«Ганьба! Ганьба!», «Скільки вам заплатили?», «Гади!», - кожне слово зі сцени викликало бурхливу реакцію.
Натовп гудів у відповідь на сказане з-за трибуни і несамовито аплодував тим, кому вдавалось поставити «гострі» запитання.
«Люди повстали», - прозвучало десь з залу. Що ж, це і справді було схоже на протест.
Громадські слухання про сморід ризикували перетворитись на черговий формальний захід, який проводять «для галочки». Зрештою так було вже не раз. Обговорення вартості проїзду у маршрутках та навіть мітинг через запахи, організований активістами, свого часу збирали не надто багато людей.
Цього разу було інакше. Попри очікування, у міському Палаці культури зібралось не два десятки працівників мерії та кілька пенсіонерів, а більше двох сотень активних лучан. Кожен з яких хотів не лише почути пояснення чиновників, а врешті вирішити проблему – кардинально і назавжди. Кожен висловлював емоції, як міг.
Винен завод і крапка, - мерія
Очільниця міського управління екології Оксана Тарабанюк першою описує проблему. Зі сцени вона говорить те ж, що і багато разів до цього в стінах мерії та у ЗМІ.
«В 2016 році ми навіть не здогадувались, що діяльність заводу може призвести до таких наслідків. Джерела смороду шукали в роботі міської каналізації, зливової каналізації, міських очисних споруд, асенізаторів, переробників тваринної продукції, несанкціонованих врізках у каналізацію. Та у 2017 році підозри підтвердились – причиною смороду є відходи заводу «Біо-Пек». Злив мелясної барди у водні відстійники та очисні споруди, передбачені для переробки цукрового буряка», - каже чиновниця.
На запитання про те, чи не думає звільнятись, раз проблема не вирішується, відповідає:
«Я призначена на цю посаду у червні цього року, а тих, хто був до мене, вже немає».
Зала вибухає оплесками.
Оксана Тарабанюк переконує – з полів фільтрації в повітря потрапляють шкідливі речовини з різким запахом, які подразнюють дихальну систему. В повітрі зокрема зафіксували перевищення аміаку в 2,35 рази, сірководню – в 1,5-2 рази.
Жінка каже, мерія хоче замовити незалежний екологічний аудит, але зробити це зможуть лише наступного року.
«Чому наступного?», «Ви що не бачите, що вже екологічна катастрофа?», «Знайдіть гроші!» - обурюються присутні.
Оксана Тарабанюк відповідає, що справа не в грошах, «їх міська рада знайде», а в процедурах і тендерах, яких потрібно дотриматись.
Також мерія планує поставити відеокамери на полях фільтрації, вулиці Мамсурова, де підприємці зливають нечистоти в каналізацію, на очисних спорудах водоканалу у селі Липляни.
Захворіли? Кажіть, що через сморід
До мікрофону у залі вишиковується черга. Майже кожному тут є, що сказати про надокучливу проблему.
«Місто, яке я любив і поважав, втрачає свою репутацію. Зникає бажання жити тут. Хто повинен понести відповідальність і яким чином відшкодувати збитки? У мене дитина недавно харкала кров’ю. Ми це пов’язуємо з цією екологічною катастрофою, плануємо звертатись до суду», - емоційно виступив лучанин Олександр Астаф’єв.
Зал схвально загудів.
«За 300 метрів від «Біо-Пеку» знаходиться школа, де більше 600 людей. Там дуже часто падають або непритомніють діти. За 200 метрів знаходиться садочок. Ви знаєте, як горло болить, як паморочиться в голові і як сильно хочеться спати?» - додала місцева мешканка Тетяна Грибок.
У відповідь очільниця міського екологічного управління порадила усім звертатись до лікарів і казати, що погіршення здоров’я пов’язане саме зі смородом.
«Ми звертались до громадськості і просили – фіксуйте кожне погіршення стану здоров’я у медичних закладах, це буде підставою для звернення до суду про припинення діяльності заводів. На жаль, на сьогодні є тільки 5 звернень, а лікарі змушені фіксувати їх!» - наголосила Оксана Тарабанюк.
«Скільки вам заплатили? Чому ви брешете?»
Найважче виступати було інженеру з охорони довкілля заводу «Біо-Пек» Анатолію Франчаку.
– А керівники де?, Чому не виходять?, Ви лучанин? - закричав зал, як тільки той представився.
– Згідно проектної документації, дозволу екоінспекції… - спробував почати чоловік, та його перебили криками:
– Хто давав дозвіл?, Скільки вам заплатили?, Та помовчіть!
– Якщо ви хочете завдавати питання, не слухаючи доповіді, то давайте проголосуємо за це, - спробував вгамувати учасників головуючий на слуханнях, екскандидат у нардепи Дмитро Климук. Не проголосували.
– Підприємство «Біо-Пек» не скидає відходи на поля фільтрації з вересня 2017 року, - продовжив Анатолій Франчак.
– Брехня! - знову пролунало з залу.
– Ми ініціювали перевірку екоінспекцією та Держпродспоживслужбою. Вчора вона завершилась, видані приписи про усунення порушень. Керівництво мусить виконати їх. Вони вивчали стан повітря біля «Біо-Пеку» і перевищень не виявили.
У залі – сміх. «От гади!» - кричить жіночка, що тримає на руках вже сонну від кількагодинного обговорення онуку.
– Що стосується незаконного скиду в каналізаційну мережу барди, то не зафіксовано таких фактів. Вона зберігається у сховищах, а потім використовується на полях, як добриво, - стоїть на своєму представник заводу.
– Слухайте сюди, я вам покажу відео – там все видно. Мені ваші водії все розказали, куди вони возять і де зливають. Цілодобово возили на Львівську зливали. Якби ви не зливали з 2017 року, зараз би озер не було. Ви засрали всю область. Завод закрити і крапка. Куди хочте дівайте свою хімію, - не витримує чоловік старшого віку.
«Ганьба!», «Сволоч», «Прив’язати його там», - скандує роз’ярена публіка під шалені оплески. «Що ж ти травиш той народ?».
«А, якщо це не завод?»
Наступним «розпинали» заступника голови правління Гнідавського цукрового заводу Олександра Нікішина. Втім, градус напруги цього разу був помітно нижчий.
– Не слухаєте? Ну значить я тут непотрібен. Питайте, але не затюкуйте, - присікав чоловік будь-які спроби себе насварити.
Громадський активіст Сергій Шараєвський запитав у посадовця, чи є на цукровому заводі труби, що перекачують відходи з підприємства просто на фільтраційні поля.
– Є, але з 15 числа з цукрового туди нічого не йде, - відповів представник заводу.
– Барда йшла по цих трубах? - уточнив активіст.
– В 2017 році йшла. Зараз не йде. Даю вам 100-відсоткову гарантію, - запевнив Олександр Нікішин.
Він сказав, що поля фільтрації знезаражують хімічними засобами, засипають землею та обробляють бактеріями.
– Якщо завод закриють, а сморід залишиться, що робитимете? - питали також лучани у міської влади, припускаючи, що причина смороду може бути не одна.
– Це риторичне питання. Звичайно, шукатимемо далі, - відповів секретар міської ради Григорій Пустовіт.
Забрати сморід можуть бактерії?
Фахівець із застосування корисних мікроорганізмів Артем Рудий, якого запросили на слухання, розповів про своє бачення вирішення проблеми.
– Я уважно слухав доповіді, але, на жаль, не почув ніякої конкретної оцінки, що можна з цим зробити. А можна вирішити проблему просто та ефективно. І на це непотрібно сотні мільйонів доларів чи гривень, - заінтригував біолог.
– Будь-які хімічні препарати можуть погіршити ситуацію, тому що рано чи пізно потраплять в підземні води, а от пробіотики, корисні мікроорганізми, якщо дотриматись технології, проблему смороду можуть вирішити максимум за два тижні. Думаю, якщо їх вже додавали, а запах залишився, значить не дотримались технології і використали замало пробіотиків, - сказав Артем Рудий.
Фахівця послухали мовчки. Не переконав? Чи пропозицію допомоги чиновникам треба обдумати?
У фіналі – без емоцій
Коли час громадських слухань перевалив за три години, модератор вирішив приступати до ухвалення резолюції – документу, що засвідчує позицію усіх учасників.
– Зупинити роботу біоетанольного заводу до завершення засипання фільтраційних полів;
– контролювати вивіз будь-яких відходів з території заводу;
– перевірити усі труби, підведені до полів фільтрації;
– замірювати повітря на межі санітарної зони;
– дослідити в лабораторії рідини з фільтраційних полів;
– перевірити на чиїх землях знаходяться, відкриті фільтраційні поля;
– встановити камери відеоспостереження;
– встановити аналізатори повітря;
– встановити пункт контролю повітря в районі Львівська-Вересневе;
– перевірити незаконні врізки в каналізацію на Набережній;
– звернутись до правоохоронних органів з вимогою провести розслідування.
Проти – троє, утрималось – четверо, решта з 232 зареєстрованих учасників слухань – за. Тепер резолюцію обов’язково повинна розглянути міська рада.
Розходились люди мовчки. Хтось питав: «Як думаєш, це щось дасть?», а хтось лише сумно стверджував: «Та хіба можуть завод закрити? Це ж які гроші! Ай, нічого з того не буде…» Три години криків добряче виснажили учасників.
Схоже, ні відповідальність чиновників, ні нові ідеї вчених – не панацея від вирішення проблеми смороду у місті. Лише тиск місцевих жителів і їхні власні ініціативи можуть зрушити ситуацію з мертвого місця. І, якщо знадобиться другий раз, хочеться, щоб прийшли не 200 людей, а принаймні кілька тисяч. Нам же небайдуже це місто, правда?
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.