В одному з батальйонів 100 Окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, з перших днів чергової атаки окупантів, захищають Україну батько та син Єпіфановичі. Юрій Святославович народився в 1975 році, Олександр Юрійович – у 1998 році. Обидва – корінні лучани.
Про це пише 100 Окрема бригада територіальної оборони Волині на сторінці у Facebook.
В обох солдатів Єпіфановичів запитали чи варто було боротися з режимом президента-втікача, якщо в результаті ми отримали масштабну війну з цинічним та кривавим ворогом?
«Я і зараз, якщо було б потрібно, був би на Майдані знову! Чому? Щоб наш народ міг жити в нормальній країні, а не в рашистському «совку», який я ще застав у юності. Тому й зараз я тут, у підрозділі Територіальної оборони Збройних Сил України!», – каже Юрій Єпіфанович.
«Українці не будуть ніколи терпіти свавілля та наруги. Ми, вибачте, маємо національну гідність, на відміну від безхребетних росіян та білорусів, які дозволили своїм диктаторам спочатку панувати в їхніх країнах, а потім – атакувати Україну! Хіба тільки путін і лукашенко в усьому винні?! Чому всі інші безвідповідально існують за принципом «моя хата скраю», коли представники їхніх народів проливають у нас ріки безневинної крові чи надають кремлівському агресорові максимальне сприяння своєю інфраструктурою?», – додає син Олександр.
24 лютого, після обстрілів ракетами Луцька, батько та син одразу вирішили йти в територіальну оборону ЗСУ.
«Я батька одразу запитав: «Ми йдемо?». Той відповів: «Ідемо!». Ось і всі дискусії», – каже Олександр Єпіфанович.
«Так, це було спільне рішення», – підтверджує Юрій Єпіфанович.
Захисники розповіли, що їх не стримало те, що тероборона ЗСУ – це не добровольчі формування громад, а повноцінна армія.
«Так ми саме цього й прагнули! І це справжня українська армія. Тут є потрібні фахівці, досвідчені воїни, які передають бойовий досвід, грамотні командири, надійні товариші. А про «дідовщину» ніхто й не чув! Знаєте, всі наші офіцери – взірець статутного та дбайливого ставлення до всіх військовослужбовців. Головне, що вони знаходять найкраще застосування кожному військовослужбовцеві на тій чи іншгій посаді», – відповідає Олександр Єпіфанович.
«Ми прагнули бути в цьому підрозділі, і наша мрія здійснилася. Життя – одне. Усвідомлюючи це, я дружині, синові та доньці сказав, що я знаю, за що і за кого воюю. І я готовий виконати наказ командування в будь-якій точці України», – додає Юрій Єпіфанович.
«І я також!», – додає син, а на контраргумент про юність та те, що навіть не одружений, каже: «Зараз я часто думаю, що треба було б одружитися… Але я не поспішаю. Все життя попереду! Знайду ще свою половинку!».
Батько та син вірять у перемогу та світле майбутнє для України.
«Ми неодмінно переможемо цього лютого ворога. Але ненависть до москалів залишиться надовго! Більше нема ніяких емоцій…», – говорить солдат Єпіфанович.
Читайте також: Керівник коледжу, де працює батько Іллі Сметаніна, прокоментував скандальне інтерв’ю
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
