Юрій Корольчук – людина на Волині досить відома. Принаймні автолюбителям точно. Саме він поставив на ноги величезне підприємство – автосервісний центр європейського рівня «Волинь-АВТО». Окрім цього, Юрія Степановича знають і як політика, адже він двічі обирався від ВО «Батьківщина» депутатом Луцької міської ради.
Попри поважний вік – він досі управляє акціонерним товариством. А ще – не втрачає почуття гумору, і на запитання про дітей, впевнено відповідає: «поки троє».
Сімейство у Юрія Корольчука насправді велике. Окрім дружини, трьох синів і двох невісток, вже має четверо онуків: дві дівчинки і два хлопця. Тож тішиться – «буде кому передати не лише спадок, а й знання та досвід».
Тому Перший напросився у гості до того, кого сміливо можна вважати «мастодонтом волинського авторинку». Людина часу – Юрій Корольчук.
— У вас великий досвід роботи в автосфері. Розкажіть про те, як вам вдалось «розкрутити» таке масштабне підприємство.
— Історія нашого автосервісу почалася ще у 1971 році, коли в Радянському Союзі викупили стару модель FIAT і запустили в Тольятті завод. Тоді була вимога - створити мережу автосервісних станцій. Саме це стало поштовхом, адже до того були лише невеликі автомайстерні. Тож і в Україні почали будувати сервісні станції.
Наша була типова 20-постова, ще були 25-ти, 50-ти і 100-постові станції у величезних містах-мільйонниках. Щоправда, наш автосервіс був «обрізаним» - на Волинь не виділили коштів для зведення власного автосалону. Певно вирішили, що для нашого поліського краю вистачить і того, що є. Та згодом ми самотужки поставили оцей салон «Волинь-АВТО», яким дуже пишаємося.
Ми його зробили з конструкції сільськогосподарського павільйону, навели «красу», аби все було сучасно. Підприємство було здано в грудні 1973 року, а з 1974-го я вже працюю тут.
Фактично я сюди прийшов після того, як цей автосервіс здався. А всім відомо, яка була практика в радянські часи: спочатку підписували, а потім за рік-два доздавали. І нікуди не дінешся. Мені довелося на різних посадах тут попрацювати: і глину місив, і каналізацію перекладав своїми руками, і труби крутив. У житті довелося прикласти руку до всього, що є тут. Тому, як лікар знає тіло людини, так і я знаю практично кожен куточок цього підприємства.
— Певно і команду довелось підбирати довго.
— Звичайно було важко, бо сервісну службу ще не створили, а ми вже – «гидке каченя».
Автосервіс переважно асоціювався у людей як щось, що пов'язане з поборами, хабарами і крадіжками. Щоб все це знівелювати, довелось докласти багато зусиль. Ми міняли стереотипи. Те, що в нас перестали красти, це вже був плюс.
Тим паче, на той час система автосервісу не мала де вчитися, тому ми створювалися самі. Усе залежало від того, як ріс «совєтський» автопром, і ми з ним росли, вчилися і тренувалися. Зараз усе набагато простіше, адже є де подивитися на передові технології і в кого повчитися.
І я їздив, і я дивився. Але на той момент доводилося все робити своїми силами, мізками і руками. Тож, витоптуючи доріжки, ми перетворилися з класичного радянського підприємства у більш-менш нормальне і сучасне.
Нам довелось пережити різні стадії розвитку: після роздержавлення набули статус орендного підприємства, потім акціонерного товариства, ВАТ, ПАТ… І врешті стали приватним підприємством «Волинь-АВТО». Тому в нас за плечима багато всіляких організацій і реорганізацій, але ми зуміли зберегти це підприємство цілісним і не розпорошились.
— Які основні напрямки роботи вашого підприємства на сьогодні?
— Основні напрямки – це продаж автомобілів від найдешевших до «нормальних» – марки Mercedes. У нас також існує власна мережа по цілій Україні із гарантійного і сервісного обслуговування автомобілів.
Будь-яка техніка потребує не тільки ремонту, а й регулярного сервісу.
До того ж ми займаємося також продажем автозапчастин, супутніх товарів та аксесуарів. Та все ж таки одним з основних напрямків нашої роботи лишаються сервісні послуги, без яких на сьогодні ніхто не може обійтися. Будь-яка техніка потребує не тільки ремонту, а й регулярного сервісу.
— А сучасні автомобілі, з «розумними технологіями» тим більше…
— Звісно, технологія досить складна, бо на сьогодні ми маємо складні автомобілі. Після того як ми обслуговували «Таврію» і «Жигулі», з’явилися такі автомобілі, де треба знати основи електроніки, комп'ютерних технологій і вивчати різні системи. Вони досить складні, адже в одних дверцятах може стояти п'ять комп'ютерів для того, щоб опустити скло чи закрити автоматично двері.
Тому треба мати дійсно серйозних людей, аби обслуговувати такі транспортні засоби. Проблема з кадрами, як завжди, в Україні є. Ті, хто не хоче думати, то вони йдуть у гараж і беруть ту роботу, яку вони можуть посилити.
У нас все інакше, адже «підписалися» під те, що ми є дилерами і не можемо сказати клієнту, що чогось не зробимо.
Тому ми мусимо вчитися, знати і робити все. А для цього намагаємося тримати хороших фахівців і вчити їх. На це витрачаємо великі гроші. Нещодавно наш менеджер повернувся з Іспанії. Це коштувало величезних грошей, але від цього нікуди не дінешся. Також у нас працює власна система навчання на «Волинь-АВТО», є спеціальні класи, можна пройти дистанційне навчання, кожен працівник здає онлайн-тести, заліки, екзамени.
Це потрібно для того, щоб можна було підтвердити його здібності і професійну придатність. У зв'язку з тим, що випустили нові автомобілі-гібриди, виникла потреба знову перенавчати людей і вивчати нові технології, аби обслуговувати таких клієнтів. З ними не все так просто і не кожен гараж візьметься за таке обслуговування, адже все пов'язано з технікою безпеки.
— Який модельний ряд представлений у автосалоні «Волинь-АВТО»?
— Ми продаємо автомобілі Chevrolet, Daewoo, продукцію ZAZ VIDA, Lanos вже не випускається, але на його базі ще є Sens. Також займаємося продажем китайських автомобілів. У нас досить хороша лінійка сучасних автомобілів CHERRY і ціна прекрасна.
Cherry – це найпопулярніший і достойний бренд, адже навіть у Китаї ця марка має величезний попит.
Коли був розвиток продажів, то ми продавали і вантажну техніку, і автобуси. Наш завод (Луцький автоскладальний завод «Богдан-Моторс», - Авт.) почав випускати в свій час автобуси I-VAN. Вони і зараз трошки випускають, але продажі падають.
Окрім цього ми продаємо автомобілі Jeep. Ну, і, звичайно, Mercedes - це те, чим ми гордимося. Бренд, який дозволяє нам тримати марку і заробити копійку. А це, відповідно, покладає на нас доволі серйозні зобов'язання. Оскільки, аби займатися продажем автомобілів марки Mercedes, потрібно відповідати усім критеріям світового бренду.
— Ви завжди декларували, що підприємство належно сплачує податки і всі працівники працевлаштовані. Наскільки в нинішніх умовах змін податкового законодавства це вдається робити?
— Можливо, дещо гучно, але «Волинь-АВТО» на сьогодні є тим підприємством, яке показує на власному прикладі, як би треба було працювати. У нас немає такого, що все поділено на підприємців, ТОВки… Коли один взяв підіймач в оренду, інший – стоянку, а третій – торгує машинами. Ми є цілісне підприємство з повним циклом, яке декларує і виконує свої зобов'язання.
У рік ми сплачуємо державі від 5 до 6 мільйонів податків. Так, це досить сильно тисне і фактично ми не можемо розвиватися.
Mercedes – це бренд, який дозволяє нам тримати марку, і покладає на нас доволі серйозні зобов'язання, адже потрібно відповідати усім критеріям світового бренду.
У зв'язку з тим, що впали продажі автомобілів, ми не можемо витрачати багато коштів на розвиток виробництва. Та навіть не дивлячись на це, у минулому і цьому році ми буквально на 700 тисяч закупили обладнання і нової техніки. Бо зупинитися не маємо права і не маємо можливості. Це як їзда на велосипеді: якщо ти пригальмував і перестав дивитися вперед, то мусиш впасти. А впасти ми не можемо собі дозволити, бо за нами стоять люди… Тому мусимо крутити педалі.
— Яка кількість працівників працює на «Волинь-АВТО»?
— Колись ми мали 276 працівників. Це була максимальна кількість людей. На сьогодні – значно менше. У нас працює зовсім невелика кількість працівників – 97 чоловік. Але турботи не зменшується, а тільки збільшується, бо треба давати результат меншою кількістю. Нікуди від того не дінешся. Тут зі мною працює головним економістом старший і наймолодший сини.
— Які найбільші проблеми авторинку існують в Україні і чому вітчизняний автопром перебуває у такому занепаді?
— Автомобільний ринок починається з продажу авто. Якщо згадати історію і взяти до уваги 2008 рік, то ми продавали на Волині до 200 автомобілів в місяць. За 2017 рік продали 143 автомобіля. Отакий показник.
У минулому році автозавод ЗАЗ випустив всього 1700 автомобілів, а в цьому році, думаю, що й жодного не випустить. Вони роблять ще машкомплекти для Єгипту на експорт. Про що тут говорити, коли на заводі залишилося 1 850 людей із 15 000, які колись працювали... Тому розвиток автомобільної галузі в Україні фактично призупинився.
— Вихід із ситуації – ринок імпортних автомобілів, але і його нині «душать податками». Що скажете з цього приводу?
— Часто кажуть, що нас задавили податками. Ні! Задавили податками Україну. Я наведу приклад: імпортні автомобілі, які ми ввозили у 2007-2008 роках, продавалися. При тому, що податок на імпорт був 25%. Сьогодні він 10% і до 2020 року він впаде до нуля.
Вся проблема полягає в тому, що немає спроможних покупців, які могли б купити нормальний автомобіль.
Але тоді на Україні продавалося 700 тисяч автомобілів у рік, а сьогодні ця цифра ледь доходить до 45 тисяч. Хоча й податки на ввезення автомобілів впали… Тому це не залежить від того, як «давлять» нас податки, а чи сприяють автомобілебудуванню в Україні.
Так, ми продаємо дорогі автомобілі. І дякувати Богу, що є багаті люди. У нас, як в тому анекдоті: «Мій дід все життя боровся, щоб не було бідних, а ви боретеся, щоб не було багатих». А в нас усе навпаки. На мою думку, поганим є не багатство, а те, що багатих людей десятки і сотні, а хотілося б, щоб їх були мільйони. Тому фактично тотальна більшість людей не може собі дозволити авто. От тому і кидаються на так звані «євробляхи».
— Як ви ставитесь до нашумілої проблеми з розмитненням вживаних авто: вигідно/не вигідно і що чекає вітчизняний авторинок через нашестя «євроблях»?
— Чому люди кинулися купляти «євробляхи»… Бо виходу немає, вони не можуть дозволити собі купити автомобіль Lanos чи Sens який вартує до 200 000 гривень. Вони не можуть його купити, бо це все-таки дорого. Це 7-8-9 тисяч доларів. А чому так?
Тому що 35% вартості нового автомобіля – це податки, які заплатив завод. У результаті виходить, що ці 35% відразу закладено в ціну автомобіля.
Але український народ кмітливий. Люди кинулися за кордон, правдами і не правдами розробили схеми і ввозять автомобілі. І це ще добре, якщо під розмитнення, бо в більшості вже й того не проводять.
Волинь взагалі досить цікава на розробку схем. Пригадуєте історію, яку назвали «розволинка», або «розтаможка по-волинськи». У нас народ підприємливий: придумали і завозять. Але це є проблема держави. На нас вони, звісно, теж певною мірою як на підприємство впливають. Бо ми зменшуємо продажі. Але зауважу на тому, що так звані «євробляхи» вже свій технічний ресурс вичерпали.
Здебільшого завозять автомобілі на «євробляхах» люди, які їх купують там за невелику ціну, і вони розуміють, що це напівзаконно. І навіть якщо в нього ту машину заберуть, або конфіскують, то він небагато втратить...
Звісно, багато завозиться доволі не старих автомобілів, але це вже завозять ті люди, які мають гроші, яким машина обходиться у 15-20 тисяч доларів. Але таких мало. Здебільшого завозять автомобілі на «євробляхах» люди, які купують їх там за невелику ціну і вони розуміють, що це напівзаконно. І навіть якщо в нього ту машину заберуть або конфіскують, то він небагато втратить.
— Чому тоді це питання перевели у політичну площину?
— Бо є хороші ідеї і хороші законопроекти. Але, якби не вибори… От якби у нас вибори були раз у 30-50 років, щоб не треба було «загравати» з виборцями і не треба було б їм обіцяти щось… Бо хтось, крім гречки, обіцяє дешеве розмитнення автомобілів. Я спостерігаю і бачу, що чим більше ти до верхівки влади, тим гучніші обіцянки треба давати. Але обіцяти - це ж не зробити…
— Розкажіть про вашу участь у політиці. Ви досі лишаєтесь членом партії ВО «Батьківщина»?
— Я поки що залишився у «Батьківщині». Я не кидав, не кидаю і найближчий час не планую покинути свій зв'язок з «Батьківщиною».
— Ви двічі обирались депутатом. Чому полишили політичну кар’єру?
— Якщо чесно, то я вже не хотів бути депутатом бо... Ну, не можу я неблагородними діяннями займатися. А туди, якщо йти, то треба пливти за течією з усіма. Я пам'ятаю, як прийшов у депутати вдруге. Тоді на мене почали всіляко впливати і тиснути, бо я був не такий, який їм треба. А я відстоював ті позиції, які вважав за потрібне. Але це ж не влаштовувало багатьох депутатів і вони намагалися зняти мене з голови фракції.
Я казав завжди, що я ніколи не брав і ніколи не давав. То як я можу роздавати щось? Це неправильно! Це суперечить моїй моралі і філософії.
Далі ще різні ситуації були, бо підставити мене не було приводу, чи зробити провокацію, щоб мене посадили.
Але я тоді зрозумів: якби таких, як я, було не 3-5 депутатів на раду, а набагато більш, тоді є сенс іти. А от погляньте на останні вибори в нас… Те, що тут робилось, стидно і не зручно навіть комусь розповідати: ходити, роздавати гроші, обіцяти щось…
— Саме ваше підприємство свого часу було учасником масштабної програми із забезпечення автомобілями інвалідів та ветеранів. Чи діють ці програми зараз?
— На сьогодні ця програма закрита. У свій час попередні уряди довели її до абсурду. Видавали автомобіль людині, яка вже, гріх казати, але доживала останні місяці. Давали людині машину, 2 місяці родичі її повозили, чоловік помер, і починалась ціла процедура із забиранн тої машини.
Все напружено, всі обурювались, чому назад забирають. Це було неправильно зроблено, ніхто на цьому не виграв. У нас досі є на зберіганні ті машини, які позабирали. І стоять вони, бо від них всі відмовляються.
Не кажу, що всі, але часто, коли родині треба було віддавати машину, вони кликали якогось сусіда: «Знімай собі, що треба – постав, що не треба». А потім 300-500 людей ходять сюди на демонстрацію і сміються з того, що їм пропонують. Бо воно ж не їде. А якщо мова про ремонт, то кажуть, що за таку ціну собі на базарі куплять і нащо їм те безплатне «корито».
Здебільшого, якщо є ідея і вона не вдалася на всі 100% - треба закривати і все.
— Який бренд на вашу думку кращий: BMW чи Marcedes?
— Питання BMW чи Mercedes навіть не стоїть. Бо якби я був фанатом BMW, то я, мабуть, працював би на фірмі, яка продає ці автомобілі. Або принаймні зробив би все для того, щоб тут почався продаж автомобілів BMW. Але з іншої сторони – так склалося, що я колись їздив на BMW. Спробував, що це таке і нічого не скажу поганого, бо BMW хороша машина… але Mercedes краща.
— Певно, і самі їздите на авто марки Mercedes?
— За життя у мене було кілька машин, а починав я зі старенького татового «інвалідського» «Запорожця». А зараз я дійсно їжджу на хорошому автомобілі Mercedes. Він вже трохи старенький, як і його власник – купував його 10 років тому. Це був новий хороший сучасний автомобіль.
Mercedes – практичний і надійний, тому поки що я йому не зраджую.
Загалом, власних автомобілів було п’ять. Першими були «Жигулі» першого випуску. Є по нині наша сімейна «Нива» – справжня бойова машина. А ще зараз малий купив квадроцикла, то я і на ньому полюбляю трохи поганяти взимку.
— А от як ставитесь до вживання спиртного за кермом, адже у європейських країнах – келих вина не є перепоною для цього?
— У всьому треба мати міру: і в їжі, і в питті, і в словах.
— Яку б пораду могли дати автомобілістам-початківцям?
— Обирати авто потрібно, зважаючи на свої статки. Купити автомобіль - це ще не значить, що ти вирішив всі свої проблеми. Якщо ти купляєш старий автомобіль, то ти повинен мати дуже багато часу і грошей на його постійну підтримку експлуатації. Тому треба добре подумати, чи можу я витрачати гроші на бензин, запчастини, чи більш важливо витратити гроші на навчання дітей, на оплату садочка чи школи.
Якщо вже обирати транспортний засіб, то весь світ розуміє, що треба купувати новий автомобіль.
Звісно, люди купують потриманий автомобіль, бо складається у житті така ситуація. Але новий автомобіль дає багато переваг. По перше, це гарантія. На КІА у нас, наприклад, 5 років гарантії. Людина їде на ній і розуміє, що вона заплатила гроші і за якість, і за сервіс, і за гарантію.
Скажу з досвіду: якщо автомобілі за перших півтора-два роки не виявив якоїсь значної поломки, то подальша експлуатація буде безхмарна. Щоправда, трапляється всяке. Але для цього існує мережа сервісних центрів і станцій у цілому світі, в тому числі гарантійних.
Часом чуєш – машину купив, а вона поламалася. Та це закономірний процес, адже колись щось та й виходить з ладу: через паливо, жахливі дороги або внаслідок неправильної експлуатації. Та все ж таки я рекомендую купувати нові автомобілі і не думати.
— Яке ваше життєве кредо?
— Це, мабуть, буде трохи голосно сказано «кредо». Але я в житті керуюсь таким принципом: «Пообіцяв – зроби. Не можеш зробити – не обіцяй!».
Текст: Еля КОРОТИНСЬКА (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
