Вихованки модельного агентства Марини Занюк «MZM Agency» «світяться» у рекламних роликах в Україні та за кордоном. Красуються на сторінках глянцевих журналів на різних континентах. Підкорюють подіуми Європи, Азії, Африки, США…
Вони їдуть у столиці моди підготовлені до зйомок, позувань фотографам, дефіле.
Їх навчила Марина з командою. А Марину навчило життя.
Бо тоді, в кінці 90-х, коли вона починала свою кар’єру, моделінгу в Луцьку не було.
Була модельна школа, в якій навчали лише дефілювати.
Були фотографи, які не вміли зняти модельного портфоліо.
Була мамина косметика, яка виручала на кастингах замість візажиста.
«У модельній школі мало чого навчилась»
Марина не мріяла стати моделлю. Це вийшло само собою. Їй було цікаво дізнатись, як вона виглядатиме на знімках чи на відеоролику.
Бачила дівчат-моделей по телевізору і теж захотілось спробувати себе в такій ролі. Найперше 15-річна дівчина записалась у модельну школу.
«Це була модельна школа, в якій я мало чого навчилась. У нас було лише дефіле. За все навчання був аж один урок візажу, – розповідає Марина Занюк. – Тоді не було поняття, що тебе нафарбує візажист. Як уміли, так фарбувались. У мами брали помаду і туш…»
Модельну школу Марина відвідувала 2 роки. Тато часом казав: «Навіщо воно тобі треба?» Мама підтримувала. Бачила, що доньці це подобається.
Згодом у Марини почався новий етап: вона почала брати участь у конкурсах краси. Тоді вона навіть не підозрювала, що саме цей досвід згодом допоможе їй відкрити свою модельну школу.
1999 року за тиждень «засвітилась» у трьох конкурсах. Здобула титул «Міс фото» у конкурсах «Міс Вісник» та «Міс Волинь», а також перемогла на конкурсі «Королева студентства».
«Я виграла «Королеву студентства», коли була на першому курсі ВІЕМу. Тоді був розголос на все місто. Я була на обкладинках всіх газет. Всім було цікаво, що перемогу здобула студентка інституту, який на той час існував лише 5 років, – пригадує Марина. – Мене запрошували на перший випуск студентів і навіть якийсь подарунок від ректорату подарували».
Згодом були «Таврійські ігри», «Світязянка»…
«У Китаї дивилась новини про Помаранчеву революцію»
Вперше за кордон у ролі моделі Марина Занюк поїхала у 21 рік. Це був Китай. Туди на роботу її влаштував представник львівського агентства. Марина була другою моделлю, з якою він працював.
«Я приїхала в Китай вночі. Мені сказали, що в мене завтра буде 8-годинна зйомка для каталогу. Для мене це було шоком і жахом. Я не могла уявити, як маю позувати 8 годин. Мене цього ніхто не вчив. Але нічого, навчилась», – розповідає жінка.
Каже, що не відчувала втоми. Було цікаво. Раніше вона не так багато співпрацювала з фотографами. Хіба на конкурсах краси чи під час зйомок портфоліо.
«Тоді у Луцьку не було фотографів, які вміли гарно знімати моделей. Загалом фотографи були, але вони робили художні знімки. Ще не було поняття «модельна фотографія». Своє перше портфоліо я знімала у Києві. Це було дуже дорого», – каже Марина.
Перша закордонна поїздка тривала два місяці. З батьками юна модель спілкувалась раз у тиждень – дзвонила по картці IP-телефонії. Або ж писала повідомлення. Інтернету не було, тому йшла в інтернет-клуб. А в Луцьку так само ішов в інтернет-клуб її брат, читав написане і переказував батькам.
Жила Марина в модельній квартирі – таке житло винаймають спеціально для моделей. З нею мешкало ще п’ять дівчат. З деким із них досі дружить.
У моделей були фото- і відеозйомки, покази одягу в шоурумах, участь у фешн-віці.
«Ми приходили на кастинги. Хто сподобався клієнту, той з ним далі працював. Це зараз на один кастинг може прийти 100 дівчат, а тоді конкуренція була меншою. Відповідно було легше отримати роботу», – ділиться бізнесвумен. – Хоча під час другої поїздки в Китай конкуренток було більше. Відбирали тих, хто краще вмів поводитись перед камерою. До речі, коли вдруге була в Китаї, в Україні якраз почалась Помаранчева революція. Я дивилась в Пекіні новини про нашу революцію».
«Мама могла пошити із залишків тканини щось цікаве»
Були кастинги чи конкурси, на які потрібно було мати гарний одяг. Батьки Марини не могли на кожен вихід купити нове вбрання.
«Мама шила одяг і це виручало. Вона могла пошити із залишків тканини щось цікаве, переробити сукню з випускного на сукню для показів, – розповідає Марина. – Пригадую, що було важко зібратись на «Таврійські ігри». Тоді дуже допоміг директор мого тата. Він надав спонсорську допомогу, щоб батьки могли купити мені туфлі та коктейльну сукню. Хоча на деяких конкурсах костюми давали, а якісь футболки чи купальники навіть дарували».
Часом такі ж проблеми є і в її учениць. Марина переконана: хто дійсно хоче, той знайде і взуття, і одяг. Хтось у мами позичить, хтось у сестри…
«Я вже перевірила: якщо ти дівчатам все даєш готове, це не цінується. Хто хоче досягати результатів, той і туфлі знайде, і спортом займатиметься, і правильно харчуватиметься… А коли тягнеш за вуха – результату нема», – каже Марина.
Вона також вважає, що студент, який і навчається, і працює, – це правильно. Завдяки поїздкам у Китай вона сама оплачувала своє навчання у ВІЕМі.
«Студенти повинні вміти поєднувати і роботу, і навчання. Бо коли вони тільки навчаються, то перебувають у тепличних умовах. Вони не мають практики, знають тільки теорію. І потім чомусь відмінники працюють на касі в супермаркеті, а двієчники відкривають свій бізнес», – каже.
«Платила штраф муніципальній поліції за розміщення реклами на стовпах»
Після Китаю були робочі поїздки в Таїланд.
Згодом Марина працювала моделлю у Лівані.
Також побувала в Індії.
У той час, коли Марина здобувала досвід за кордоном, у Луцьку вже кілька років працювала її модельна школа.
А розпочалось все так. 2001 року редакція газети «Вісник» запросила Марину Занюк допомогти з організацією чергового конкурсу краси. Погодилась. Організувала. Навчала учасниць азів моделінгу, потрібних для конкурсу. Дівчата були в захваті і захотіли продовження.
Марина разом з подругою вирішили зробити для них модельні курси. Через рік це вже була модельна школа – трансформована і офіційно зареєстрована.
«Все робилось на ентузіазмі. Дівчата платили мінімальну суму – аби вистачило заплатити за оренду приміщення. За 18 років де ми тільки не проводили навчання – і в школах, і в Палаці учнівської молоді…» – пригадує жінка.
Ідеальне приміщення знайти було важко. Бо в ньому мало б бути місце для дефіле, дзеркало, кімната зі столами та стільцями, щоб можна було щось занотовувати під час лекцій.
«Я просто хотіла робити все по-іншому. Не так, як було в інших модельних школах. Я робила, як бачила, вміла і відчувала», – розповідає Марина про свою модельну школу.
Вона вчилась не тільки на конкурсах краси. Працювала також у Києві на показах. Читала книги про моделінг. А ще навчалась у модельній школі у Чернівцях. Там відкрила для себе багато нового:
«Для мене було новинкою, що є різні типажі моделей і що одні типажі затребувані на азіатському ринку, інші – на європейському».
Теорію модельного бізнесу та дефіле у школі викладала Марина, візаж – її подруга. Згодом подруга покинула школу і зайнялась іншим проектом.
З часом у модельній школі з’являлись нові предмети і відповідно нові викладачі. Збільшувалась кількість вихованок.
«Я почала рекламувати свою школу. Розвішувала оголошення про набір. Ще колись платила штраф муніципальній поліції за розміщення оголошень на стовпах, – пригадує Марина з усмішкою. – Багато дівчат, які колись займались у школі, зараз приводять своїх діток».
«Ти – модель, ти позуй. А я – фотограф, я фотографуватиму»
«Як тільки ми починали, у нас не було людини, яка вчила би позувати. Це зараз у нас дівчата вчаться позування і від фотографів, і від досвідчених моделей. Дівчата, які побували за кордоном, діляться: у Китаї таке позування, у Кореї – таке, у Європі – таке… А тоді не було кому навчити. Я розповідала те, чого навчилась сама під час зйомок», – каже Марина Занюк.
Був випадок, коли вона привезла моделей на фотосесію до київського фотографа. Дівчина стала на фон, а той сказав: «Ну, позуй». Вона спитала: «Як?» Він відповів: «Ну ти ж модель, ти й позуй. А я – фотограф. Я фотографуватиму».
Багато років поспіль тривали пошуки ідеального фотографа для школи. Таких не було. Працювали з тими, хто був, підказуючи їм, як краще знімкувати.
Були фотографи, які після того, як освоювали модельну зйомку, піднімали ціну за послуги. «Люди із зіркою в лобі» – називає їх Марина.
Якось під час зйомок стилістка-візажистка Ірина Мельник взяла до рук фотоапарат і зробила кілька знімків. Зараз вона одна з найуспішніших фотографів у Луцьку, які займаються модельною зйомкою.
«Ми з нею навчались і росли разом», – розповідає Марина Занюк.
На той час у Луцьку було чимало модельних шкіл. Жодна з них не проіснувала до сьогодні. Натомість на базі школи Марини Занюк виникло модельне агентство MZM. Воно діє паралельно зі школою. У школі готують моделей, а в агентстві – шукають їм роботу.
«У модельній школі є перукар, косметолог, фітнес-тренер, нутріціолог…»
«У школі навчаються всі охочі. Нема такого, що когось беремо, а когось ні. Багато дівчат навчаються для себе, і я їх підтримую. А чому б не навчитись доглядати за собою, фарбуватись, одягатись, позувати? Навіть якщо дівчина не планує працювати моделлю, це їй піде на користь. Дівчата дуже змінюються після навчання в модельній школі, – каже Марина Занюк. – Агентство пропонує найкращим моделям співпрацю, шукає зйомки, контракти, закордонні поїздки…»
Зараз тривалість навчання – шість місяців. Програма змінюється щороку. Щоразу додаються якісь цікавинки.
Якщо на початку існування школи було тільки дефіле, теорія модельного бізнесу та візаж, то згодом додався бодіфлекс, акторська майстерність, риторика, хореографія…
«У нас є перукар, який розповідає, як доглядати за волоссям. Є візажист та косметолог, які навчають доглядати за собою. Є фітнес-тренер, нутріціолог…Аби дівчата хотіли вчитись», – наголошує бізнес-леді.
Цього року модельна школа має перший «випуск» моделей-хлопців. Навчав їх іноземець, тож вони отримали знання від профі та ще й англійською.
«Я попереджаю дівчат, що в нас табу на зйомки оголеними»
Про стереотипи щодо моделінгу Марина Занюк вже втомилась говорити. Каже, що їх стало менше, але повністю вони не зникли.
«Все залежить від обізнаності людей. Хтось розуміє, що моделінг – це така ж робота, як інші, а хтось досі живе у стереотипах. Нещодавно дізналась, що одна вчителька розповідала, що раз дівчинка поїхала в Китай, значить вона повія. Вчителька! В якому столітті вона живе? Я ніколи не переймалась такими розмовами, бо я знаю, чим і як займаюсь. Є контори, які займаються чимось іншим, але до моделінгу це не має ніякого відношення», – ділиться жінка.
Щодо знімків у стилі ню, то в агентстві на це табу.
«Я попереджаю дівчат, шо ми таких послуг не надаємо. Якщо хтось і буде пропонувати, я прошу скеровувати таких людей до мене і все це швидко вирішується», – розповідає.
Так само ніхто не примушує змінювати щось у зовнішності, якщо так потрібно для зйомок.
Колись Марина пройшла це сама. Їй пропонували пофарбувати волосся у чорний колір, аби знятись у рекламі шампуню. Вона не хотіла псувати волосся, тому цю роль виконала інша модель.
«Чоловік міг спокійно залишитись із 2-місячним сином, поки я працювала»
Марина Занюк каже, що модель – це не тільки про гарну зовнішність, дефіле та позування. Щоб бути успішною в моделінгу, потрібно також бути цікавою особистістю. А ще треба впевненість у собі та удача – потрапити в потрібне місце в потрібний час.
Ще один фактор, без якого не обійтись, – підтримка рідних. Марині спочатку допомагали батьки, згодом – коханий.
«Чоловік із самого початку зі мною. Він допомагав мені створювати модельну школу, весь час ми були разом. Коли я народила сина, він міг на кілька годин спокійно залишитись із 2-місячною дитиною, щоб я могла працювати. Підтримував мене і руками, і ногами», – ділиться Марина. – А коли малому було два роки, я могла спокійно поїхати на три дні на Mercedes-Benz Kiev Fashion Days...»
Зараз сину шість і він вже запитував у мами, що буде з її агентством, коли вона перестане там працювати.
Але Марина про це поки не думає. У неї багато планів:
«Я не впевнена, що вже досягла саме того рівня, якого хотілось би. Я ще працюю над новими завданнями для себе і свого агентства».
Текст: Наталя ХВЕСИК
Фото: з архіву Марини ЗАНЮК
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
