В Україні запрацювали більшість магазинів та закладів, на вулицях – тисячі людей в масках і без, при цьому щоденна статистика хворих зростає на кілька сотень людей.
«Перший» запитав лікарку-інфекціоністку Галину Морочковську, чого нам чекати від послаблення карантину, чи справді тяжко хворіють лише літні люди, а також чи варто, на її думку, відкривати дитячі садки.
Галина Морочковська – багаторічна очільниця інфекційного відділення Волинської обласної інфекційної лікарні, голова обласного товариства лікарів-інфекціоністів, а також експертка з інфекційних хвороб управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації.
«Якщо ми всі дотримуватимемось дистанції, погіршення не буде»
– З понеділка в Україні і Луцьку зокрема, суттєво послабили карантин. Як гадаєте, це свідчить про те, що епідемія йде на спад?
– На сьогоднішній день я не можу сказати, що ситуація покращується. Хворі в лікарню надходять. Серед них є і старші люди, і молоді. Є цілі сім’ї.
– Чи може послаблення карантину погіршити ситуацію?
– Якщо люди будуть дотримуватись рекомендацій Міністерства охорони здоров’я навіть за умови послаблення карантину, я не думаю, що це погано вплине на ситуацію.
З іншого боку наші люди вважають, що вже можна зустрічатись з друзями, вільно спілкуватись, гуляти групами. Я бачу, багато хто вже забув, що треба носити маски.
Також важливо дотримуватись дистанції щонайменше у 2 метри, мити руки. Тому що вірус передається двома шляхами: через краплі під час чхання, кашлю, розмови або через доторки до крапель, які осіли на поверхнях: дверних ручках, кнопках, поручнях тощо. Через це важливо проводити дезінфекцію там, де є хворі.
Потрібно ретельно готувати м’ясні продукти і не вживати їх сирими. Часто питають, чи можна заразитись через сирі фрукти та овочі. Не можна, якщо мити їх.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, як кожен себе поводитиме. Основне – дотримуватись дистанції, особливо від тих, хто має респіраторні симптоми (кашель, нежить, гарячка). Якщо хтось має такі симптоми, потрібно одягнути маску, щоб не розповсюджувати інфекцію і одразу звернутись до лікаря.
Більшість хворих, які потрапляють до нас, довго не звертались до медиків, лікувались самостійно. В лікарню ж вони надходять вже з тяжкою формою пневмонії.
Послаблення карантину зовсім не означає, що можна забути про правила безпеки.
– Можете порівняти кількість хворих у березні, коли запроваджували карантин, і зараз?
– У березні був тільки початок епідемії і мало обстежених. Натомість було багато людей, які повернулись з-за кордону. Думаю, різниця в тому, що сьогодні більше обстежених.
– Є версії, що коронавірус прийшов в Україну раніше. Чимало людей сподіваються, що перехворіли ще взимку і тепер мають імунітет. Може таке бути?
– Пневмонія у нас є щороку. Але ми не можемо чітко сказати – зимою вона була коронавірусного походження чи ні. Коронавірусна інфекція проявляється у кожного по-різному, залежно від супутніх хвороб пацієнта. В одного одні органи дають збій, в іншого – інші. Однакового перебігу не буває.
Я не можу стверджувати, що коронавірус був у нас уже в січні, але зважаючи на те, що він вже поширювався у світі, окремі випадки могли бути і в Україні. Втім діагностика ще не проводилась.
Загалом методи і лікування, і діагностики вивчаються на ходу. В грудні в Китаї почалась епідемія, яка в подальшому переросла в пандемію, і за цей час діагностика пішла далеко вперед – всього за кілька місяців з’явилось кілька видів тестувань.
«Медики можуть заражатись не тільки на роботі, а й вдома»
– В березні були ситуації, коли в Луцьку міську лікарню потрапляли хворі з пневмоніями, а потім з’ясовувалось, що у них коронавірус. При цьому пацієнти встигали заразити інших людей. В подальшому схожі ситуації були в гематологічному відділенні обласної лікарні, а також у психіатричній лікарні в Олиці. Це чиясь помилка чи випадковість?
– Причини повинні з’ясовувати епідеміологи, але я думаю, що це випадковість. Не варто думати, що хтось щось приховує. Це дуже серйозно. Кожного разу, коли серед медиків трапляється випадок коронавірусу — проводиться скурпульозне епідрозслідування, тобто виявляють усі контакти і спостерігають за ними.
Раніше пульмонологічне відділення міської лікарні завжди приймало хворих з пневмонією. Такі хворі були і в міській лікарні, і в обласній, і в терапевтичних відділеннях районних лікарень. Пацієнтів з пневмоніями завжди було багато. Тому нічого дивного, що раніше пацієнти з коронавірусом (на момент госпіталізації ще непідтвердженим) потрапляли не до профільних «коронавірусних» лікарень.
Коли ж з’ясувалось, що у пацієнтів саме коронавірус, їх перевели до нас.
Одна з пацієнток міської лікарні, до речі, досі лежить у нас. Зараз її стан задовільний, вона готується до виписки, але жінка 20 днів пробула на штучній вентиляції легень, місяць в реанімації. В міську лікарню вона поступила вже у тяжкому стані. А оскільки в контакті був і персонал, і інші хворі, всі вони знаходились тут.
Після цих подій лікарня була закрита на певний час, пульмонологія не працювала, персонал обстежувався. На сьогодні вони приймають тільки людей, які вже обстежені на коронавірус. На операції вони тепер теж беруть тільки тих пацієнтів, в яких лабораторний аналіз коронавірус не підтвердив. Це робиться для того, щоб випадково не занести інфекцію в лікарню, враховуючи те, що усі контакти пацієнтів відстежити неможливо.
Пізніше, на початку квітня, з’явився наказ міського управління охорони здоров’я усіх хворих з пневмоніями госпіталізувати до нас або в обласну лікарню, але до цього діяли інші правила.
До речі, не у всіх наших пацієнтів підтверджується коронавірусна інфекція. Зараз у нас 45 хворих і лише половина з них має коронавірусну інфекцію.
Коли поступає новий пацієнт, ми кладемо його в окремий бокс, робимо тести і лише після отримання результатів вирішуємо, куди його переводити. Звісно, люди з коронавірусом і без нього ізольовані один від одного.
Ми не можемо стверджувати, що усі випадки з респіраторними симптомами – це коронавірус, але всі випадки потребують обстеження.
– Все ж таки – чому так багато інфікованих серед медичних працівників? В Україні – одні з найгірших показників.
– Тому що медичний працівник має найбільше контактів з хворими людьми. Також може бути нехтування заходами безпеки – наприклад, неносіння маски. Хоча не всі обов’язково заражаються на робочому місці. Частина може отримати інфекцію в побуті – всі ми живі люди і не носимо маску вдома.
Але принцип самозбереження повинен бути на першому місці. Хвороба може протікати по-різному: у когось – практично безсимптомно, а в когось – і з летальними наслідками.
На сьогоднішній день ситуація показує, що медичний працівник, незалежно від того, в якому закладі працює, повинен бути у засобах захисту. Ми ніколи не знаємо, з яким хворим говоримо зараз, а з яким говоритимемо через пів години. Я не кажу про комбінезони, але маска і рукавиці повинні бути завжди. Плюс санітарно-гігієнічних правил догляду за хворим повинні дотримуватись в кожному закладі.
«Потрібно пам’ятати, з ким спілкувався за два тижні до появи симптомів»
– Коли стається десь спалах коронавірусу, ми чуємо від чиновників, що проводиться «епідеміологічне розслідування». Що це таке і хто його проводить?
– В медичних закладах є епідеміологи, які повинні стежити за дотриманням протиепідемічного режиму. Якщо епідеміологів немає, є протиепідемічні комісії на чолі з начмедом і головною медсестрою. Вони перевіряють, як проводиться дезінфекція, провітрювання, носінням масок і так далі. Комісія час від часу засідає і робить висновки, чи є порушення.
Якщо є спалах, ця ж комісія розслідує, як і чому він трапився. Члени комісії спілкуються з персоналом, пацієнтами, шукають ланцюжок зараження – хто і від кого підчепив інфекцію. Всіх інфекційних хворих опитують, чи були контакти з хворими з підозрою на коронавірус, з якими, коли, чи виїжджала людина за кордон, чи приїжджали до неї люди з-за кордону, чи були вони з осередків інфекції, чи дотримувались самоізоляції. Враховуючи сьогоднішню ситуацію, це повинні робити усі лікарі, щоб не занести інфекцію в стаціонар.
Хворому потрібно пригадати, з ким він контактував за 14 днів до появи симптомів, бо саме стільки триває інкубаційний період. Якщо ж з людиною, у якої виявили коронавірус, ви бачилися раніше, ніж за два тижні до появи симптомів — не варто боятися, що ви від неї інфікувалися.
– Про які контакти потрібно згадувати. Умовно, чи потрібно пам’ятати, хто тебе обслуговував на касі в супермаркеті чи це занадто короткий контакт, щоб заразитись?
– Приїхала в гості мама, яка повернулась з Польщі, це контакт. Приходив хтось з кашлем – це теж контакт. Що стосується магазинів, аптек, вважається, що 2 метри дистанції достатньо, щоб не отримати крапельки слизу від хворої людини.
Через це, якщо ми просто ходимо на площі, ми не отримуємо вірусу. Якщо ж ми сидимо п’ємо чай, то вже можемо заразитись. Велике значення має тісний контакт.
В подальшому про контактних осіб медики повідомляють поліцію і вже вона стежить, як ці люди дотримуються самоізоляції.
Важливо знати – через «третіх осіб», які десь контактували з хворим, але самі не захворіли, інфікуватись неможливо. Джерело інфекції - безпосередньо хвора людина.
– А наскільки небезпечними в плані поширення інфекції є безсимптомні хворі? Вони ж не кашляють і не чхають, а відтак менше слизу розбрискують.
– Я не можу сказати, що є зовсім безсимптомні хворі. Є хворі з легкими формами. Може бути субфебрильна температура (підвищення температури тіла до 37,1-38 градусів), першіння в горлі, на які хворі не зважають. Такі люди теж можуть розповсюджувати інфекцію. Часто вони є небезпечними через те, що не звертаються за допомогою і не обстежуються.
Під час інкубаційного періоду, коли ще немає симптомів, але людина вже заражена, вона також може розповсюджувати інфекцію, особливо в кінці цього періоду. Хоча такі люди менш заразні, ніж ті, що вже мають симптоми.
– Який зараз стан пацієнтів, яких переводили з інших закладів?
– Є одна пацієнтка з гематологічного відділення обласної лікарні. Від коронавірусу вона одужує, будемо переводити її назад. З психлікарні є четверо людей. На щастя, вони в задовільному стані – одужують. Про пацієнтку з міської лікарні я вже згадувала – після 40 днів в стаціонарі вона нарешті готується до виписки.
В реанімації у нас зараз четверо пацієнтів у тяжкому стані.
– Як зараз працюють медики інфекційної лікарні – чи постійно їм потрібно бути в захисних костюмах?
– На початку зміни лікарі вивчають документацію, потім – одягають захисні костюми і йдуть на обхід. Під час нього намагаємось встигнути якомога більше і приділити час кожному хворому, робимо призначення і виходимо з цієї зони. Інколи доводиться знову одягати захист і повертатись.
Якщо ж все добре, захисні костюми одягають медсестри і виконують призначення.
В реанімації медпрацівники чергують у захисті постійно, але кожні три години мають перерву, можуть роздягнутись, помити руки, випити води, відпочити. Постійно знаходитись у захисному одязі дуже складно. Тому є чисті зони, де можна перебувати без нього.
Увесь захисний одяг у нас одноразовий. Інколи використовуємо маски, інколи – респіратори. Наприклад, при інтубації. При таких процедурах респіратор обов’язковий.
Дитячі садки можна відкрити? А громадський транспорт?
– Є різні думки щодо дитячих садків. З одного боку кажуть, що їх неможна відкривати через те, що діти можуть бути переносниками вірусу. З іншого, зараз діти часто живуть у старших родичів, щоб батьки мали змогу працювати. Як правильніше, на вашу думку?
– Звісно, батьки хочуть, щоб садки відкрились, але діти також хворіють коронавірусом, хоч і менше – у нас було двоє пацієнтів. Тому я думаю, що садочки відкривати рано. Можливо, через місяць стане тепліше і можна буде це зробити.
А зараз, коли потепління змінюються похолоданнями, в садочках поширювалися б вірусні інфекції. А це можливість робити шум і масово обстежувати на коронавірус.
До речі, зараз під час карантину, у дітей поменшало вірусних інфекцій. Попри те, що вони проводять час з бабусями, дідусями. Тобто діти збережені від інших інфекційних захворювань в тому числі.
– А як щодо громадського транспорту? Можна його пускати?
– З одного боку без нього важко – людям потрібно добиратись на роботу, а з іншого – якщо транспорт пустити, кількість контактів збільшиться, при чому контактів, які не можна відстежити. Я не думаю, що в громадському транспорті всі будуть в масках. Як ходять люди зараз вулицями без масок, так будуть і в транспорті їздити.
– Чи є підстави вважати, що влітку поширення коронавірусу піде на спад?
– Науковці прогнозують, що літом інфекція піде на спад через вплив ультрафіолету, а на осінь – знову підйом, але вже не такий різкий, як зараз.
Вважається, що імунітет проти коронавірусу нестійкий і через деякий час можна захворіти повторно. Тому дотримання правил безпеки повинне бути постійним.
– На початку епідемії говорилось про те, що коронавірус найнебезпечніший для людей літнього віку – 80 років і більше, мовляв в Україні таких небагато, тому епідемія нам нестрашна. Разом з тим у нас помирають доволі молоді люди. Що все ж важливіше – вік чи стан здоров’я?
– Вважається, що вік несе за собою підвищені ризики, але не просто вік, а в поєднанні з супутніми захворюваннями. Це ожиріння, цукровий діабет, хронічні захворювання легень і серцево-судинні захворювання.
Але хворіють і діти, незважаючи на те, що вони не мають ні віку, ні супутніх захворювань. Більшість наших пацієнтів – старші люди, але є і 21-річний хлопець, люди 39, 44, 45 років.
З часом статистика покаже більше, але вже видно різноманіття віку.
– В Україні хворих набагато менше, ніж в європейських країнах. Як думаєте, чому?
– Я не можу сказати, чому, але, слава Богу, що так. Ми не Італія, не Америка і не змогли б, напевне, зробити такі умови і надати допомогу, коли цілі спортивні зали займали хворими.
Текст і фото: Віта Сахнік