Уже більш як тиждень Україна запекло витравлює окупанта зі своєї землі. Ворог нещадно рве її тіло, зрадницьки відгризаючи шматок за шматком. Внаслідок путінської агресії гинуть не лише військові, а й мирні мешканці, діти.
До зустрічі з агресором готові й волинські захисники. Кажуть, що ворога зустрічатимуть не квітами, а безжально палитимуть, а з трупів робитимуть добриво для родючих чорноземів, – пише ІА «Волинські новини».
На одному з блокпостів у білоруському напрямку – бездоганна дисципліна й порядок. Журналістів зустрічають привітно, однак погоджуються на діалог лише після повної перевірки та підтвердження акредитації у військовій адміністрації.
Чужинцям зайти за територію блокпосту – зась. Кремезні сини України зі зброєю в руках ні на мить не дадуть засумніватися – тут мають панувати порядок та військова дисципліна.
За кілька днів волинські захисники встигли не лише звести справжню фортифікаційну споруду з окопами, а й досконало облаштувати побут.
Біля бліндажа на польовій кухні апетитно кипить обід.
«Хлопці, а що в нас сьогодні? Бо я ще нічого не їв!» – блискає блакитними очима з-під балаклави один із бійців тероборони.
Відтак захисник запевняє, що не їв не тому, що немає чого, а тому, що не покидав свого посту.
Хлопці щиро запевняють, що ситі й аж ніяк не голодують. Сьогодні у захисників гарячий борщ, суп, тушкована картопелька з м’ясом, салат. Про запас – відро котлет та відро вареників, а також пироги, пончики, яблука…
Ох і цінують українці своїх воїнів! І годують смачно, і словом привітним підтримають.
«Гей, хлопці, у нас тут є шоколадки, хочемо поділитися. І фрукти», – гукає білява дівчина, визираючи з авто після проходження блокпоста. І миттю на захисній сітці красуються жовті лимони, яблука, помаранчі.
«Волонтери нам привозять дуже багато їжі. Щойно привезли фрукти, шоколадні батончики, лимончики. Особливу підтримку відчуваємо від місцевих – волинян. Все, що попросимо, привозять! Потрібен був пінопласт – маємо. Ліхтарі, батарейки, акумулятори, гарячу їжу і навіть макарунси – все будь ласка», – хваляться бійці тероборони.
І справді, за 20 хвилин нашого перебування поряд із блокпостом тричі проїжджали волонтери.
Гріються захисники буржуйками. Кажуть, що і без них не мерзнуть, бо мають гарячу козацьку кров.
«Наш блокпост – то справжня фортеця: укріплена і надійна. Викопувати окопи допомагали усією громадою, як то кажуть, толокою. І діти копали, і люди старшого віку. У виховних цілях і для користі країни до фізичної праці долучили й асоціальні елементи», – розповідає стрілець тероборони.
Дивовижно, але навіть у таких надскладних умовах наші захисники не забувають про чистоту та гігієну. На території – ідеальний порядок. Ані папірця, ані фантика. За кілька днів на блокпосту звели і вбиральню, встановили імпровізовані рукомийники.
«Ну, ми ж не дикуни! Кожне будівництво починається із санвузла. Туалет вже маємо. Хочемо побудувати ще душ», – усміхаються хлопці.
«Який душ? На вулиці ж березень!» – вирвалось мимохіть.
Та хлопці тільки засміялися. Кажуть, що крижаної води не бояться, бо загартовані.
Окрім того, всі окопи бійці оббили дошками, щоб… не забруднювати завчасно військової форми.
Волинські захисники запевняють, що зустрічати «визволителів» і носіїв ідей «руского міра» збираються не з квітами, а зі зброєю в руках.
«Окупанта будемо бити, топтати, закопувати і робити з ворожого непотребу перегній для родючих волинських земель, бо незабаром пора садити картоплю. А що не піде на перегній, те будемо поливати вогнем», – обіцяють бійці.
Особливо наполегливих частуватимуть кашею із гранатометів. Також на окупанта очікують й більш серйозні «сюрпризи», які бійці тримають у таємниці, бо який же сюрприз без ефекту несподіванки?
На запитання, чи нема страху перед ворогом, захисники одноголосно відповідають: «Ні!»
«У нас тут діти, і за них ми готові нищити окупантів найбільш жорсткими способами. Коли бачимо людей, які без автоматів та зброї приходять та допомагають солдатам і одягом, і харчами, розуміємо, що нікуди звідси не хочеться їхати. Хочеться просто залишатися тут. Це підтримує бойовий дух», – зауважує боєць тероборони.
«У нас тут є все необхідне. Єдине, чого бракує до компанії, – гарних медсестричок. От, наприклад, пальчика вдарив чи порізав, чи коліно заболіло», – жартує інший воїн.
Оборонці розповіли, що минула ніч була відносно спокійною.
«Хочете чаю? Ми саме водичку гріємо. Ой, та у вас нежить, так і застудитися недовго. Маю краплі для носа, як треба, але вони трохи пекучі. Запропонували б вам коньяку, але то тільки після перемоги», – обіцяє стрілець.
Їдемо додому, у авто зігріваємось теплим чаєм, звареним у польових умовах. Смачнішого напою «проти грипу» пити ще не доводилось. Важка тривога у серці змінилась спокоєм – з такими захисниками Волинь точно вистоїть!
Вікторія СЕМЕНЮК
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
