- Коли до вас приїжджав народний президент? Тут мені люди сказали, що востаннє в Маневичах був ще Лазаренко! - з цими словами політик Олег Ляшко піднімався на сцену будинку культури в райцентрі Маневичі.
- Ні-і… Ще Кучма. Кучма був, - бурчать дядьки попід стінами.
Історія вже й не пам’ятає, що робив Кучма в Маневичах. А от візит Олега Ляшка таки наробив переполоху. Що робив? Каву на заправці пив. «Яворину» зі Степаном Гігою співав. У місцевому ресторані сало їв. Автографи роздавав і довго-довго вислуховував від людей, кому що болить…
«Здравія желаю». З телевізора – в Маневичі
Політики такого рівня рідко сходять із телевізора. Та ще й так, щоб у самісіньке серце Полісся. Понеділок. Будень буднів. Близької 10-ї ранку в Маневичах помалу сходяться до місцевого будинку культури.
На вході уже стоїть намет із друкованими матеріалами. Свіжу «пресу» беруть на ура. Жінки-агітаторки усміхаються і охоче позують на камери. У них на шапках червоним по білому «Ляшко», на плечах – квітчасті хустки. Поки із зали не почують «Цей сон, цей сон» і народного артиста Степана Гігу, люди якось наче й не вірять у приїзд «народного президента».
Саме же Олег Ляшко, приїзду якого чекають 25 березня на Волині, тим часом ще щось постить у Фейсбуці. І, як з’ясувалося потім, п’є каву на АЗС під Маневичами. Пити каву на заправці – тепер передвиборчий ритуал.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Від трусів – до шапки!». П'ять годин з Ляшком на Волині. РЕПОРТАЖ
Ну, от на одну з центральних вулиць вирулює «ляшкобус». Першим з дверей виходить нардеп Андрій Лозовий з паперовою скляночкою кави від WOG. Потім жінка у національному вбранні та червоних чобітках (саме їй випала честь зустрічати Олега Ляшка на Волині, очевидно), далі - сам політик. За ним – голова облорганізації РПЛ Володимир Кравценюк.
- Здравія желаю! - виструнчилися дядьки з прапорами попід дверима. Всміхаються.
- То один із наших найдосвідченіших тутешніх партійців, - заступник керівника облосередку РПЛ на Волині Віктор Прокопчук на ходу встигає познайомити Ляшка з маневичанами.
- О-о… Вітаю! - тисне руку той.
Тим часом Гіга вже розігрів «невпевнену» публіку. Величезна зала фактично повна. Попри понеділок.
«Китайці будуть самі до вас за бурштином приїжджати»
- Який сьогодні день? - спитає згодом Олег Ляшко з маневицької сцени. – Понеділок? Я вже й дні забув… Так-от, залишилися лічені дні до виборів…
Найперше на сцену запросив свою місцеву команду. Це вже традиція. Говорив гучно. По-ляшківськи.
- Може, хто забув? З 1-го травня вони знову піднімають ціну на газ!.. - наголосить він.
- В нас газу нема, - знову бурчатимуть дядьки в залі.
Маневичі справді – райцентр без газу. Тому Олег Ляшко говоритиме і про торф, і про вугілля, і про те, що місцеві торфозаводи мають працювати.
- Нам треба більше торфу, більше газу, більше вугілля видобувати. Тоді на все будуть гроші, - переконує Ляшко.
Його політика, каже, - то «ліс, бурштин і торф». Тут одразу видно, що Олег Валерійович – « в курсі», куди приїхав…
Поліщукам, яких ще недавно «кошмарила» бурштинова лихоманка (і не факт, що це закінчилося) він обіцяв легалізувати видобуток сонячного каменю. Фракції РПЛ пропонувала прийняти закон про легалізацію бурштину, однак марно.
- Стану президентом – ми приймемо цей закон. Щоб старателям ішов стаж, щоб вони не боялися «мєнтов», і, головне, - щоб була рекультивація і відновлювалися землі після видобутку, - наголошував Олег Ляшко.
Запевняв: будуть створені бурштинові біржі, а «китайці будуть самі до вас за бурштином приїжджати, а не ви до них».
Люди аплодували.
«Буду як Лукашенко. Як прийду, то мінімум років на 30-ть!»
Слухали і аплодували, коли зі сцени політик обіцяв стати президентом і посадити то главу «Нафтогазу» Андрія Коболєва, то «доктора смерть» Уляну Супрун.
- Це представник транснаціональної мафії. Її серед ночі побачив – серце стати може, - щиро і по-ляшківськи підкорював він маневицькі серця та обіцяв відновити державні ціни на ліки.
Волинянам Ляшко обіцяв «бути як Лукашенко». Зізнавався, що йде в президенти не на один термін і керуватиме «мінімум років 30-ть», бо «цій країні треба порядок».
Мовляв, «подивіться, до чого ця влада дожилася»: он президента, «як зайця гонять по країні»; он поляки в шоці від того, що в їхнього Славоміра Новака (керівника «Укравтодору») зарплата тут більша, ніж у прем’єра в Польщі…
Просив не вірити брехливій соціології. Думати про своїх дітей, а не про «їхніх». Думати – 31-го березня.
Потім маневичани ще довго тримали Олега Ляшка «в облозі». Несли йому записки, звернення і прохання. Хтось просто волів потримати за руку. Хтось цілував. Хтось селфився. Той же – нікому не відмовляв.
«Сідайте отут. Питайте, що хочете»
Дорогою з Маневичів до Голоб Олег Ляшко їхав в автобусі разом із журналістами. І може, хтось і хотів «подрімати» на волинських ямах – не вийшло…
- Сідайте отут. Питайте мене, що хочете! – командував Олег Валерійович.
Ми питали. Про його 10 собак. Про доньку, яка займається тхеквондо, мріє стати тренером і бути подалі від політики. Про те, чим його пригощали в Маневичах під час обіду. Про книжки…
«Моя бабуся казала: називай хоч горшком, але в піч не саджай!»
- Яка книжка біля ліжка на тумбочці? Зараз розкажу… - невтомно відповідає той. - Вони змінюються, як правило. Але постійно є «Спогади про Другу світову війну» Вінстона Черчілля, які я перечитую. Зараз у мене лежить книжка «Таємниці Третього Рейху», я її читаю. Ще з інтернату, до речі. Коли інші ходили курити, я читав книжки. Перечитав всю бібліотеку інтернатівську. На якій книжці виріс? «Таємниці війни» Юрія Королькова. Книги про війну Олександра Чаковського, колишнього редактора «Літературної газети». Читав тодішні газети: «АіФ», «Комсомолку»… І сам в газети писав.
Згодом Олег Ляшко згадає, як його побили за написану статтю. Колись поїхали діти з інтернату та місцевої школи на буряки, а хлопці пообідали, а залишки хліба на полі лишили. Він взяв і написав у районну газету замітку про це. Мовляв, хліб же… А школярі взяли і побили інтернатівця. Дописався.
Цікавлюся, якого ж президента із тих, котрі були, політик вважає, найкращим для України. Каже: Леоніда Кучму.
- Теж родом, як і я, з Чернігівщини. Чернігівщина народжує хороших президентів, - серйозно відповідає.
Запитую, чому, на його думку, Зеленський не дає інтерв’ю. Справжній президент не має уникати інтерв’ю, і «він не уникає, він ховається», і «президентство – то не 95 квартал, то великий хрест».
У перервах між питанням просить таблетки, щоб не захрипнути. Каже, втрата голосу - то його найбільша трудність в оцій щоденній і напруженій роботі в регіонах. Переконує: він єдиний політик, який працює так близько до людей.
- Ви ж подивіться: вони в село, кудись далі Луцька, не їдуть!
«10-ть. Я їх дуже люблю. Он бачите, якраз заклеїв пальця: вкусили»
Володимир Кравценюк дорогою згадує про те, що кожен візит лідера РПЛ має певні наслідки. Наприклад, у геріатричному пансіонаті в Луцьку, розказує, вже готуються провести довгожданий ремонт. А до візиту це здавалося нереальним. Тепер гроші виділені, запевняє.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Засушіть цю квітку». Олег Ляшко у Луцькому геріатричному пансіонаті. ФОТОРЕПОРТАЖ
- Крани замінили? – раптом цікавиться Ляшко.
Коли він зайшов на кухню в геріатричний пансіонат, звернув увагу, що крани там течуть. Тоді ще велів замінити.
- Замінили-замінили! – всміхаються волинські радикали.
Помалу доїжджаємо до Голоб. За вікном – Колодяжне, село, в якому колись жили Косачі.
- Музей є? Є? Це добре… Музеї мають бути достойні. Колись заїдемо обов’язково!
«Один. Утому гнилому вонючому болоті за вас борюся»
А тим часом у голобському будинку мистецтв – людно, як на День незалежності (надіюся, на День незалежності тут якось так, - авт.). Старі, малі, не дуже старі і навіть юні – всі тут. Степан Гіга – на сцені. Сам представляє Олега Ляшка. Той невимушеним і легким кроком (наче добре відпочив в автобусі дорогою, а не 40 хвилин відповідав на різні запитання) піднімається на сцену.
Далі «Яворина». Люди слухають її стоячи. Дехто навіть плаче. Мимоволі ця пісня стає шаною загиблим…
За трохи – коронний номер: пісня від Олега Ляшка. Таких артистів Голобський будинок мистецтв ще не бачив.
- Друзі мої, друзі мої… Знову гуртом стрілися ми навесні… - звучить зі сцени популярна пісня. – …Налийте знову вина, бо є в нас доля одна.
Далі, власне, про долю. Політик починає з… корови.
- Там, де корова, - там життя! Хтось у тих київських кабінетах сміється, що Ляшко дуже любить корів. Любить сільських людей. А кого любить я питаю? Кого любить? Я борюся за вас. Щоб ви знали це. Один. В тому гнилому і вонючому болоті… Де дихати неможливо! Ніхто з них не йде до людей. Мені оце хлопці розказали дорогою (киває головою на волинську команду РПЛ, а партійці тим часом рядком стоять за спиною лідера, - авт.), що тут люди на Волині малину вирізають, бо її нема куди подіти. При Ляшку будуть джеми в магазинах з волинської малини, а не з китайської! – запевняє Олег Ляшко.
Знову оплески. Якась жіночка скрушно хитає головою…
- Дай Боже, - каже.
Слова ті самі. Акценти – одні й ті ж. Село. Економіка. ФАП у кожному селі… (при згадці про медицину і ФАП залі зітхає, видно, болить тема). Простих роботяг треба звільнити від податків із їхньої зарплати, каже Ляшко. А то виходить, що медсестра в Голобах податки зі своєї зарплати платить такі ж, як мільйонер.
- Знаєте, яка зарплата в Коболєва? 2 мільйони!
- Айя-яй…
Оце такий буде президент Ляшко! Я єдиний, хто їм може в очі сказати, що ви думаєте».
Знову згадує Уляну Супрун. Каже, радикали добилися рішення суду про її звільнення. Але Порошенко і Гройсман стали стіною – і Супрун працює.
- Моя політика – це навести порядок в країні. По-перше: звільнити Супрун і всіх її «космонавтів». По-друге, лікарі будуть отримувати достойну зарплату, а не 3-5 тисяч. По-третє: для пенсіонерів і дітей я зроблю державні страховки, щоб вони не шукали гроші, коли захворіють. Он моя мама лежить в лікарні. В київській лежить, не в якійсь районній. Та навіть вона каже: «Поїду додому на вихідні, щоб приготую собі поїсти нормального…». Разом із тим торік в Україні продали фальшивих ліків на 20 мільярдів гривень. А кого посадили? Правильно: нікого! – каже Олег Ляшко.
Кажу йому: «Володю, ти думав, що будеш «першим секретарем волинського обкому партії?
Навіть не комуністичної, а Радикальної».
Рецепт успіху Ляшка? Де він бере електорат? Цей політик просто бездоганно знає болючі точки і вміє працювати з людьми. Не цурається обійняти саму просту жінку чи то з Маневичів, чи з Голоб, чи з Горохова… А ні, то й смачно поцілувати чи потиснути брудну зашкарублу руку.
- І щоб всі звернення, які люди давали, обов’язково опрацювали! – скомандує лідер РПЛ своїм партійцям, залишаючи Голоби.
* * *
- О, гляньте, як цікаво… - Андрій Лозовий, який супроводжував Олега Ляшка щойно сів в автобус, щось уважно вичитував із дрібно списаної сторінки зі шкільного зошита.
- Олеже Валерійовичу, та це ж вірш! Тут хтось вам вірша написав в Маневичах.
«Вірш в подарунок», - хтось написав на листочку. Далі «від руки» - рими про Ляшка. «Український мій народе, жити в бідності нам годі. Голосуйте за Ляшка, України козака. Не москаль він і не німець, Олег справжній українець…» - читає.
- Телефон навіть є. А давайте подзвонимо! – всміхається Лозовий.
- Подзвонимо, Андрію. Пізніше обов’язково подзвонимо.
Чекайте, словом. Комусь десь у Маневичах обов’язково має зателефонувати «народний президент». Тримайтеся, якщо почуєте знайомий голос «на тому кінці дрота»))
приймають його тут дуже тепло». А тому – далі буде...
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.