Павло Цибульський вперше став депутатом Волинської обласної ради восени 2020 року.
Він обраний від політичної партії «Європейська Солідарність». Є членом постійної комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства.
За професією Павло Цибульський – лікар з ультразвукової діагностики. Працює у Волинській обласній клінічній лікарні.
«Першому» депутат розповів, чи чують в обласній раді опозицію, які проблеми є в медицині та як він ставиться до виплат по тисячі гривень за вакцинацію від коронавірусу.
– Чому вирішили піти в депутати?
– У першу чергу хотів дізнатися, як працюють депутати обласної ради, який механізм та вплив вони мають. І, звісно, хотілося спробувати щось змінити в медичній галузі Волині.
– Чи радилися з батьком (Володимир Цибульський – радник гендиректора ПрАТ «SKF Україна» та радник голови Федерації роботодавців, раніш – генеральний директор ПрАТ «SKF Україна», – ред.), коли приймали рішення?
– Радився, але я зробив не те, що він мені радив (сміється – ред.).Спершу він відмовляв мене, а потім сказав: «Якщо хочеш, то йди, я підтримаю».
Зараз не стільки раджуся перед прийняттям рішення, як питаю, чи правильно зробив.
– Які враження від депутатства?
– Враження двоякі. «Європейська солідарність» – єдина опозиційна фракція в обласній раді. Особливо на щось вплинути ми не можемо, тому що нас меншість. Нас ніхто не слухає і не бере до уваги.
Особливих емоцій депутатство не викликало, просто додалося більше роботи. Хотів спробувати – спробував (сміється – ред.).
За рік зрозумів, що вплив депутата обласної ради не такий великий, як я очікував. Запити, звернення нічого не вирішують і мають мінімальну силу. А відсоток підтримки наших фракційних звернень дуже малий.
Я думав, що буду вирішувати великі проблеми, а сталося так, що перше звернення до мене було про те, щоб людей у поліклініці поінформували, як потрапити до сімейного лікаря. Я був шокований.
Це ж питання, яке не повинен вирішувати депутат обласної ради. Про це повинні дбати безпосередньо в закладах охорони здоров’я. Пацієнт має володіти інформацією про лікаря, медичний заклад, ліки, які йому призначають…
Люди думають, якщо став депутатом будь-якого рівня, то ти супергерой, який вирішить всі проблеми. А насправді це не так. Це просто тимчасовий статус.
Чесно кажучи, не знаю, чи братиму участь в наступних виборах.
– Як оцінюєте прозорість роботи обласної ради?
– Голова облради Григорій Недопад старається зробити так, аби усі злагоджено працювали і не було конфліктів. Але все ж він представник фракції, роботу якої назвати прозорою ніяк не можу.
– А яка атмосфера у фракції «Європейська солідарність»?
– Досить дружня. У нас фракція «молода». Артем Запотоцький і Юлія Вусенко були депутатами міської ради, Сергій Кошарук – міським головою Ковеля, а Іван Мирка очолював Волинську територіальну організацію політичної партії «Європейська Солідарність».
Всі інші – без досвіду в політиці та депутатстві. Кожен із нас є спеціалістом у якійсь галузі: хтось юрист, хтось лікар, хтось викладач. Кожен зайняв місце у профільних комісіях.
– Які звернення фракції вважаєте найважливішими?
– Ті, що стосуються коронавірусу та вакцинації. Ще влітку ми виступали за те, щоб проводити інформаційну кампанію за вакцинацію від коронавірусу.
Також нас хвилювало питання забезпечення хворих киснем і препаратами для лікування пацієнтів із коронавірусом.
– Хіба пакети Національної служби здоров’я України не покривають ліків для пацієнтів, які лікуються від коронавірусу в стаціонарах?
– По телевізору міністр охорони здоров’я розповідає, що все добре, а в реальності не завжди є те, що потрібно. За кордоном лікар вибирає ті засоби, які ефективніші, а в нас – ті, які дали.
Буває, що двоє хворих з однаковими симптомами хвороби можуть приймати той самий препарат, але на одного пацієнта він діє, а на іншого – ні. Буває, що лікарські засоби з тією ж діючою речовиною відрізняються якістю виробництва.
У результаті виходить, що потрібно купляти інші ліки, а вони, як правило, дороговартісні.
– Як ви думаєте, на якому етапі сталась помилка, внаслідок чого багато людей проти вакцинації від коронавірусу?
– Я вважаю, що була повністю провалена інформаційна кампанія. Коли щось роблять під примусом, то природня реакція – спротив.
Людям потрібно було пояснити, що вакцинація – не панацея, але вакциновані, навіть якщо інфікуються, то перебіг хвороби буде в легших формах. Більшість хворих, які перебувають у лікарні у важкому стані, не вакциновані.
Інформаційна кампанія мала бути такою, щоб люди зрозуміли, що їм потрібно вакцинуватися не для того, щоб дозволили зайти в кафе, а щоб не було важких ускладнень та смерті.
– Серед депутатів облради усі вакциновані?
– Наскільки мені відомо, щепились не всі. На наступну сесію мають впускати строго із зеленими сертифікатами, то побачимо (сміється – ред.). Щоправда, можна ж і ПЛР-тест здати і пройти.
Хоча з огляду на те, як у нас перевіряють наявність сертифікатів у торгових центрах та інших закладах, то це лише одна назва, а не перевірка.
– Як ви ставитеся до того, що Володимир Зеленський пообіцяв дати усім вакцинованим по 1000 гривень?
– Ставлюся до цього більш ніж скептично. Як з’явилась ця інформація, гортав стрічку, дивився меми і сміявся з них. Це цирк. Таке враження, що хотіли дати «хліба і видовищ».
Я ще розумію тих, хто користується «Дією». А що робити бабусі в селі, яка, може, й вакцинувалась, але «Дією» навряд користується?
Краще б вони таким бабусям грошима дали ту тисячу. Люди думають, чим заплатити за газ, світло та воду, а той сертифікат в кіно точно їхніх проблем не вирішить.
Я вже не хочу запитувати, де вони хочуть взяти ті гроші на ці виплати? З чого? У нас дефіцит бюджету і Володимир Зеленський 6 мільярдів гривень хоче виділити незрозуміло на що.
Це ще ж треба домовитися з власниками кінотеатрів та спортивних клубів, щоб вони ті сертифікати приймали! Вони ж мають бути чимось забезпечені, крім того, що вийшов Володимир Зеленський і щось там сказав.
– Є інформація, що існує заборгованість за енергоносії у медичних закладах. Наскільки масштабна проблема?
– На Волині цього року масових проблем нема. Питання в тому, чи наступного року бюджет зможе покрити ці витрати.
Більшою проблемою в медицині області є коронавірус та нестача медичного кисню. Це проблема загальна, оскільки у країні на рівні законів не була встановлена схема розподілу медичного кисню та забезпечення ним профільних лікарень.
Але тут ще зіграла компетенція керівників і те, як вони проводять тендери і з ким укладають договори. Для прикладу, Волинська обласна клінічна лікарня і Луцька міська лікарня підписали договори про постачання кисню з різними підрядниками. У результаті в обласній лікарні не траплялося збоїв із постачанням, а в міській якийсь час кисню не було взагалі.
– Що вдалося зробити протягом першого року каденції?
– Я балотувався від Луцька. Оскільки в нас є депутати Луцької міської ради, люди їх краще знають, тож зі своїми проблемами більше звертаються до них.
Частину звернень до мене переадресовував їм, тому що це їхня компетенція, тож моя робота в окрузі була спрямована більше на координацію та співпрацю з міською радою. Багато звернень надходило таких, що не потребували винесення на розгляд обласної ради.
Маю запит, за яким ще не вдалося нічого зробити, але я докладаю зусиль, аби вирішити це питання. Воно стосується придбання операційної стійки в торакальне відділення Волинської обласної клінічної лікарні. На обладнання бракує 4,8 мільйона гривень.
Відділення є високоспеціалізованим і єдиним на Волині, де займаються всіма проблемами грудної клітки. Там зокрема оперують пацієнтів із раком легенів. Щороку кількість людей, які потребують оперативного втручання на легенях, зростає.
До мене більше звертаються як до лікаря. Я вже використав усі кошти з депутатського фонду. Наприклад, виділяв допомогу для багатодітної матері на операцію, ще одна жінка потребувала грошей на хіміотерапію, один чоловік звертався, бо не вистачало на кардіохірургічну операцію…
Національна служба здоров’я України не покриває повністю надання цих медичних послуг, тому люди змушені шукати фінанси, де можуть.
– Раніше повідомляли, що Волинському центру онкології «урізали» фінансування з НСЗУ. Яка ситуація зараз?
– Фінансування урізали не тільки нашому онкоцентру, а всім таким закладам по Україні. Пацієнтів поставили перед фактом, що грошей на всіх не вистачить.
На бюджетних слуханнях виконувач обов’язків керівника Волинського онкоцентру Юрій Малімон піднімав цю проблему. Гроші на енергоносії для медзакладу на наступний рік заплановані, а вирішення всіх інших потреб – у «підвішеному» стані.
На онкологію хоч якісь кошти заплановані. А, наприклад, на спортивну медицину взагалі немає фінансування. Також є інші напрямки медицини, на які у Міністерстві охорони здоров’я всім абсолютно байдуже.
– Які ще галузі медицини недофінансовані?
– Є проблема з людьми, які мають пересаджені органи. На Волині таких більш ніж 40. Кожен із них потребує щомісячної підтримувальної терапії, щоб не трапилося відторгнення донорських органів.
Препарати дуже вартісні. Їх фінансування має забезпечити держава, але коштів виділяють критично мало.
Хоча є загальнодержавна програма з розвитку трансплантології, важко говорити про якийсь розвиток із таким фінансуванням. Якщо на Волині почнуть робити масові пересадки, то питання підтримувальної терапії загостриться.
Наша лікарня до трансплантацій технічно готова. Планують навіть будувати майданчик для гвинтокрила, аби транспортувати пацієнтів та донорські органи. Є кваліфіковані хірурги, які можуть проводити такі операції.
Але технічно зробити операцію – це одне, а зробити так, аби пацієнт після неї прожив 5, 10, 20 років, – це інше.
– А як щодо обласної програми підтримки людей з орфанними захворюваннями (орфанні захворювання – рідкісні вроджені або набуті захворювання, – ред.)? Чи всі витрати вона покриває?
– Лише частину. Але програма потрібна, оскільки централізована не досконала, тому обласна рада мусить шукати кошти, щоб підтримати цих людей.
У Міністерстві охорони здоров’я взагалі є ідея перекласти ці витрати на бюджети громад. Це взагалі нонсенс. Якщо Ковельська громада ще може знайти ці гроші, то невеликі сільські громади – навряд. Пацієнтів з орфанними захворюваннями небагато, але, як правило, суми для їхнього лікування великі.
Якщо взяти хворих на спінальну м’язову атрофію (СМА), то вартість ін’єкції становить до двох мільйонів доларів. І за кордоном механізм допомоги таким пацієнтам не ідеальний, не те що в Україні. А ще річ у тому, що чим більше часу проходить, тим менше шансів на одужання.
– Якщо говорити про конкретні лікарні, які з них найбільше потребують підтримки наступного року?
– Якщо ми дійшли до того, що, згідно з мед реформою, лікарні мають самі заробляти гроші на себе, то потрібно виділяти кошти тим закладам, які повністю дотаційні. Психіатричним, туберкульозним, хоспісу…
Якщо Волинська обласна клінічна лікарня теоретично за кілька років зможе сама на себе заробляти, то ці – ні.
У психіатричній службі – катастрофа. Олицьку психіатричну лікарню закрили не тому, що там дуже хотіли відновити замок, а тому, що не було за що її утримувати.
– Складається враження, що більшість проблем у медицині пов’язані з нестачею грошей?
– Це дійсно так, адже у нас кваліфіковані лікарі, які користуються авторитетом за кордоном, а от з фінансуванням галузі – проблеми. У нас в міністерстві лише роблять вигляд, що хочуть щось змінити, але насправді нічого не змінюють.
Президент каже, що в лікаря має бути зарплата 20 тисяч, а реально в кращому випадку вона становить 8-10 тисяч гривень. На первинці реформа спрацювала краще, а в нас, на третинній ланці, стало ще гірше. Ми у напівпідвішеному стані.
– Наступний рік на Волині оголосили роком дитини. Яка проблема батьків та дітей, на вашу думку, найбільш актуальна?
– Як на мене, величезна проблема – це належні медичні огляди та диспансеризація діток.
Також важливо приділяти увагу популяризації спорту. Я запитую в сина, якому 14 років, що він робить на фізкультурі. І розумію, що це 10 % від того, що я робив в його віці.
Лазити по канату чи підтягнутися 10 разів на перекладині у моєму дитинстві вважалось елементарними речами, а зараз той, хто може це виконати, вважається мало не суперспортсменом. Тому важливо заохочувати дітей відвідувати спортивні секції.
Якщо говорити про материнство, то важливо проводити інформаційну кампанію щодо планування вагітності. Багато дітей мають вроджені патології, яких можна було б запобігти, якби батьки обстежувалися перед тим, як вирішуватимуть народжувати.
Також є проблеми з доступністю батьків із дитячими візками до різних установ та закладів. У Європі такі речі передбачаються автоматично під час планування будівництва, а в нас, на жаль, ні. Сам спостерігав, що часто елементарно хтось неправильно припаркував машину – і вже з візком на пандус неможливо заїхати.
Але найперше – проблема з повагою одне до одного та з самоусвідомленням, що та людина, яка порушує загальні правила, заважає іншим якісно жити. Це стосується не тільки мами з дитиною, а суспільства в цілому.
Текст: Наталя Хвесик
Фото: Інна Максимчук
На правах реклами
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
