – який відсоток таких вчителів? Більше того, ми певною мірою приречені мати такі непорозуміння, бо ми не поліконфесійна країна. На західній Україні є щонайменше три серйозні гілки християнства, які не завжди толерують між собою. Також є великий відсоток людей, які взагалі скептично ставляться до християнства. 

Ідея цього предмету – посіяти в дитячих серцях зерно добра та любові, яке колись проросте. Але якщо брати це зерно сіяти на асфальті і сподіватись, що воно колись проросте - який в цьому сенс?”, - каже священник.

У підручниках, які ми переглянули, дітям на прикладі оповідей розповідають про смерть близьких, про наслідки гріхів та про пекло. Священник погоджується, що це хороший вік для початку розмов на такі теми, але зазначає –  дитину не варто перенасичувати ними.

«Ми починаємо говорити з дитиною про серйозні речі, у тому числі про смерть, з 7 років, коли вона йде до сповіді. Говорити треба, бо якщо ми хочемо чомусь вчити, то маємо бути відвертими. Головне - не перенасичувати дитину темами смерті, гріха, пекла тощо. Не всі діти готові відразу сприйняти такі складні теми», - підсумовує він.

Дитяча психологиня Катерина Гольцберг пояснює, що розмови про Бога мають відбуватися саме з батьками і варто враховувати, що в сучасному світі є багато різних релігій. За її словами, розмови про гріхи та Божу кару можуть вплинути на психіку вразливих дітей.

«Усе залежить від традицій сім’ї. Є віруючі родини, які щотижня відвідують храми, богослужіння. Дитина це бачить, звикає до атмосфери, і усе відбувається у звичному руслі, нам не потрібно нічого додатково роз’яснювати -- дитина копіює модель поведінки батьків. Якщо ж батьки не показують приклад і стоять осторонь релігії, то, звісно, дитина може мати питання про Бога. Тож, спершу варто визначитися з власною думкою, а тоді пояснювати це дитині. Важливо розуміти, що в сучасному світі є багато релігій, і поступово знайомити з ними дітей.  Також є сім’ї, які дотримуються атеїзму, ми повинні це враховувати. 

Я б рекомендувала з дітьми уникати розмов про кармічні речі, бо важливо не нав’язувати дітям певні принципи, які можуть їх налякати. Як от: зробив погану справу - Бог тебе покарає, - такого бути не може. Діти вразливі, і це може вплинути на їхню свідомість. Найкраще - розповідати, коли дитина сама запитує», - зазначає Катерина Гольцберг.

«Якщо говорити про смерть, то такий інтерес вперше виникає у дітей у віці 5-6 років, якщо дитина раніше не зіштовхувалася зі смертю близьких людей. Можу сказати, що дітьми найкраще сприймається теорія реінкарнації (релігійно-філософська доктрина, згідно з якою безсмертна душа перевтілюється знову і знову з одного тіла в інше, - ред.).Зараз багато депресій серед дітей і варто дуже тонко подавати тему смерті дітям», – підсумовує.

Психологиня додає, що вона не толерує викладання християнської етики у школах, але підтримує предмети релігієзнавства, культурології, де дітей знайомлять з різними релігіями світу, та не нав’язують ті чи інші погляди. 

Депутат Луцької міської ради, пастор, лідер баптистської молоді України 2015-2020 рр. Роман Кравчук каже, що цей предмет впроваджують для того, аби «закласти» в дітях потрібні цінності та пріоритети, уникнути наслідків поганого виховання. 

«Ми маємо працювати не з наслідками, а на випередження. Відповідальність за виховання дітей лежить на батьках, але ми можемо допомогти дітям ставати кращими. Хочу розвінчати кілька міфів про цей предмет у школах. По-перше, це не обов’язковий предмет. Це буде факультатив. Діти зможуть на нього не ходити, якщо захочуть. По-друге, більшість вважає, що етика буде протестантською, але це теж неправда. Цей предмет не матиме прямого відношення до протестантизму. Хочемо вибрати один з можливих варіантів програми, серед пропозицій  – острозька програма, яку заснував православний священник», – каже Роман Кравчук.

Довідково: 16 вересня 2010 року в Національному Університеті «Острозька Академія» відбулося представлення першої в Україні навчальної програми з основ християнської етики для 1-11 класів загальноосвітньої школи, що отримала гриф Міністерства освіти і науки України.В загальному над робою працювало 19 осіб з 10 різних регіонів: Львів, Луцьк, Тернопіль, Одеса, Чернівці, Здолбунів та Мізоч. Серед них 3 доктори наук, 9 кандидатів наук, 5 магістральних колективів, 5 учителів шкіл.Структура програми включає пояснювальну записку, яка містить деталізовані принципи, форми, методи, підходи до навчального курсу. Предмет основи християнської етики є не тільки першою науковою програмою, а й єдиною шкільною системою, що навчає свідомості, активності. Завдяки доступності викладу матеріалу та спеціального принципу , зокрема – теоцентризму, біблійної основи навчання, вона учить толерантності до людей різних віросповідань. 

«Чому важливо щоб була християнська етика? В дитинстві закладаються цінності і пріоритети і, щоб потім не плакати від різних залежностей - варто вже з ними працювати. Цей предмет вчить дітей розрізняти добро і зло, вчить мудрості, любові. Я вірю у свідомість наших містян і ми це робимо для Луцька. З любові до міста. Я 15 років працюю з молоддю і бачу до чого призводить погане виховання дітей», – підсумовує пастор. 

До слова, ми не беремося стверджувати, що у луцьких школах впроваджуватимуть програму саме за цими підручниками. У департаменті освіти Луцькради мають обговорити та затвердити майбутню програму факультативу. «Перший» обіцяє слідкувати за цієї темою.

Текст: Юлія ГАЛЕЦЬКА


#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Головний санлікар розповів, коли українці зможуть зняти захисні маски
Наступна новина Як ЖК «Амстердам» змінився з початку літа? ВІДЕО
Схожі новини