Володимир Бондар – у вирі жовтневих політичних перипетій навколо місцевих виборів. Йому не звикати. Він давно на ринзі. І не перший пояс в цих битвах взяв. Бо політика – це битва. Ідей. Амбіцій. Ресурсів. Справ. Якщо ще «надцять» років тому можна було бути депутатом облради, обраним десь у глибинці, навіть якщо там тебе бачили рідко, то нині – ні.
Виграє той, хто їде в село, хто бере на себе відповідальність за конкретні проблеми територій, лобіює їх вирішення на всіх фронтах і вирішує.
Виграє той, хто не вважає, що він небожитель політичного олімпу і досить просто засвітити своє ім’я у виборчому бюлетені, щоб люди поставили навпроти галочку.
Той, хто на території округу знає все. Мало того: може легко перерахувати проблеми, які вдалося вирішити, розповісти історії об’єктів, які трапляються дорогою, і з кожної поїздки мати план дій на майбутнє.
У нього якось так.
«Слухаю рок. Практично завжди»
Щоб записати інтерв’ю у розпал виборчих перегонів, ми напрошуємося з Володимиром Бондарем в дорогу. Дощ. Навіть не дощ – злива немилосердно ллє у лобове скло. Двірники ритмічно відраховують час, що лишився до 25 жовтня. У них в автівці грає радіо, вгорі похитується традиційна водійська іконка. Ми їдемо в округ №6 на Волині. Погода – майже розкішна, типова волинська.
Цього разу території, за які готовий взяти на себе відповідальність екс-губернатор і досвідчений депутат обласної ради Володимир Бондар – значно ширші за попередні локації: до Ратнівського району додається Старовижівський, Шацький, Любомльський. Тому і прямуємо за маршрутом: Любомль – Шацьк - Світязь – Ратне.
Говоримо – про все. Про все, що може бути цікаво волинянам говорити з Володимиром Бондарем. Він всю дорогу сидить у пів оберту і відповідає на запитання. Час від часу відволікається, щоб випити води.
Водій Богдан аж до Любомля пильно і мовчки зосереджено дивиться вперед (злива ж). І усміхається тільки на питанні про …Анатолія Грицюка.
* * *
- У нас з Богданом в машині так: якщо це Луцьк – то радіо «Релакс», якщо це Київ – то радіо «Рокс». Ми голосуємо, що слухати. Тільки в мене 50+1 голос. В нього – 49 (сміється). А радіо «Рокс» - то перша українська рокова радіостанція.
Чому – так? По-перше, мені здається, там дуже гармонійно підібраний контент. Це радіо з тих, які чітко дотримуються мовного законодавства. Там український продукт, що дуже приємно. По-друге, це радіо патріотичне. А по-третє, нам просто така музика подобається.
- Ви бачите якийсь зв'язок між роком і політичним характером Володимира Бондаря?
- Навряд чи. Просто в наш час була популярна така музика. Я слухаю цю музику практично завжди. Тому вибір не був надто складний.
- Музику ви слухаєте однакову все своє доросле життя. А політичні проекти, з якими крокуєте, змінюються. «Наша Україна», «Єдиний центр», «Солідарність». Цього разу – «За майбутнє», в місцевих виборах на Волині у 2020-му ви – поруч з учорашнім опонентом Ігорем Палицею. Цей крок викликав певний резонанс в середовищі тих, хто пильно стежить за суспільно-політичним життям на Волині, попри те, що ви тлумачили його публічно і не раз. Ви це рішення для себе трактуєте як кардинальну зміну позиції? Чи – як?
- Я не бачу тут ніякої зміни політичних поглядів.
Це вибори до місцевих органів влади. Тут обираються команди, з якими ти бачиш здійснення тих планів, які треба зробити на місцевому рівні. Я в партію не вступив. Та я, зрештою, і не був ні в якій партії. Тому тут швидше не про вибір партії, а про вибір політичної команди.
По-друге, вся моя робота в обласній раді до цього проходила в більшості у складі фракції «Солідарність», і ми працювали в цьому контексті. Ми були в опозиції до більшості. Мали свою думку, відстоювали її і відповідно голосували. Не скажу, що ми з більшістю були якимось ідеологічними опонентами чи щось таке. Ні, просто ми відстоювали ті принципи, які нам притаманні, з якими йшли на вибори. В цій опозиції ми практично були до кінця каденції, незалежно від того, чи то була «Солідарність», чи то була депгрупа «Патріоти Волині».
«І вибір був - невеликий. «За майбутнє» – найпрофесійніша команда»
- Чому ви створили групу «Патріоти Волині»?
- Тому що партія «Солідарність» перестала існувати. На її базі була створена нова партія, з якою в нас не склалися стосунки з самого початку. Політична партія – це організація, яка в першу чергу бере участь у виборах, у той час представників фракції облради навіть не запрошують до участі в них…
А тим часом візьмімо будь-який округ – і ви побачите, що депутати нашої фракції на своїх виборах тоді набирали не менше 25 %. У нас не було так, щоб люди, які пройшли в раду, набрали менше. А ті, кого потім висунула «ЄС», набирали до 5%, тобто це люди практично не відомі, не з середовища «Солідарності» і незрозумілі для нас.
Я не розумію, чому така позиція ігнорування була запропонована одразу, але ні зі мною, ні з практично більшістю депутатів фракції ніякої ні роботи, ні розмови партія не вела. При тому всьому, що людей з «ЄС» ми знали, в нас були нормальні людські стосунки і зберігаються до сьогодні. Напевне, не склалося – то й не склалося.
Очевидно, що для тих, хто хоче бути в активній політиці, треба було шукати команду, з якою ти можеш далі рухатися. При всій моїй опозиційності до більшості, до персонально Ігоря Палиці, який довгий час був головою обласної ради, я ніколи не відчував ніякого тиску чи дискомфорту роботи у владі. Була меншість і була більшість - все за законами жанру. Поза сесійною залою у нас не було ні переслідувань, ні якихось інших «нездорових» речей. Складалася нормальна робота.
є набагато вищі за політичні амбіції»
Мені стало зрозуміло, що нам немає що ділити. Інтереси регіону, інтереси тих людей, які нас обирали, є набагато вищі за політичні амбіції. Це складалося поступово, поетапно, поволі.
Всередині команди «За майбутнє», я сподіваюся, буде дискусія: здорова, нормальна, неамбітна, щодо пріоритетів, методів вирішення питань. Але разом з тим повинна бути дієва команда. Ми вже в Україні, на жаль, переживаємо час випадкових керівників у владі. Ми бачимо, як крок за кроком втрачаються здобутки, які формувалися протягом всього періоду незалежності.
До речі, і вибір був невеликий на Волині. З усіх тих команд, які сьогодні беруть участь у виборах, я без зайвої скромності скажу, що найсильніша, найпринциповіша, найпрофесійніша команда – це «За майбутнє». Тут зібралися люди, які вже відбулися, які знають не за словами, а за справами.
- А не може бути так, що оця трохи різношерстна команда, куди увійшли люди з різних політичних орбіт, потім легко розійдеться, що саме це зіграє з нею злий жарт?
- Ще раз скажу: в нас немає класичних партій. От говорять скрізь: люди «ходять з партії в партію». В українських реаліях це неможливо. Тому що партії в класичному розумінні і в сталих демократіях – це ідеологічні структури, а в нас немає таких фактично.
Я б не сказав, що це різношерстна команда. В більшості це люди, які хоч і з різних середовищ, але подібно думають, однаково бачать вирішення стратегічних питань і вже навчилися працювати разом.
Ігор Петрович сказав: «Такі люди потрібні в нашій команді»
- Коли ви щойно говорили про вибір, то сказали таку фразу: «залишатися в активній політиці». Чому вам важливо залишатися в політиці і ви вкотре йдете на вибори?
- Ви знаєте, читаю пости деяких, в тому числі й знайомих мені людей, і звучить: ці люди йдуть в політику і декларують, що нічого не хочуть отримати натомість, мовляв, чого ж вони, всі такі благородні, туди йдуть?
А я поясню: кожен займається своєю роботою, тим, що вміє робити. Якщо лікар вміє рятувати і лікувати людей, то це не означає, що він альтруїст. Просто в нього робота, яку він знає, вміє і робить, бо від цього отримує моральне задоволення.
Якщо ти маєш результат, якщо цей результат відомий людям, і вони відповідно на нього реагують у вигляді виборів чи кадрових рішень, то це нормально. От ви журналіст: вам же теж непросто їхати невідомо куди і спілкуватися щодня з різними людьми. Але вам приємно, коли є результат? Так само і державному управлінцеві.
- Ігор Палиця під час форуму в Луцькому замку розповів, чому запросив у свою команду вчорашніх опонентів. А можете розповісти, як ця пропозиція звучала, за яких обставин?
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Форум партії «ЗА Майбутнє» в Луцькому замку. Хто прийшов і що говорили
- Не секрет, що ми з Ігорем Петровичем зустрічаємося. Зараз менше, правда, бо він – людина всеукраїнського рівня, має багато поїздок по регіонах. А коли він більше працював в області (ніколи не оминав увагою питання розвитку регіону), то час від часу в нас відбувалися зустрічі.
І коли зароджувалася ідея «За майбутнє», Ігор Петрович каже: «От би ми хотіли бачити і тебе в цій команді». Він тоді пояснив, що в них зібралися всі народні депутати, що вони хочуть взяти на себе відповідальність за регіон, за ту частину області, яку кожен із нас представляє (бо йшлося про місцеві вибори). Мовляв, якщо все вдасться і нам повірять, тоді треба думати, як брати відповідальність з тими самими людьми за країну.
Я запитав: «Я вам потрібен в цій команді?». Ігор Петрович сказав: «Так, ми хотіли б, аби люди з таким досвідом і особистими якостями характеру були в цій команді». Потиснули один одному руки – і на тому все, почали працювати.
кожен займається тим, що вміє робити»
- А зі Степаном Івахівим розмова була?
- Безперечно, у мене відбулася розмова і зі Степаном Івахівим. Участь його в цій команді була для мене важлива. Бо ми на окрузі командами працюємо давно.
Я розумію, як їм обом було непросто налагодити стосунки. Але вони знайшли в собі ті якості, які дозволили їм поступитися навіть бізнесовими інтересами на користь інтересів «За майбутнього».
Навряд чи вони щось виграють від цього в економічному плані. Кожен був людиною, яка вже відбулася, в кожного була своя група людей, які вже навчилися відстоювати інтереси команди. Але знайшовши можливості об’єднати ці інтереси, вони вийшли такою базою, на якій будуватиметься захист інтересів регіону.
Я вважаю, що до цієї бази всі розумні люди повинні примкнути.
«Тоді Єремеєв сказав: «Ми, 5 нардепів, повинні бути як кулак»
- Раз ми згадали Івахіва, то пригадаєте, як ви з ним познайомилися?
- Це було дуже давно. Я безперечно, спочатку познайомився з Ігорем Єремеєвим (колишній народний депутат від 23 округу на Волині, політик. засновник групи компаній «Континіум», який трагічно пішов із життя у 2015 р.). А колись прийшов до нього, ми ще не були депутатами, десь вкінці 90-х чи в нульових, я вже тоді займався політичною роботою. В приймальні познайомився зі Степаном Петровичем. Молодий, завжди спортивного вигляду чоловік, завжди із жартами. Потиснув руку, пожартував, як у нього прийнято.
Він завжди справляє враження простого хлопця. Хоча це не означає, що треба відразу хлопати його по плечу. Ні: він себе позиціонує так, що не кожен наважиться це зробити, і це правильно. Але без зайвих бар’єрів в наших стосунках це точно.
- Чесно кажучи, виступ Степана Івахіва на форумі був досить цікавим. Жартуючи, він сказав, що всіх у залі знає, бо «з половиною присутніх по сто грамів пив». Ви з Івахівим сто грам пили?
- Скажу навіть більше (сміється). Ми ж були молоді, коли познайомилися, всім раптом по 30 років. Треба знати, як працювала група «Континіум». Цілий тиждень вони працювали по різних позиціях. Єремеєв більше працював над парламентськими питаннями, Степан Івахів - тут. А вже в п’ятницю приїжджали з Києва на Волині, часом бувало, що зустрічалися, вирішували якісь питання, а потім можна було й посидіти випити кухоль пива (до речі, власне пива) і поговорити.
Ми тоді були молодими депутатами (я, Сергій Слабенко, Ігор Єремеєв, Сергій Бондарчук та Микола Мартиненко) з різних політичних сил, але спілкувалися між собою. Тоді Єремеєв казав: «Ми повинні бути, як кулак. От п’ять пальців, п’ять округів – і в інтересах Волині ми повинні бути всі разом».
Але ще одне хочу сказати: ми могли в п’ятницю сидіти і говорити, але в суботу вранці Івахів з Єремеєвим обов’язково їхали в спортзал. Вони ніколи цього не відміняли.
Якщо говорити про округ Степана Івахіва, то всі справи там він завжди доводив до кінця. Видно, цього в поліському регіоні раніше не було, люди побачили зовсім іншого депутата. Давайте відверто: це далекі від центру, навіть від Ковеля, регіони. Він приїжджав навіть туди, доходив до кожного населеного пункту, його команда аналізувала життя громади, виставляла пріоритети. Ну, й власне добивалися вирішення проблем. Не тільки за державні кошти. А в окремих випадках і зовсім не за державні.
І так ми працювали разом, коли підключилися до цієї роботи.
- Зараз у вас округ трохи інший. Чим відрізняються ваші пріоритети в розвитку цих територій?
- Проблематика цих територій схожа. Якщо коротко - це проблеми доріг, низького рівня доходу, підтоплень навесні, зайнятості населення, транскордонної співпраці.
«Коли чую: «Бондар вирубав весь ліс», хочеться сміятися»
каже Володимир Бондар
- На час цієї депутатської каденції припав і такий період у вашому життя, коли ви фактично очолювали Держлісагентство України. Зараз агентством керують інші люди, чи продовжили вони ті проекти, які ви починали?
- Лісівників ніхто не хоче слухати й чути, на жаль. Ні суспільство, ні урядова влада. Їм всі хочуть нав’язати якусь комусь правильну і зрозумілу позицію. В кінцевому варіанті це шкодить лісу. Сьогоднішнє керівництво агентства – це лісівники, це люди з лісу, які глибоко розуміють проблеми, вони – практики. Але, на жаль, їх у більшості не чують.
За час моєї каденції (на мою долю це випало) ми почали впроваджувати прозорі правила гри і у веденні лісового господарства, і в реалізації лісової сировини. Ми перші почали електронні аукціони, які стають сьогодні необхідністю. Ми запроваджували електронні форми обліку деревини. Це теж вже є сьогодні повсякденною вимогою життя.
Чомусь думають, що лісогосподарські підприємства – це в першу чергу ті підприємства, які рубають ліс. Неправда, це – ті, які доглядають і вирощують ліс. Саме на це вони повинні мати кошти. Інакше лісове господарство ведеться вкрай неефективно.
Сьогодні коштів в галузі – недостатньо. Ведення лісового господарства нині не можна назвати найбільш ефективним попри титанічну роботу лісівників.
Ні суспільство, ні урядова влада»
- Якщо про Волинь і про ваш період роботи в лісовій сфері говорити, є конкретні проекти, про які ви впевнено можете казати «моя робота»?
- У лісовому відношенні Волинь – одна з найбільших областей, ви ж знаєте. Ми маємо розуміти, що я в галузі працював 2,5 року, з них виконував обов’язки керівника трошки більше року. Тому це тут стороннім здається, що я займав керівну посаду тривалий час. А насправді – то в глобальному контексті дуже мало. І тому, коли мені кажуть: «Бондар вирубав весь ліс», то направду хочеться сміятися.
Проекти є. На Волині ми ввели три нових лінії переробки деревини. З нуля. До речі, це якраз в окрузі, де я сьогодні балотуюся. Це нова лінія в Любомльському лісгоспі, яка дала суттєвий поштовх в розвитку цьому підприємству. Обладнання купували за кошти, зароблені лісгоспом.
Що ця лінія дає? Це плюс до доданої вартості продукції. Це суттєво підвищує рівень рентабельності лісгоспів. Це додаткові робочі місця. Це нове дихання лісгоспу. Тому три таких лінії для 16-ти волинських лісгоспів – то певний прорив для Волині.
Нам вдалося облаштувати дві нові господарські зони лісгоспів. Саме в цьому регіоні, куди ми їдемо. Маю на увазі оновлений Шацький лісгосп, де створені достойні умови для роботи, і Ратнівський агролісгосп, який теж реконструювали до невпізнання. Люди отримали не просто нові приміщення, а справді нові господарські зони. В Ратному це навіть кафе «Калина», яке було в неприглядному стані, а сьогодні одне з найпопулярніших місць відпочинку.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Гляньте, кругом ліс»... На офісі у Володимира Бондаря
- До речі, про місця відпочинку. Пригадую, Анатолій Грицюк навіть у сесійній залі піднімав свого часу питання: як же так, мовляв, облаштували ресторан «Явір» на балансі Цуманського лісгоспу, щоб ніби то було куди дичину продавати. Мовляв, не туди ресурси спрямовують. Чи була доцільність у появі ресторану?
- Давайте глянемо на це стороннім оком. Є заклад на базі лісгоспу, який неефективний і приносить збиток. Що робить добрий господар? Він вкладає гроші, і змушує заклад на базі лісгоспу принести прибуток (а його не можна просто продати, бо він знаходиться в переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, його не можна кудись подіти, його можна хіба зрівняти з землею, дати йому впасти).
Якраз керівництво лісгоспу пішло цим шляхом: воно зробило заклад ефективним, потрібним, гарним, тим, який користується попитом. Разом із тим ресторан почав отримувати прибутки замість того, щоб мати мінуси.
З губернаторського досвіду: «То був довгобуд довгобудів»
Я розповідаю історію про довгобуд...»
- За вашими плечима досвід голови Волинської ОДА. Чи є якісь ключові речі, що змінили життя територій, в яких ви нині балотуєтеся, але були закладені чи втілені були ще тоді?
- Та однозначно. От для початку хоча б та ж лікарня у Любомлі, повз яку ми з вами зараз проїжджаємо. Коли я тільки прийшов на посаду голови Волинської ОДА, то був довгобуд довгобудів. Люди били на сполох. Збирали підписи, щоб будівництво відновили.
- Недавно колишній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, перебуваючи в Луцьку, розповів, що рішення про добудову лікарні було прийняте фактично після того, як делегація медиків на чолі з міністром побачила цю споруду повертаючись із колегії на Світязі…
-Я вам більше скажу: воно прийняте трошки раніше. Ми якраз з Миколою Єфремовичем їхали разом на Світязь. Він – міністр, я – голова адміністрації, в дорозі обговорювали різні проблемні моменти, в тому числі й те, що бачимо за вікном. Міністр помічає недобудовану лікарню і запитує, що це таке. Я розповідаю історію про довгобуд і що під кордоном у нас немає лікарні… А тут стояли просто стіни, без даху і без нічого.
Але це чистота, це природний стан наших озер»
А він каже: «Скільки треба грошей на завершення?». Я назвав 15 мільйонів. Микола Єфремович пообіцяв знайти ці кошти. Згодом ми вийшли на суму, вдвічі більшу, коли вже порахували витрати. По-моєму, 15 мільйонів ми незабаром отримали з державного бюджету, але щодо суми я вже можу й помилятися. Звичайно, пройшов не рік і не два, поки все будувалося до відкриття першої черги (бо вона в декілька етапів здавалася), але на виході ми маємо єдину районну лікарню, побудовану і завершену за часів Незалежності України на Волині.
- Ще одна глобальна проблема округу - очисні споруди біля Світязя. Перший проект, який передбачав будівництва очисних в Шацьку, втілювали в період, коли ви були головою Волинської ОДА. Чи я помиляюся?
- Так, кожен губернатор може говорити про очисні, бо то глобальна проблема для Волині. Але саме ми в ті роки готували проектну документацію на будівництво очисних споруд. Це фактично непідйомна в тому регіоні сума, тому вже тоді планували її провести в декілька етапів. Перший і справді втілили у 2007 році, коли було проведено реконструкцію очисних споруд біля Шацька. А наступні етапи вже стосувалися Пульмівської сільської ради та Світязької сільської ради, там кошти були суттєво більші, на жаль, не вдалося їх залучити тоді. Це сталося уже згодом.
Вже під час мого депутатства в облраді цієї каденції та роботи в Держлісагентстві вдалося залучити кошти природоохоронного фонду та отримати для цього відповідне сприяння міністра екології. Гроші надходили в декілька етапів, загалом на реконструкцію очисних використали більше 50-ти мільйонів з природоохоронного фонду, вони стати співфінансуванням до гранту ЄС.
Розумієте, очисні споруди – це не те, що видно. Школу збудуєш – от вона. А очисні - під землею… Але це чистота, це природний стан наших озер в умовах значного рекреаційного навантаження. Мені здається, що це – унікально потрібний проект на Волині, який ми сьогодні маємо.
Точно так само і з реконструкцією набережної у селі Світязь. Я радий, що спільно з Шацьким нацпарком нам вдався цей проект. Хоч на початках він викликав бурю емоцій, і дехто з місцевих мешканців сприймав це з недовірою. Але парк уклав довгострокові договори з підприємцями на облаштування і догляд берегової зони – і вже цього літа ми бачили зовсім іншу берегову зону у Світязі. Хто хоче змінювати щось кардинально, той повинен йти на такі кардинальні кроки.
«Кричали, що короїда вигадали лісівники. А то був перший дзвінок про Світязь»
- Давайте поговоримо про «Волинську ягідку», яка вирощує лохину на території Шацького району. Ви не приховуєте, що маєте до цього бізнесу безпосереднє відношення. Але 2020-й для «Волинської ягідки» був непростим, бо власників підприємства звинуватили у причетності до зміління Світязю. Очевидно, підключилися і якісь «політичні» моменти. Посипалися перевірки. Зараз все стихло. Мало того - дощі повернули нам Світязь. А що ви тепер скажете?
- Я вас просто хочу перенести в інший час. Пригадуєте два роки тому на Волині масово кричали, що проблему короїда вигадали лісівники, щоб різати ліс? А це був один з перших і таких вагомих факторів про те, що проблема з ґрунтовими водами на Поліссі – дуже серйозна. Почали масово всихати соснові насадження (а в сосна в першу чергу відчуває нестачу вологи), а на них став заселятися шкідник.
І лісівники тоді казали, що це проблема змін клімату.
Тільки, хто це чув?
Але вода відійшла – і почали міліти водні об’єкти. Хіба ми говоримо тільки про Світязь? Назвіть мені будь-який водний об’єкт: річку, озеро, ставок, де не було наслідків цих процесів. Просто в озері Світязь берегова зона - дуже мілка, і спад там є очевидним.
Почали шукати, хто ж винен. В нас же не може бути так, що винні самі, бо не реагували, або немає винного, бо це природа. Знайшли ягідника. Це ж зручно, ягідники поряд. От і почалося: «випили Світязь» і таке інше. А ніхто навіть і приблизно не поцікавився, на скільки ж змілів Світязь в абсолютних цифрах і скільки ж вологи спожила лохина. Як виявилося, весь антропогенний фактор Шацького поозер’я, весь (а сільське господарство в ньому займає тільки 10%) впливає на обміління Світязю не більше, як 7%. Тому казати про якийсь вплив лише одного підприємства – глибоко непрофесійно.
Тим паче «Волинська ягідка» – в зоні великого водорозділу. Навіть з шкільних підручників знаємо: там, де є водорозділ між водними артеріями, які йдуть до різних морів. От ми по одну частину водорозділу, а Світязь – по іншу. Навіть теоретично не могли забрати воду навмисне зі Світязю.
Два-три тижні інтенсивних дощів (киває за вікно автівки) – і вода у Світязь повернулася. Але це не знімає питання змін клімату. Чим далі, тим більше ми їх будемо відчувати. Просто це треба враховувати у своїй діяльності.
«Волинська ягідка» створена більше 5-ти років тому. Ми працювали над усіма заходами, які необхідно було провести.
Просто кущі виросли, тому тільки на 5-й рік люди побачили, що вона є. На сьогодні це одна з найбільших інвестицій у шацький регіон. Це більше 200 постійних робочих місць, а в період збору врожаю – кількість зростає в рази. Це сплата податків в місцевий бюджет. Я вважав би, що це серйозний позитив.
Ми – відкриті. До речі, нас перевіряли, як нікого. І жодних порушень законодавства не знайшли на сьогодні, їх і нема! Бо ми дуже ретельно і грамотно працюємо над тим, щоб вести господарство з урахування природозберігаючих компонентів.
- На яких проблемних моментах саме цих територій округу в наступні роки треба зосередити увагу найперше?
- Безперечно, ще довгий час буде найбільш болючим питання якості доріг та будівництва комунікацій. Я вважаю, що це питання номер один. Уся соціальна інфраструктура буде вимагати особливого підходу. Ми будемо дивитися мережі шкіл та садочків. От, наприклад, тут поруч є селище Головне, там довго будується школа, її треба здати. То центр ОТГ, там багато дітей, Головне давно заслужило мати велику і гарну школу. Рівень садочків повинен бути іншим. Завжди буде потребувати уваги та ж таки Любомльська лікарня, і її треба буде розвивати і підтримувати…
коли прийшов на округ»
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Нам вдалося зламати стереотип про депресивне Полісся», - Володимир Бондар. ІНТЕРВ'Ю
- …А є такий об’єкт у вашій депутатській діяльності в раді 7-го скликання, з якого все починалося і який ви завжди згадуєте, як про першу знакову хорошу справу?
- Звичайно, що є. В селі Гута Ратнівського району, яке ми сьогодні будемо проїжджати. До речі, в Ратне зі Світязя будемо їхати лісовою дорогою, її будували і відкривали, коли я працював у Держлісагентстві. Заодно побачимо, в якому вона стані. Хоча я час від час тудою їжджу, коли є потреба бувати в окрузі.
Так-от Гута… Село дуже трудолюбиве. Під білоруським кордоном. Тут люди працюють, не дивлячись ні на що. Тут багато дітей. Тут всі сіють моркву на продаж, напевне знаєте цю історію. Але коли ми вперше тут побували, я побачив велику школу в жахливому стані.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Володимир Бондар: «Я не будую до себе великих бар’єрів». СЕРЕД ПЕРШИХ
І це перший об’єкт, який я дав собі слово змінити, коли прийшов на округ. Тут була ситуація вкрай страшна. Школу заливало повністю, балки попрогиналися, крокви теж. На другому поверсі, мабуть, і занять уже не було. Відгородили частину приміщення целофаном, щоб біди не трапилося.
Лобіював виділення коштів для цієї школи на різних рівнях. Перекривали її в декілька етапів. Різні кошти залучали: і обласного, і державного бюджету. В різний час мали різне фінансування. Але сьогодні ситуація – зовсім інша: приємно дивитися!
«Мене важко здивувати чимось в політиці»
- Уже відомі всі списки кандидатів до різних рад від різних партій. Були такі імена, які вас здивували?
- Чесно кажучи, мене важко чимось здивувати в політиці, тому несподіванок не очікую. Підходи були зрозумілі одразу. Підходи «Слуги народу» ми розуміли і бачили одразу результат. Інші партії більш консервативні, в них електорат, як і партійне членство більш стійкі. Ну, от хіба «Європейська солідарність» нас всіх здивувала ще напочатку всіх подій, до формування списків. Це нова партія, вона створена з нових людей.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Фіолетові» списки. Хто і куди йде від партії «ЗА Майбутнє» на Волині
- Якщо змоделювати ситуацію: «За майбутнє» бере на виборах чимало голосів і формує більшість у Волиньраді. Чи буде ця партія після цього ініціювати недовіру голові Волинської ОДА?
- Цей процес досить складний, тому ставити так питання - апріорі неправильно, на мою думку. Керівництво ОДА – це анахронізм. У контексті реформи органів місцевого самоврядування адміністрація повинна вже відходити помаленьку. Натомість мають створюватися інші органи.
Що таке ОДА? Це представництво президента в області. З іншого боку, це господарська функція, бо значну частину повноважень облрада передала адміністрації: функції охорони здоров’я, освіти, капітального будівництва та багато іншого. Відтак логіка підказує, що ці функції треба розділити: забрати господарські, тоді рада ніяк не буде впливати на те, хто тут буде в президента префектом.
Але оскільки голова адміністрації ще здійснює ці функції, то рада має ще право визначитися: погодитися чи не погодитися з позицією президента в цій частині. Не думаю, що облрада виставлятиме свою кандидатуру, але мати свою думку щодо оцінки чиєїсь діяльності чи призначення повинна.
- А сьогодні вже обговорюються якось кулуарно можливі кандидати на посаду голови Волинської облради?
- Я не чув. Або мені це невідомо. Ми ж не знаємо ні структури облради, ні хто прийде, тому все це нереально.
вважає результатом роботи своєї команди
- Чому ви вважаєте, що цю каденцію в раді відпрацювали недаремно? Є ключові речі, які вдалося зробити?
- От завжди з журналістами важко, бо вони кажуть: виділіть щось одне чи щось друге. А депутатська робота – то не щось одне конкретно, це принципи, які були втілені у цій Волиньраді.
Скажімо, ця рада величезну увагу надала системі охорони здоров’я. Ти ж не визначиш це тільки перинатальним центром. Принципово змінилися підходи до системи охорони здоров’я. Причому всі це підтримували. Може, тому, що на Волині зараз один із невеликих відсотків ковіду – це теж наслідки цієї роботи, бо всі заклади ми намагалися підтягувати до якогось відповідного рівня.
Ми серйозно підтягнули заклади обласної комунальної власності, багато вирішили питань, які раніше довго були проблемними: той же санаторій «Турія», Ковельська залізнична лікарня… Провели заходи з енергозбереження в колосальній кількості закладів (переведення на економні котли, реконструкції котелень, термомодернізація будівель).
Це не опишеш одним реченням, були ці пласти, які ми піднімали. І це в умовах того, що уряд нам постійно накидав якихось додаткових навантажень. Одна профтехосвіта – це 60 мільйонів щороку. Нам змінювали дохідну базу і забирали кошти. З кожним роком все тяжче було сформувати доходи бюджету.
* * *
Дорогою додому дощ стихає. За вікнами автівки стає видніше осінь 2020-го. Люди поховалися в хати. Прибрали з городів врожаї. Готуються до осінніх холодів. Але чи усвідомлюють вони, яким відповідальним є цьогорічний жовтень?
Щоб розвіяти думки про вибори, запитую наостанок у Володимира Бондаря, за ким із поки ще діючих депутатів Волиньради 7-го скликання він точно буде сумувати у раді майбутнього.
- За Анатолієм Грицюком? - усміхаюся (той любив по-своєму, колоритно, покритикувати Бондаря в мікрофон).
- Не секрет, що з Анатолієм Грицюком у нас склалися такі трохи специфічні особисті стосунки (і собі сміється Володимир Налькович). Але буквально позавчора. коли в нас була бюджетна комісія, Анатолій Петрович заявив, що він вже депутатом обласної ради не буде, не балотується. Більше того: потиснув мені руку і сказав: «Я щиро бажаю вам успіхів».
Думаю, що попрацюємо ми ще й з Анатолієм Грицюком.
Бо життя показує, що не обов’язково мати депутатський мандат, щоб пересікатися.
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
