У війні за належність України загинув 36-річний Євген Головчак із Криничного, який був батьком шістьох дітей – трьох доньок та трьох синів. Він служив в артилерії, 8 жовтня на Харківщині підірвався на розтяжці разом зі своїм командиром та двома побратимами.
Про це повідомляє Колківська ОТГ.
Днями він мав повернутися до своїх рідних згідно із проголосованим Верховною Радою України законом про надання багатодітним батькам права звільнятися з лав ЗСУ під час дії воєнного стану.
В перші дні повномасштабного вторгнення, коли йшлося про стовідсоткову мобілізацію, чимало багатодітних чоловіків отримали повістки з військкоматів. Але чіткого роз’яснення щодо того, що вони не підлягають призову, а можуть іти до армії лише за власним бажанням, не було. Так, власне, і пішов на військову службу Євген Головчак, вже далеко від свого будинку у Криничному наздогнавши старосту і забравши свою повістку. Дружина, яка залишалася вдома із шістьма дітьми та його старенькою мамою, благала свого чоловіка не робити цього… А він не міг у час, коли рашистська орда напала на Україну, бути осторонь, не стати на захист своєї держави…
«Спочатку його мали залишити обороняти територію Волині, а потім відправили на фронт. Він увесь цей час був у пеклі війни, на передових позиціях… Спочатку Київщина, потім – Миколаїв, Бахмут, Лиман, Херсонщина, Харківщина… Ми намагалися повернути його додому, до дітей, оббивали всі пороги. Але він призвався як мобілізований і звільнити з армії його можливості не було. А згідно із новим законом він міг повернутися і ми збирали документи, аби скористався цим правом… Чекали його вдома буквально на днях, – розповідає його дружина Люба, у якої загибель коханого чоловіка вибила землю з-під ніг й вирвала серце з грудей… Він був її всесвітом усі п'ятнадцять років подружнього життя. «Я повернусь, моя рідненька, не плач…» – казав він їй у ці тривожні місяці війни.
Євген був наймолодшим із п’яти синів, за бажанням свого батька названим на честь матерії Євгенії. Його вже сивочолій матусі гірко прийшлося у житті – у двотисячному році вона тратила чоловіка, залишившись сама із синами. А тепер оплакує свого любого синочка, який так рано пішов Героєм в інший світ.
«Він був нам хорошим братом, ми всі його дуже любили, у дитинстві няньчили його. Він одружився, залишився жити в селі, турбувався про маму, з якою жив. Був дуже щирим, добрим. Це велика несправедливість, що так сталося…» – говорить його брат Сергій.
Найкращими словами відгукуються про Євгена й односельці: «Гарний господар, порядний чоловік, люблячий і турботливий батько, чоловік, син, дітки усі його виховані, охайні, гарно вчаться в школі»… Найстаршому його синові Віталію чотирнадцять років, Катрусі тринадцять, Артему дванадцять, Станіславу десять, Аліночці шість, а наймолодшій Світланці всього півтора… Серця усіх, хто прийшов провести їхнього тата в останню дорогу, розривалися від болю, дивлячись на повні сиротинських сліз дитячі очі.
Криниччанці рясно вистелили останню дорогу своєму Герою-односельчанину квітами й червоними гронами калини. Відспівували воїна за побажанням його рідних у місцевому храмі Української Православної Церкви священники Православної Церкви України за участі духовенства УПЦ. Слова вдячності Герою та його родині, безмежної скорботи й співчуття адресували очільник Маневицького деканату ПЦУ Андрій Закидальський, заступник Колківського селищного голови Михайло Лобода, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Криничне Богдан Неізвєстних, представник ЗСУ. Сергій Палагнюк дякував кожному, хто прийшов пошанувати його брата.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луцьку попрощалися з трьома Героями. Фоторепортаж
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
