Місяць тому в Луцьку запрацювала перша на Волині студія 3D-друку. Її заснував лучанин Павло Цапюк з партнерами.
Поки що там працює сім 3D-принтерів, але роботи в них вже хоч відбавляй.
Ми побували у студії та побачили, як все працює.
А ще дізнались, що та з якого матеріалу можна надрукувати, скільки на це потрібно часу та грошей.
Як виникла ідея створити 3D-cтудію?
Офіційно студія 3D-друку називається ТзОВ «Центр тривимірних технологій». У ній працює чотири людини.
Павло Цапюк – ідейний натхненник, займається маркетингом та рекламою. Василь Цапюк має управлінські функції. Юрій Лук'янчук відповідає за 3D-моделювання, а Андрій Сегет – за технічний стан принтерів.
Чоловіки кажуть, що їх ніхто не наймав – всі об'єднались на рівних умовах.
«Я займаюсь рекламою та розробкою нових проектів. Часто потрібно було вирішувати завдання, коли не справлялись стандартні методи і потрібно було якісь елементи надрукувати на 3D-принтері. Я знав хлопців, які могли виконати такі замовлення. Звернувся раз, другий, третій… Потім задумався над створенням студії», – розповідає Павло Цапюк.
Він знайшов моделювальника-інженера, який має досвід роботи за кордоном.
«Юрій розповів мені, що працював в Італії, брав участь у розробці бампера для нової моделі Range Rover та турбіни військового літака… Я слухав і думав: «Оце вміє вішати!» Але виявилось, що це правда. Такі речі, як робить він, я не можу змоделювати, – каже Цапюк. – Без моделювальника-інженера 3D-принтери, як дорогі іграшки. Треба обрати правильний матеріал та режим друку, щоб все вийшло, як потрібно».
Брат Павла – Василь Цапюк додає, що у Луцьку є не одна людина, яка має вдома 3D-принтер і виконує якісь замовлення, але бізнесом це назвати не можна.
«Я в цю ідею взагалі не вірив. Коли Павло запропонував створити студію, я сказав, що це дурниця. Сидить людина, принтер друкує одну букву цілу ніч… Але тут з’явився Юрій, завдяки якому я зрозумів, що ідея непогана», – ділиться Василь Цапюк.
Що можна надрукувати в 3D-cтудії?
Всі вироби друкуються спеціальним пластиком.
Деякі види пластику настільки міцні, що можуть витримувати таке ж навантаження, як метал. Завдяки цьому можна надрукувати деталі до різних механізмів, в тому числі для автомобілів.
«Часто робимо заміну зламаних деталей. Люди просять зробити такі деталі, які ніде не можуть купити або які коштують надто дорого, – розказує Павло Цапюк. – Одна жіночка попросила відтворити елемент швейної машинки, який вона не могла ніде купити. Машинка багато років лежала на горищі. Таких вже не випускають. Жінка колись любила шити, а зараз, коли вийшла на пенсію, згадала про своє хобі. Вона побачила у фейсбуці нашу рекламу і зрозуміла, що ми можемо їй допомогти».
Також у студії друкують сувеніри, прикраси на ялинку, форми для випікання печива, підставки для ручок… Одним словом, усе, для чого годиться пластик.
«Вас маленьку можу надрукувати», – каже до мене Василь.
«Скоро у нас будуть інші машини, які використовують інші матеріали. Вони друкуватимуть елементи, які використовують у протезуванні та виробництві ювелірних виробів. Вони можуть надрукувати речі, менші за сірникову голівку», – каже Павло.
Ті принтери, що є в студії зараз, здатні друкувати вироби габаритом до 300х300х350 мм. Проте в планах розширювати модельний ряд аж до моделей, що друкуватимуть суцільні вироби більш як метрових габаритів.
Будь-який виріб можна розкласти на частини і надрукувати по частинах, а тоді скласти докупи.
Пластик для друку, за словами Павла Цапюка, безпечний, бо складається з тростинового цукру та кукурудзяного крохмалю. Тому з нього можна друкувати іграшки та посуд.
«Це не той пластик, який лежить незмінним 500 років. У цього саморозклад починається через 10-20 років», – наголошує Павло.
Як працює 3D-cтудія?
Спочатку створюється 3D-модель. Її моделює Юрій Лук'янчук за матеріалами клієнта. Це може бути як двовимірне цифрове зображення, так і …малюнок від руки. Дуже рідко замовники приносять вже готові моделі.
«А якщо я хочу сама не знаю що?...» – жартома питаю.
«Зробимо! У нас є гарні зразки саманезнаючого», – відповідає Василь Цапюк.
Також у студії можна змоделювати щось без подальшого друку.
Форму зламаної деталі допомагає відтворити 3D-cканер. Зменшені копії будівель роблять за допомогою сканерів і фотоапаратури, яку підвішують на дрон.
Після створення моделі обирають той вид пластику, який найкраще підходить для виробу. Запускають друк тестової моделі.
«Коли малюю модель, задаю потрібні клієнту розміри. Але надрукований виріб, коли застигає, зменшується на декілька відсотків. Тому завжди потрібна тестова модель, щоб я перевірив, чи співпадають розміри. Якщо ні – я виправлюю модель і запускаю друк наново», – розповідає Юрій Лук'янчук.
Деякі вироби потрібно фарбувати, якщо замовнику не підходить оригінальний колір матеріалу.
Товщина шару, яким друкують принтери, 50 мікрон. Це двадцята частина міліметра. Принтер наносить шар за шаром. Є різні режими друку: для більш якісного друку обирають найтонший режим.
«Пластик не наливається горою в мисочку», – жартує Павло.
Усі принтери різні. Є відкриті і закриті. Ті, що «без кожуха», найбільш бюджетні.
Ті, що «з кожухом», використовують для виробів, які не можна надрукувати відкритим способом. Для них потрібна стабільна температура, щоб пластик не лопав від термальних перепадів.
За скільки часу друкуються вироби?
«Тут з такою швидкістю друкується, що треба ставити розкладушку», – сміючись каже Павло Цапюк.
І справді, є такі деталі, які друкуються добу. Але таких – меншість.
На одні вироби потрібно півгодини, на інші – кілька годин.
«Працюємо цілодобово, враховуючи специфіку роботи. Якщо деталь додрукувалась о 3 ночі, приходить черговий і перезапускає принтер», – пояснює засновник.
Тривалість друку залежить від розмірів виробу та складності конструкції.
Деякі замовлення вдається виконати в той же день, але більшість – через 3-4 дні. На цей процес впливає також час, затрачений на моделювання.
Скільки коштують вироби, надруковані на 3D-принтерах?
Ціна залежить від маси виробу. Вона становить від 4 до 10 гривень за грам продукції.
Перед друком клієнту можуть порахувати орієнтовну вартість. Остаточну ціну можна дізнатись після моделювання.
Якщо сума людину влаштовує, виріб запускається в друк.
Таким чином форми для випікання печива можуть коштувати і 50 гривень (якщо невеликі за розміром і масою), і 2000 гривень (якщо це потрібно, наприклад, для промислових цілей).
Що ще планують засновники 3D-студії?
По-перше, розширити виробництво.
«Хочу, щоб таких принтерів була «ферма», – ділиться Павло Цапюк.
З його слів, три принтери в розібраному стані перебувають на складі. Ще 10 різних моделей їдуть з Китаю.
По-друге, розширити асортимент матеріалів для друку.
У луцькій студії поки що є близько 10 видів пластику. Загалом же є сотні видів. Вони відрізняються за міцністю, кольором, додатками (є з домішками дерева та металу тощо).
«Є принтери, які друкують металом та керамікою. Це космос. Ми теж такі хочемо, – додає Василь Цапюк. – Нам на такі не вистачає 600 тисяч євро. Всього-на-всього».
По-третє, є ідея запустити переробку вживаного пластику для використання в 3D-друці. Є декілька видів пластику, які підходять для такої цілі.
«Поки що ми не можемо сказати, наскільки прибутковий цей бізнес. Все, що ми заробляємо, вкладаємо у розвиток студії. Напевно, якісь висновки можна буде робити через рік», – підсумовує Павло Цапюк.
Текст: Наталя ХВЕСИК
Фото: Ірина КАБАНОВА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
