Катя Рубан – книгарка та мандрівниця. Її точно знають читачі «Першого»: не так давно вона стала героїнею нашої публікації.
Катя працює продавцем-консультантом у книгарні «Є». Нещодавно дівчина місяць подорожувала автостопом Балканами, та й взагалі мандри – це її пристрасть, як і книги. Уже під час розмови визнала, що майже усі книги, які обрала для рубрики, так чи інакше пов’язані з дорогою.
Разом з фестивалем «Фронтера» інтернет-видання «Перший» знайомить вас з цікавими луцькими книголюбами і їх найулюбленішими книгами.
«Важко обрати улюблені книжки, якщо працюєш в книжковому магазині. І на це запитання я зазвичай віджартовуюсь. Але зараз спробую розповісти про перші, які прийшли на згадку. Вони всі улюблені, безперечно», - розповідає Катя Рубан. Далі – її словами.
«Момо» Міхаеля Енде
Це історія про дівчинку, яка вміла слухати. Про те, як одного разу вона примандрувала до руїн біля маленького містечка та залишилась там. І про те, як в містечко прийшла корпорація сірих істот, які крали час в його жителів. Ну як крали… Вони просто переконали людей, що жити треба швидше і не витрачати дорогоцінні секунди, хвилини, години на «неважливі» речі, що не приносять прибутку.
І про місто, яке опинилось на грані катастрофи. І про Володаря Часу та його черепаху. І про хлопчика, який краще за всіх в світі вмів розповідати історії. І про двірника, який краще за всіх в світі вмів мовчати. І про справжність та щирість, без яких нічого б не було. Ніжно люблю умовно «дитячі» книжки.
Часто говорю, що дорослих не існує, є діти різного віку. А ця історія – моя най-най.
«Риба всередині нас» Ніла Шубіна
Це книжка зовсім іншого ґатунку. Її написав палеонтолог-мандрівник, якому випадково довелося читати курс анатомії людини в медичній школі. Він склав той курс, спираючись на свої знання про прадавніх риб та свої досвіди в мандрах.
І написав про це книжку. Ґрунтовно пояснюючи, наскільки все у світі споріднене та непізнаване. І втік в Арктику.
«Всесвіт на долоні. Подорож крізь простір, час та за їхні межі» Крістофа Ґалафара
Ц книга теж про пізнання світу. Її автор - учень Стівена Ґокінга, французький популяризатор фізики Крістоф Ґалафар. І там є всього одна формула (E=mc2) і всього одна фотографія (Енштейна), але безліч пригод в космосі, жартів та фактів, про які навіть не підозрюєш.
Є тітонька з кришталевими вазами і беземоційний робот. Є відповіді на питання, про що ж жартували Шелдон з Леонардом у «Теорії Великого Вибуху» чи за що саме отримують Нобелівську премію з фізики.
Це наче читаєш наукову фантастику, але потім ловиш себе на думці, що ні – це не фантастика. Це світ, у я кому ми живемо і про який знаємо так мало. Світ пригод, гармонії та веселощів. І все це про теоретичну фізику.
«Таємниче життя дерев» Пітера Воллебена
Це книжка, яку написав лісник про дерева. Нудно звучить, правда? Але тоді б її, мабуть, не було в цьому переліку (хіба я занудна людина і читаю дивні книжки, то гортайте далі).
Тут він розповідає про те, як спілкуються та живуть між собою дерева. Як вони вирішують свої родинні проблеми. Як створили свою соціальну мережу. Як важливо зберігати гармонію і не втручатись в життя лісів. Як мало ми (люди) знаємо про це всі і скільки всього нам ще належить дізнатись про себе та те, що навколо. І про дерева. Вони неймовірні.
«Фату-Хіва» і «Кон-Тікі» Тура Геєрдала
Ще є один автор, який зіпсував мені все життя (жартую). Знаєте, якби в дитинстві я читала щось інше, можливо, і виросла б кимось іншим, але не факт. Це Тур Геєрдал. Нещодавно українською мовою вийшло дві його книжки: «Фату-Хіва» і «Кон-Тікі».
Друга про те, як 5 хлопців вирішили сплавитись плотом з Південної Америки до Полінезії, майже 7 тис. км, 101 день. Вони просто побудували плота і вирушили.
Кожен з якоюсь власною метою, але керуючись жагою пригод та маючи на меті зрозуміти, як це – лишитися сам на сам із собою та стихією, як це робили люди до них, не маючи сучасних технологій чи знань. А ще ця книжка про людяність та довіру. І про те, що кордони – вони тільки в голові. Ніколи не втратить актуальність, правда?
«Іншалла, Мадонно, Іншалла» Міленко Єрговича
Наступна книжка теж про подорож. Вона про подорож Балканами. Внутрішніми та географічними, буденними та поетичними, людяними та жорстокими, глибокими та вульгарними. Герої Міленко Єрговича такі і є. «Іншалла, Мадонно, Іншалла» про людей в історії та ландшафті, про релігії та післясмак воєн. Вони так подібні на нас з вами. Вони такі не схожі на кожного з нас.
Балканська література - моя велика любов. Вона про досвіди, які так схожі на те, що ми проживаємо зараз, що іноді стає трохи не по собі. І водночас вона не про це. Про відчуття світу десь під серцем чи занозою в пальці. Саднить, нагадує, вчить.
«Спогади: кінець 1917 – грудень 1918» Павла Скоропадського
І завершу книжкою, яка перевернула моє бачення історії та змусила читати стільки суміжної літератури, що в певний момент стало зрозуміло, що я другий місяць читаю тільки про Скоропадського, який мені спочатку не сподобався. Дратував. Потім дуже дратував.
Далі я зрозуміла, що захоплююсь цією людиною. І тепер я йому співчуваю. Але ви почитайте. 1917-1918 роки в українській історії чимось подібні до того, що відбувається тепер. Ті самі помилки, а хотілось би не повторюватись.
ІІ Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» відбудеться у Луцьку 4-6 жовтня. Організатори: Мистецьке об'єднання «стендаЛь», Департамент культури Луцької міської ради, громадський діяч Роман Бондарук.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
