Героїня відомого радянського фільму «Циганка Аза» «родом» з поліського села, а одноймену драму вперше поставили у луцькому театрі.
Насправді ж літературний образ циганки Ази з’явився в світ у далекому 1854 році й понині на відстані півтора століття не втрачає своєї привабливості, – пише Свобода.Газета української діаспори.
Повістю про циганку Азу зачитуються, фільмом про неї переймаються, постановками в театрах повсякчас поповнюється репертуар. Загалом «Циганка Аза» була, є і буде безпрограшною з точки зору читацької та глядацької любови.
Утім, мало хто знає, що цей образ – не видуманий автором, а вихоплений із реального життя‚ що родичі Ази мешкали на рівненському Поліссі у селі Городець‚ що після довгого забуття і заборони вперше в Україні на театральну сцену «Циганку Азу» вивели в Луцьку рівно 60 років тому. А після 1987 року вона стала улюбленицею мільйонів‚ коли на екрани вийшов однойменний фільм режисера Георгія Кохана за п’єсою-драмою Михайла Старицького.
Відомий український драматург в умовах гострого репертуарного голоду не тільки створював власні ориґінальні п’єси, а й пристосовував для потреб національної сцени твори інших письменників. Як-от в даному разі повість «Хата за селом» Юзефа Іґнація Крашевського, де, власне, вперше й постає сюжет про циганку, її коханого і її суперницю‚ про споконвічну боротьбу вірности та зради на тлі нерозділеного кохання.
Юзеф Крашевський у Городець приїхав на запрошення свого друга Антонія Урбановського, власника чи не найбільшої на той час бібліотеки на Волині. Тут він познайомився з майбутньою своєю дружиною, повінчався з нею у сільській каплиці. Тут народилися його сини Ян і Франциск. Тут, зрештою, назбирав цілу низку прототипів для своєї «Хати за селом».
Що ж стосується сюжету, то його Юзеф Крашевський написав на реальній любові приїжджого з табором цигана до місцевої селянки-українки. Внаслідок цього від них відреклися і родини, і громади. Більше того, прокляли їх. З щасливим життям у закоханих не склалося. Драматизму у їхні стосунки додає інша чорнява темпераментна красуня, закохана у цигана.
У Городці залишилися нащадки прототипів ще однієї повісті Крашевського, – зазначає директор тутешньої школи, краєзнавець Ганна Сернюк, – ця повість була і залишається популярною в народі. Її назва – «Уляна». У ній теж перипетії любові. Цього разу була любов молодого панича Тадеуша Мрозачинського до простої, бідної дівчини Уляни.
І в Ази, і в Уляни лишилися спадкоємці, які живуть та здравствують понині. Коли «Хата за селом» вийшла у друкований світ, у Городці до прототипів твору почали ставитися як до справжніх героїв. Таке ставлення проявлялося і до їхніх спадкоємців. Зокрема, до Галини Нестерчук, праправнучки жінки, з якої, за однією з версій, й було змальовано образ головної героїні повісти. Вона як вчителька у довоєнний час навчала учнів на поліських теренах, затим виїхала із села на схід України. І зачасти її представляли як праправнучку циганки Ази, що їй, між іншим, дуже подобалося.
Уперше циганка Аза на українську театральну сцену вийшла в Луцьку – 60 років тому.
За часів радянської влади деякі повісті та романи Юзефа Крашевського вважалися неприйнятними, навіть забороненими. За завісою цензури перебувала і драма Михайла Старицького про циганку Азу. Першим, хто цю завісу почав привідкривати, став український режисер Володимир Грипич. Свого часу він працював у Волинському, Рівненському, Донецькому театрах, і усюди ставив «Лиху долю» (так називався початковий варіант драми Михайла Старицького).
Перша ж українська вистава на сцені здійснена у 1956 році в Луцьку. Причому, їй тоді на шляху до слави довелося долати колючі терни.
Ось як про це згадував народний артист України Володимир Грипич: «У Волинському театрі я здійснив 32 постановки п’єс. Одна з них – про циганку Азу. На той час вона вважалася забороненою. Із текстом мене ознайомив мій друг Петро Перепелиця. Пішов за дозволом у комітет у справах культури і мистецтва. За якимось разом мені таки дозволили здійснити постановку «Лихої долі», яку я перейменував на «Циганку Азу».
Прем’єра із Марією Клименко в ролі циганки Ази вдалася на славу. Це зазначив і знаменитий Гнат Юра, художній керівник театру імени Івана Франка, який очолював комісію з оцінки нашої постановки. Циганка Аза пішла в народ і він її ще більше полюбив.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.