За останні десять місяців уявлення про справжні дива в українських дітей змінилося, адже їхні мрії подорослішали разом з ними. Тепер вони хочуть повернутися додому з-за кордону, піти до рідної школи або садочка, зустрітися зі "старими" друзями, не чути завивання сирен і вибухів ракет. Мріють, щоб війна закінчилася. І вороги теж. Мріють обійняти тата або маму, які захищають їхній мирний сон на фронті. Тисячі з них – знають, що цього більше ніколи не станеться. Але продовжують мріяти. При цьому вони – все ще діти, які хочуть 19 грудня знайти під подушкою конструктор LEGO, ляльку чи монополію.
"Святим Миколаєм" для дітей, які втратили батьків на війні, стала благодійна організація "Народний тил – Реабілітація", яка ще з 2016 року збирає кошти та закуповує подарунки дітям полеглих та зниклих безвісти військових. Директорка проєкту Світлана Бахвалова розповіла "Українській правді. Життя" про маленькі мрії цих дітей та велику місію організації – подарувати їм свято.
Що діти просили у листах до Миколая
Катерина з П'ятихаток Дніпропетровської області, 11 років
Катя – донька військового, учасника Антитерористичної операції на сході України. Її тато загинув на війні. Дівчинка любить малювати, утім у Святого Миколая вона не просить фарби, фломастери чи мольберт. Дівчинка мріє про нові джинси.
Ось, що Катя написала у листі до Миколайчика:
"Привіт, Святий Миколаю. Мене звати Катерина. Мені 11 років. Я живу в П'ятихатках. І ще я донька загиблого учасника АТО. Я люблю малювати та гуляти з друзями. Я допомагаю матусі та бабусі. Я люблю солодке, але у мене є друге бажання. Я дуже хочу нові джинси. Надіюсь, ти прочитаєш цей лист".
Вероніка з селища Немішаєве, що на Київщині
Вероніка не написала Святому Миколаю, скільки їй років, утім з листа стає зрозуміло, що на свій вік дівчинка втратила надто багато. Спочатку російська армія зруйнували будинок Вероніки – на нього впав снаряд. Згодом – вбила її тата, який пішов захищати Україну на фронті.
"Мій батько служив на війні та загинув 1 вересня. Я за ним дуже сумую і мені його не вистачає", – зізнається Вероніка у листі.
Найголовніші її бажання – це перемога і щоб кожен воїн, який нині боронить Україну, повернувся додому живим.
Утім, дівчинка має ще одне невелике прохання до Миколая:
"Хочу, щоб ви мені подарували на свято акриловий світильник-нічник з керуванням з телефону. З любов'ю, Вероніка".
Станіслав з Луцька
Стас у своєму листі запевняє Миколая, що цього року він намагався поводитися чемно і слухатися маму. У благодійника він просить "стандартний" (насправді – ні) набір подарунків середньостатистичного українця, якого вже дістали росіяни. А саме:
- дві гаубиці,
- три протитанкових ракетних комплекси "Джавелін",
- один автомат,
- два танки,
- два БТР-и,
- один вертоліт,
- 100 ракет,
- 56 гранат.
"Звісно, я також хочу миру в Україні і щоб згоріла Москва", – пише Стас у листі.
Для навчання хлопець попросив у Миколая ноутбук.
Аня з села Заставне, що на Волині
Ані – 10 років. У своєму листі дівчинка просить у Миколая миру, повернення додому усіх захисників і перемоги для України. А ще подарунків для військових.
Аня зізнається, що цього року у неї не завжди виходило поводитися добре, втім вона старалась. У подарунок дівчинка просить синтезатор.
Ось її лист до Миколая:
"Любий Святий Миколаю! Мене звати Анічка, мені 10 років. Я живу у селі Заставне. Я прошу у тебе, щоб в Україні настав мир, щоб наші Захисники повернулися додому і щоб ми могли піти до школи.
Будь ласка, Святий Миколаю, я дуже прошу тебе подарувати мені синтезатор-іграшку. Я цього року старалась бути чемною, хоч не завжди виходило.
Святий Миколаю, прошу тебе про наших військових – подаруй їм подарунки і швидшої перемоги. З любов’ю, Анічка".
Єлизавета
Лізі – 14 років. Її тато загинув під час Антитерористичної операції на сході України. У дівчинки є сестричка і братик, а ще – багато друзів.
У листі до Миколая Ліза розповідає, що любить займатися спортом, тому просить благодійника подарувати їй спортивний костюм.
"Дуже сподіваюсь, що ти виконаєш моє бажання", – додає дівчинка.
Як "Народний тил – Реабілітація" дарує дітям свято під час війни
Світлана Бахвалова волонтерить ще з 2014-го року. З 2016-го – опікується родинами сімей, які втратили рідних-військових на війні, зокрема в рамках благодійної організації "Народний тил – Реабілітація".
Уже сьому зиму проєкт на чолі зі Світланою докладає чималих зусиль, аби подарувати свято дітям, чиї батьки загинули або зникли безвісти, захищаючи країну від російської навали. Такі дітки отримують подарунки не лише до Дня Святого Миколая, але й на Новий Рік. Цьогоріч, за прогнозами Світлани, деякі діти дочекаються подарунків й у січні, на Різдво.
"Ми кожну зиму збираємо гроші та обдаровуємо дітей, виконуємо їхні побажання, замовлення і мрії", – розповідає жінка.
У команді благодійної організації працюють жінки, чиї чоловіки загинули на війні. Вони – з Волині, Житомирщини, Харківщини, Дніпропетровщини тощо. 17 жінок займаються списками подарунків, ще п'ятеро – обдзвонюють родини.
Як розповідає Світлана, спочатку, обдзвонюючи відповідні інстанції, команда збирає дані про родини загиблих військових, де є діти. Потім окремо телефонують кожній мамі та пропонують допомогу.
У команді також працюють психологині, які допомагають знаходити "точки дотику", адже часто жінки, які втратили коханого чоловіка та батька своїх дітей, можуть бути розбитими та не мають навіть внутрішнього ресурсу, щоб створити свято для малечі.
"Вони знають, як вмовляти, бо інколи мамусі нічого не хочуть, їм світ не милий. Але свято дітям ніхто не скасовував. Діти залишаються дітьми", – наголошує Світлана.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я теж боявся. Мене не раз знімали на відео окупанти». Олександр Корняков, фотограф спротиву Херсона
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
