Прямий ефір «Луцького радіо»

«Де залізниця, там життя», – начальник станції Ковель Руслан Александрук

«Де залізниця, там життя», – начальник станції Ковель Руслан Александрук
Начальник станції Ковель Руслан Александрук

145 років через станцію «Ковель» курсують поїзди. Завдяки появі залізниці на карті Волині з’явились нові села, а в Ковелі чисельність населення зросла уп’ятеро.

На станції працювали сім’ями. Машиністами, стрілочниками, колійними обхідниками, провідниками, електромеханіками, диспетчерами, черговими.

Сотні людей щоденно виконували важку роботу. Там, де зараз автоматизовані системи, працювали вручну.

4 листопада у залізничників професійне свято. Про труднощі професії, цікаві факти з історії ковельської залізниці, збитки, безхатьків на вокзалі та вантажі з Росії «Першому» розповів начальник станції Ковель Руслан Александрук.


***

«Раніше були династії залізничників. На станції одночасно працювали цілі сім’ї. А зараз кажуть, що це корупція».

***

«Станція 99 % заробітку отримує від вантажних перевезень. Усі пасажирські – збиткові. Але ми мусимо везти людей, бо закон передбачає, що ми повинні надавати таку послугу».

***

«Є велика проблема з працівниками. Коли я вступав навчатись на залізничника, то конкурс був чотири людини на місце. Зараз я не можу знайти працівників з освітою залізничника.

У мене на станції працює 270 людей. З них 166 жінок. Для повної комплектації набираю селян. Беру людей, які не виїхали за кордон, а в селах не мають роботи. Ми їх навчаємо, бо залізниця – дуже складний вид транспорту: багато небезпек, високий травматизм».

***

«Дітвора вилазить на вагони. Вона не знає, що там 27 тисяч вольт. Діти просто згоряють. Або переходять через колії чи ідуть по них. Навушники у вуха повставляють. Ззаду їде поїзд, а вони не чують. Так багато людей калічаться чи гинуть. Ми ходимо по школах і розказуємо учням, як не можна себе вести на залізниці».

***

«Деякі люди не можуть працювати. Кажуть, що бояться. Це не продавець магазину, це складна робота. Я шість років навчався в інституті і тут все життя вчуся. А коли приходить людина, яка водієм чи в колгоспі працювала, вона навіть слова ті вимовити не може. У мене є чоловік, якому 45 років. Він не може сформулювати речення, щоб дати команду. Каже, що розуміє процес, а говорити термінологією не може. Люди мусять багато разів повторювати, щоб запам’ятати. А поїзд має їхати вже».

***

«Хороші у мене працівниці, всі красиві, тільки біда, що йдуть в декрет час від часу. Це в мене проблема. А як почнуть зараз з декретів виходити, то буде друга проблема – не буде куди людей дівати (сміється – Авт.)».

Диспетчерська

***

«Найновіший наш локомотив створений 1991 року. А є ще локомотиви 70-80-хх років. Вони нераціональні і економічно не вигідні. Це радянські розробки. Тоді ніхто не звертав увагу на енергозбереження та енергоефективність. У той час солярки було багато і її просто зливали під паркан».

***

«Раніше, щоб поїзд, який їде прямо, звернув наліво, треба було вручну переводити стрілки. Тоді рух був значно більший, ніж зараз. Зараз в добу зі станції іде близько 20 поїздів, а тоді відправляли 24 поїзди тільки на Брест. Якось колишній начальник станції Олексій Парвасюк зрозумів, що через це багато затримок в русі.

Він звернувся до начальника залізниці Георгія Кирпи за порадою. Той сказав їхати у Москву у Міністерство шляхів сполучення до начальника департаменту сигналізації та зв'язку.

Парвасюк взяв банку ковбаски, грибів, самогонку і поїхав.

Приїжджає, а там сидить секретарочка молоденька. Каже: «Он сєводня нє прінімаєт. У нєво юбілєй, єму 60 лєт». Він каже: «Доця, я їхав більше 1000 кілометрів, мені треба сьогодні до нього попасти. Я домовився, ти тільки впусти, тобі за це нічого не буде».

Потрапляє він у кабінет до того начальника. Той вислухав і каже: «У мене сьогодні свято, гості. Ти бери ключі і їдь до мене додому. Почекай там, я ввечері приїду». Водій завіз Парвасюка, куди потрібно. Ввечері прийшов начальник департаменту, випили самогонки, обговорили все.

Вранці керівник станції поїхав додому. Заходить у кабінет і отримує телеграму: «Начальнику станции срочно получить вагон електропроводов, гарнитури и прочих комплектующих и за месячний строк сделать на сортировочной горке станции Ковель електрическую централизацию. Через месяц доложить».

Через два дні приїхав вагон з усім необхідним. За місяць все зробили. Ця техніка працює на станції і досі».

***

«У 80-х роках на станції навантажували по 50 вагонів за добу, а зараз в кращому випадку ми вантажимо 50 вагонів у місяць. Були такі місяці, що було по 20 вагонів, а то й 12 за місяць. І вивантажували по 50-70 вагонів щодобово, а зараз – чотири».

***

«Раніше для того, щоб підготувати потяг для відправлення та налаштувати всі стрілки на коліях, необхідно було до 20 хвилин. Для цього було задіяно близько 80 стрілочників на 12 постах. Електричну централізацію стрілок та сигналів зробили 2009 року. Після цього всіх людей з постів забрали. Зараз для того, щоб відправити поїзд, черговій по станції необхідно 10 секунд».

***

«Вокзал – це лише місце, де пасажир купує квиток і сідає на потяг або чекає до його приїзду. А станція – це ціла система структур. Є підстанції, які відповідають за колії, переїзди, мости. Є вагонне, вантажне та локомотивне депо… Щоб забезпечити перевезення людей та вантажів, витрачаються величезні ресурси».

Ковельський залізничний вокзал

***

«У нас є цікава особливість: є сполучення з Польщею не тільки нашою, союзною колією, а й європейською (Відстань між внутрішніми краями рейок становить 1435 мм, такими коліями користуються 60 % залізниць – Авт.). Будь-який потяг з Європи може приїхати на станцію Ковель.

***

«За минулий рік ми перевезли 80202 пільговики на суму 920 тисяч гривень. За пільговиків має бути компенсація від держави, а її нема».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ковельський залізничний вокзал з висоти пташиного польоту. ФОТО

***

«Деколи на станції доводиться ночувати. Є завдання, які вимагають бути на роботі навіть уночі».

***

«У нас ревізор був. Казав: «Люблю залізничну дорогу. Щодня якась надзвичайна пригода».

***

«Найскладніша ситуація була, коли працівниця потрапила під вагон і їй відрізало голову. Це було 2009 року. Вона переходила через колію, спіткнулась і впала. Троє дітей залишились сиротами».

***

«Час від часу вагони падають з колій, перевертаються цистерни. Люди помиляються або технічні пристрої відмовлять».

***

«Паровоз біля вокзалу періодично перефарбовуємо, щоб був гарніший. Там безхатьки селяться. Одного разу ми звідти два причепи сміття вивезли».

***

«Взимку не можна дати ради безхатькам. Всі з’їжджаються і на батареях гріються. І смердять. Люди ображаються, пишуть скарги. А куди мені їх подіти? Вигнати на вулицю, щоб замерзли на смерть? Їх дуже багато. До 40 людей може бути одночасно. Уявіть собі! Раніше ними транспортна міліція займалась, але її розформували».

 ***

«Історія станції добре не вивчена. Важко сказати, скільки було всіх начальників. Є дані, що Леся Українка дружила з сином начальника станції Ковель Іваном Скибою. А хто був його батьком і як його звали – невідомо».

***

«Раніше де з’являлась залізниця, там з’являлось життя. Виникали поселення, фабрики. А зараз ми змушені закривати станції Заболоття, Вижва. Менеджери порахували, що везти туди вагон не вигідно».

***

«Ідуть вантажі з Росії. Перевозять в Польщу російське вугілля, газ. І це в той час, як на сході країни війна. Це питання не до нас, а до тих, хто «зверху».


Записала Наталя ХВЕСИК (Перший)

Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)

Передрук заборонений. 


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Боротьба з осінньою депресією: топ-5 продуктів, які допоможуть покращити настрій
Наступна новина У Луцьку вшанують пам'ять загиблої активістки Катерини Гандзюк
Останні новини
Схожі новини