У селі Самари на Волині (колись Ратнівського, а нині Ковельського району) відновили стару могилу українського повстанця, який загинув у бою з НКВД і був таємно, вночі, похований на сільському цвинтарі односельчанами.
Могилу «бульбаша» волинському історикові, краєзнавцеві Сергієві Годлевському показали влітку, коли той потрапив на цвинтар у селі Самари під Білоруссю. Похований упівець був поперек цвинтаря, чим ця могила привертала увагу. На ній стояв старий металевий хрест. Доглядала її далека родичка воїна УПА, а самої власне могили й не було, бо з часом пісок розсунувся.
Сергій Годлевський вирішив дослідити ретельніше, хто і чому саме так і саме тут похований, та поклопотати про оновлення поховання.
За допомогою голови Волинської облради Григорія Недопада та волинських прикордонників могилу привели в порядок, встановили пам’ятник, на якому вказали інформацію про повстанця.
«Про цю людину відомо не так і багато. Єдине: я одразу звернув увагу на те, що він був похований не так, як інші. Місцеві люди пояснили, що ховали цього повстанця вночі, потай, саме тому зробили це, як вийшло. Відтак ця могила лежить наче впоперек. Як з’ясувалося, Павло Левонюк у вересні 1949-го був поранений у бою з енкаведистами. В результаті поранень помер, хоронили його односельчани. Вони не могли зробити це в той час належним чином, бо інакше останки повстанця совєти віддали б під наругу, як це не раз було», – розповідає Сергій Годлевський.
У 1948-му Павло Левонюк, будучи на той час у лавах СБ Антопольського РП ОУН, лишив коротку автобігорафію. Документ зберігся. Відоме і псевдо упівця – «Веселий».
Як зазначає Сергій Годлевський, Павло Левонюк народився і жив на хуторі Самари Перші у 1926 чи (за іншими даними) у 1924-му. Один рік провчився у школі в Самарах. У 1944-му долучився до лав УПА і був зв’язковим. Згодом, у 1945-му його батька, теж Павла Левонюка відправили в Сибір, а він із сестрами, як стверджує, «перейшов на нелегальне становище». Тобто родина так чи інакше вся була зв’язана з УПА. І очевидно, зазнала репресій.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Разом зі мною пасли корів два петлюрівці», - розмова із Сергієм Годлевським. ЛЮДИНА ЧАСУ
Перш, ніж втрапити в СБ, Павло Левонюк був референтом зі зв’язку, що діяв на теренах РП ОУН Дивинського району (нині - Брестська область РБ), згодом – референтом СБ Антопольського РП ОУН. Найімовірніше, бій із НКВД стався в Дорогичині (теж нині Білорусь), чи поблизу села Хотешів на Камінь-Каширщині (Волинь).
Земляки, згадують у селі нині, перевезли потай тіло упівця через озеро Самарівське і поховали його на цвинтарі.
Пройшло 73 роки, коли його могилу належно означили. Тепер на пам’ятнику у вигляді козацького хреста з тризубом зазначені рік народження і дата смерті упівця, а за епітафію – слова зі стрілецької пісні: «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали, ніхто не заплакав за вами. Лиш в чистому полі ревіли гармати, а зорі вмивались сльозами».
Також планують за можливості провести і вшанування могили Павла Левонюка, який у роки німецької окупації та після неї – в роки радянської – боровся за незалежність України.
Нині на цвинтарі у Самарах уже три могили українських воїнів, які загинули після 24 лютого, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «А після служби ми тихе-енько співали «Ще не…». Одна світлина з Сибіру. СВОЯ ІСТОРІЯ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
