У 2018 році запрацював Український культурний фонд – наразі найбільша інституція в державі, що фінансує культурні проєкти. Одна з її цілей – врівноважити можливості бюджетних організацій і незалежних. Останні досі мали небагато шансів отримати гроші з державної казни на втілення своїх ідей.
Два з половиною роки потому на Волині реалізували більш ніж десять проєктів, основним донором яких був УКФ. «Перший» дізнався у культурних менеджерів, що вдалося зробити за ці гроші та чи складно це було. Також даємо поради, як отримати грант від фонду і зробити при цьому менше помилок.
«Фронтера». Зробити міжнародний фестиваль в часи пандемії за три тижні
Очільниця мистецького об’єднання «Стендаль» і директорка літературного фестивалю «Фронтера» Елла Яцута каже, що співпраця з грантодавцями загалом і УКФ зокрема – не найпростіша затія: «Я поки не знаю тих, хто раз – і в дамки. Мабуть, у всіх спочатку були невдачі».
Перші спроби отримати гроші від УКФ у «Стендаля» були у 2018 році. Тоді організація подала дві заявки: на проведення школи культурних менеджерів і видання книги Олександра Котиса «Луцький модернізм».
«Ми мало розуміли специфіку роботи фонду, толком не знали, як ті заявки писати, і очікувано не пройшли. Але сприйняли це спокійно. У нас зі «Стендалем» був період, коли ми писали-програвали, писали-програвали, поки не виписались. Один знайомий з цієї сфери якось сказав, що проходить одна заявка на 15. Тому я писала і думала: «Це моя третя, четверта….» Десь з десятої пройшли», – пригадує культурна менеджерка.
У 2020-му була нова спроба співпраці з УКФ – заявку подали на фінансування міжнародного літературного фестивалю «Фронтера». На той момент його проводили вже двічі. У своїй категорії фестиваль набрав найбільшу кількість балів і в результаті отримав 630 тисяч гривень від фонду. Ще 422 тисячі – співфінансування.
Щоправда, після перемоги у конкурсі проведення фестивалю опинилося під загрозою.
«У квітні ми отримали підтвердження фінансування, а в травні прийшов лист про те, що або ми переносимо фестиваль повністю в онлайн, або у нас забирають грант. Ми, звичайно, погодились, але вирішили не просто проводити заходи онлайн, а протягом шести місяців запрошувати письменників в Луцьк, знімати з ними відеорозмови. Запланували також офлайнові зустрічі з дотриманням вимог, якщо на момент приїзду автора в Луцьк будуть сприятливі епідеміологічні умови. УКФ погодився.
При цьому найкрутіших авторів ми запросили на жовтень, на ті дати, коли мав бути фестиваль, з думкою, якщо раптом в жовтні буде все добре, проведемо фактично те, що і планували з самого початку. Так і вийшло.
Коли ми побачили, що до жовтня ситуація покращується, почали вмовляти авторів, шукати додатково інших. Фактично за три тижні до ми вирішили таки робити фестиваль офлайн», – каже Елла Яцута.
Складність була в тому, щоб швидко отримати погодження грантодавця. Інакше за порушення угоди можна було втратити 600 тисяч гривень.
«Ми пишемо лист за листом, дзвонимо до нашої кураторки, а вона каже, що це рішення може ухвалити лише наглядова рада, коли буде її засідання – невідомо. Три тижні я зі страхом перевіряла пошту кожні п’ять хвилин. У результаті погодження від УКФ нам прийшло в середу, а фестиваль почався в п’ятницю. На щастя, все закінчилося добре», – розповідає директорка «Фронтери».
За три дні фестивалю Луцьк відвідали 16 письменників. Серед них: Юрій Андрухович і Софія Андрухович, Ганна Улюра, Андрій Любка, Олександр Бойченко, польські письменники Яцек Денель, Мірослав Влеклий і білоруська поетка Марія Мартисевич.
Щоправда, через карантинні обмеження кількість відвідувачів була порівняно невеликою. Якщо у 2019 році на фестивалі організували три сцени і мали приблизно 5 тисяч відвідувачів, то у 2020 – одна сцена і 1123 відвідувачі, а вхід – лише за попередньою реєстрацією.
Цього року «Стендаль» подав дві заявки: на проведення фестивалів «Торчинський ярмарок» і «Фронтера». Щодо першого – фінансування отримали й успішно провели захід. А от стосовно другого – йшли на категорію «Знакові події», а не «Локальний фестиваль», тому що існує правило «Одна організація подає лише один проєкт у певній категорії». У результаті відбір пройти не вдалося. Тепер на літературний фестиваль шукають гроші деінде.
«УКФ – найбільша державна інституція, яка підтримує культурні проєкти, зокрема незалежні. Останні пів року їх штормило, але, попри це, за три роки свого існування фонд став найбільшим українським грантодавцем і найбільшою підтримкою для культури. Останнім часом усі найгучніші і найбільш якісні події були профінансовані саме УКФ.
Чи є йому альтернатива? У такому розмасі, звісно, немає. Частково культурні ініціативи фінансуються з місцевих бюджетів, але там суми в рази менші – на них багато не зробиш. Також на місцях часто працює принцип «свій до свого по своє» і конкурси не завжди адекватно проводять», – каже Елла Яцута.
Попри те, що вона водночас є і культурною менеджеркою, й експерткою УКФ, запевняє, що конфлікту інтересів немає, тому що заборонено подавати заявки на участь у тій програмі, в якій працюєш експертом.
Читати також: Власний youtube-канал у 8 років. Хлопчик із волинського села вчить компостувати сміття
Гроші незалежним. Їх справді нема?
Волинський бюджет на культуру цього року – 152,6 мільйона гривень. Сума чимала, але, як визнають у профільному управлінні облдержадміністрації, ці гроші здебільшого – на зарплату і комунальні послуги обласним культурним установам. Про підтримку незалежних організацій і проєктів наразі не йдеться. Якщо хочеться розвитку, потрібно шукати додаткове фінансування. Наприклад, обласний краєзнавчий музей, який фінансується з того-таки обласного бюджету, зробив музейний дворик за мільйон гривень від УКФ.
Ми розповідали про цей проєкт тут: Ненудний. Нащо у Луцьку музейний дворик і що там роблять
У Луцьку з підтримкою культурної сфери трохи краще. У 2019 році на заходи, які організовують громадські організації, виділили 1,8 мільйона гривень. У 2020 та 2021 через пандемію коронавірусу суми в разі менші: 343 тисячі і 570 тисяч гривень. При цьому загалом міський бюджет культурної галузі – 126 мільйонів гривень. Тобто витрати на підтримку незалежних проєктів – 0,45% від загального бюджету.
Наприклад, театр «Гармидер» називає Луцьку міську раду своїм партнером. Але тієї підтримки замало для реалізації масштабних ідей, тому він також співпрацює з Українським культурним фондом.
Цікаво, що департамент культури Луцької міської ради й сам намагався отримати від УКФ 872 тисячі гривень на серію фестивалів «З родинного джерела» у селах, що нещодавно стали частиною Луцької громади. Проєкт переміг, але гроші отримати не вдалося.
«Після кількох місяців очікування і невдалих перемовин ми мусили відкликати заявку. Інакше навіть у разі виділення коштів освоїти їх не вдалося б до Дня Незалежності. На превеликий жаль, більше ми просто не могли очікувати», – каже директорка департаменту культури міської ради Тетяна Гнатів.
На думку чиновниці, причиною таких затримок стала внутрішня криза в УКФ.
«Гармидер». Мультимедійна вистава одного актора
Луцький незалежний театр «Гармидер» у 2020-му за підтримки УКФ зробив мультимедійну виставу-перформанс «Кострубізми. Кумановський».
«Вона побудована на дослідженні творчості художника Миколи Кумановського, зокрема невідомої досі серії графічних робіт під назвою «Кострубізми». Роботи зберігались у дружини покійного митця Віри Кумановської і на загал не виставлялись. Таким чином ми їх відкрили Україні та світові», – розповіла очільниця театру «Гармидер» Руслана Порицька.
У виставі – один актор, який взаємодіє з анімацією. У ній «оживають» різні предмети та образи зі світу, створеного Миколою Кумановським, використані його авторські вірші.
«Цього року на професійному фестивалі-конкурсі «ГРА» вистава увійшла до короткого списку кращих українських прем’єр у номінації «Краща експериментальна пошукова вистава». До нас приїздили 10 театральних експертів зі всієї України, щоб переглянути її. Для Луцька це вперше. Невдовзі вони повинні оприлюднити свої рецензії. Для нас це неабиякий стимул для росту», – каже режисерка.
У Луцьку вже було до 10 показів. Виставу також планують зіграти у Львові і на фестивалі в Естонії. Через карантинні обмеження і вимогу заповнювати і так невеликий зал лише на половину, наживо її переглянули приблизно пів тисячі людей. Але вже у перші дні показу онлайн перформанс подивились 9 тисяч глядачів. Це було першочерговою метою.
УКФ виділив на виставу 440 тисяч гривень. Також минулого року театр отримав від фонду інституційну підтримку, завдяки якій купив нове світлове та звукове обладнання.
«Я завжди мріяла, щоб у незалежних культурних організацій з’явилась можливість конкурувати своїми ідеями, проєктами на рівні з професійними колективами, державними в тому числі. Це європейський підхід. Коли вперше подали заявку, не пройшли відбір. А от вдруге ми опинились в одному списку з київським «Модерн-балетом», театром «Золоті ворота». Стати в цьому переліку було дуже несподівано для нас, але це дало надію, що працюючи чесно, ти можеш претендувати на таку підтримку», – каже очільниця театру Руслана Порицька.
Така підтримка, з її слів, не лише дає можливості для розвитку, а й дозволяє банально вижити в часи карантину, бо зароблене на квитках покриває мізерну частину витрат.
Наразі «Гармидер» готується до прем’єри нової вистави, зробленої за підтримки Українського культурного фонду. «100 синонімів до слова ГОВОРИТИ» – це історії десятьох непересічних волинян, які наближали незалежність.
Руслана Порицька визнає, що написання заявки і подання звітів – непроста затія, тому цю роботу не можна відкладати на останні дні.
«Фіксувати зроблене, абсолютно все рахувати, зберігати, сортувати документи по папках потрібно постійно. Забути про хаос. Повинна бути людина, яка за це відповідає. Творчим людям буває складно перелаштуватись на математичну точність, але це необхідно», – каже очільниця «Гармидера».
Читати також: Не їду на трускавки. Як ягоди рятують волинські сім’ї і села від трудової міграції
«Імаго». Анімаційний фільм і майстер-класи для дорослих
Анімаційна студія «ІМАГО» реалізувала проєкт «Чому плачуть діти» у 2019 році. Він складався з двох частин: створення однойменного анімаційного фільму та проведення серії безкоштовних майстер-класів з анімації для дорослих. УКФ виділив на це 571 тисячу гривень.
Режисер студії Леонід Тивонюк розповідає, що було три майстер-класи, на яких вчили розкадруванню, створенню декорацій та безпосередньо анімації. Найкращі роботи учнів використали для фільму. На кожному заході було близько 20 учасників.
Наприкінці року фільм планують викласти у вільний доступ, а поки кадри з нього можна побачити у кліпі Сергія Бабкіна «Будь, ким ти є». Короткометражна стрічка змальовує екзистенційні пошуки головного героя – таргана. Розрахований на дорослу аудиторію, але переглядають його і діти.
https://www.youtube.com/watch?v=177TIdM0Tkg
«Перші заявки на отримання грантів від УКФ ми подавали й раніше. Зокрема, вони стосувалися фестивалю анімації «Задзеркалля», але тоді отримати фінансування не вдалося. Цього року подали чотири проєкти, а пройшов лише один. Ми до цього ставимося спокійно – таке життя. Щось добре пропрацьовано, щось – поки ні. Наприклад, цього року у нас не пройшов проєкт за участю зірки світової анімації Тіма Аллена, бо форма його підприємства, зареєстрована у Великій Британії, не підійшла для співпраці Британської Ради та УКФ. Фактично технічний негаразд. Наступного разу намагатимемось ще раз подати цей проєкт, внісши зміни», - каже Леонід Тивонюк.
«Є питання, що зараз з УКФ і що буде в майбутньому, але досі це була одна з найкращих державних установ. Їм вдалося організувати дуже конструктивний та об’єктивний відбір проєктів. «Порішати» і вплинути на результати не можна було, і це прекрасно. Якщо не пройшов – попрацював над помилками і подаєшся знову», - додає він.
Читати також: Ділитись інструментами і пережитим. На Волині ветерани разом роблять зону відпочинку
«Арт-простір в акустиці». Підтримка молодих музикантів
«Арт-простір в акустиці» – проєкт лучанина Романа Домбровського та громадської організації «Арт-простір». Його ціль – підтримати музикантів під час карантину, бо творча галузь, на думку ініціаторів, постраждала від локдауну найбільше – на рівні з сферою обслуговування.
«Багато людей з цієї сфери навіть перестали займатися творчістю і почали шукати роботу в інших. Серед волинських музикантів, на жаль, є ті, хто поїхав в Польщу на заробітки. Ми вирішили підтримати три молоді волинські гурти: «MarMur», «Дикий. Бродячий. Кіт» і «Soul Kitchen». Для них зняли відеоконцерт, кожному зробили професійну фотосесію в студії, промоційні матеріали. Концерт можна побачити на ютюб-каналі проєкту, а також на наших сторінках в соцмережах, сайт поки дороблюється», - розповів керівник проєкту.
«MarMur», як на мене, найбільше скористався нашою допомогою. Зокрема, цього року вони відкривали фестиваль «Бандерштат», використовують наші фотографії, фрагменти концерту, пишуть перший альбом з записами, які ми робили разом. «Soul Kitchen» також користуються фото і відео, а хлопець з «Дикого. Бродячого. Кота» сказав: «Якби не участь в проєкті «Арт-простір в акустиці», я, напевно, закинув би музику. Зараз він собі записує альбом і друзям допомагає», - додав Роман Домбровський.
УКФ виділив на проєкт близько 800 тисяч гривень. За ці гроші організація також купила звукове обладнання.
Керівник «Арт-простору в акустиці» планує продовжити проєкт підтримки молодих музикантів.
«Я побачив, що людям це цікаво – охочих було більше, ніж ми могли залучити», - каже він.
Читати також: Перетворити психлікарню на замок. Це пробують втілити на Волині. Розбираємося - як
Поради культурної менеджерки та експертки Українського культурного фонду Елли Яцути, як збільшити свої шанси на перемогу:
- Продумати чітку концепцію
Коли пишеш заявку, потрібно добре розуміти, про що це, для кого і яких результатів досягнеш. Що ця ідея змінить для твоєї організації, регіону, галузі загалом. «У мене є класна ідея – я хочу її реалізувати» – цього замало.
- Детально порахувати бюджет
На момент подання заявки для отримання гранту усі витрати повинні бути пораховані і обґрунтовані. Експерти УКФ – не теоретики, вони працюють в цій сфері і завжди можуть перевірити, чи коштує певна послуга стільки, як ви написали. При чому їх може зацікавити, і чому так дорого, і чому вам хтось робить величезну знижку.
- Не відкладати усе на останній день
Дедлайн подання заявок УКФ – 14 січня, період новорічних свят. Та все ж не варто сподіватися, що можна усе встигнути протягом так званих «канікул». Я раджу починати щонайменше за два місяці. Ми, наприклад, маючи кількарічний досвід, пишемо заявку місяць, хоча навіть за таких умов наша фінансова менеджерка просить приступати раніше – мало що не з жовтня.
Якщо у вас є міжнародні партнери, врахуйте, що узгодження усіх деталей з ними може зайняти певний час.
- Не «лити воду» у заявці
Багатство думки тут непотрібне. Натомість потрібна максимальна чіткість і точність. Умовно, не «5 прекрасних заходів», а «5 заходів з такою-то кількістю людей». Звучить смішно, але це має значення.
- Користуватися досвідом інших
Написання грантових заявок – це складний процес. Дуже рідко, коли вдається виграти з першого разу. Тому, щоб збільшити свої шанси на успіх, варто вчитись у тих, хто вже має хороші кейси – банально запитуйте у знайомих, хто з цим стикався. Корисним буде перегляд заявок інших претендентів на сайті УКФ, навчальних матеріалів фонду, в тому числі курсу з 10 відеолекцій.
Ще один бонус – у разі відмови експерти УКФ обґрунтовують і пояснюють свої рішення. Тому навіть невдача може стати гарним поштовхом для майбутніх спроб.
- Мати план Б
Чекати відповіді від УКФ потрібно близько п’яти місяців. За цей час варто подумати, що ви робитимете, якщо отримати гроші від фонду цього року не вдасться. Інакше клопітка робота з прорахування бюджету і написання заявки виявиться даремною.
- Якщо це можливо, шукати гроші на проєкт з історією
Наприклад, якщо ви вже проводили якийсь фестиваль, а тепер хочете зробити це ще раз з допомогою УКФ, це завжди краще, ніж подавати щось абсолютно нове.
По-перше, ви самі вже знаєте, чого і скільки вам потрібно, які підводні камені в реалізації є. По-друге, вірогідно в експертів буде більше довіри до вас. Коли гроші УКФ – один з засобів, а не кінцева ціль, це завжди вам на користь.
Також має значення грантова історія. Якщо раніше ви перемагали у програмах від міжнародних організацій, експерти УКФ бачать, що вам можна довіряти.
- Берегти команду
Заявки подаються у січні, а результати відомі аж у травні. Майже пів року майбутнє проєкту дуже невизначене, і за цей час важливо не розгубити людей, з якими плануєш його реалізувати. Вони можуть втомитись чекати і піти на іншу постійну роботу. Ще одна причина, щоб мати план Б.
- Чітко виконувати обіцяне
Кількість заходів і деталі їхньої реалізації не просто так подаються у заявці. Всі ці умови потрібно виконати при реалізації проєкту. Якщо прописано, що ти проведеш 5 заходів в рамках фестивалю, ти мусиш це зробити. Більше – можна, але ніяк не менше.
- Працювати з легальними підрядниками
Для співпраці обов’язково шукати підприємців, які працюють повністю легально з відповідними КВЕДами. Мова йде про бюджетні гроші.
Розраховувати на те, що «Дядько Іван займається технікою, він мені допоможе» не варто. Він може допомогти хіба порадою. До речі, за рекомендаціями доречно звертатись й до тих, хто вже реалізував грантові проєкти. Ми зацікавлені в тому, щоб підрядники мали роботу, не виїжджали за кордон і могли взяти участь у наших майбутніх заходах.
Сподіватись на те, що «ніхто не побачить» точно не слід. Це перевіряється. Документи усіх підрядників мусять бути у звіті.
- Пам’ятати, що завершений проєкт – це ще не вся робота
Після отримання гранту і успішної реалізації проєкту дуже хочеться видихнути і розслабитись. Але поки не час – попереду звітність. І вона може бути найскладнішим процесом.
З мого досвіду, 30% роботи – це подання заявки, ще 30% – реалізація проєкту і 40% – звітування.
Текст: Віта Сахнік
Фото: З архіву УКФ та сторінок проєктів у Фейсбуці