У селі Рівне Любомльського району на місці спаленої поляками церкви досі стоїть пам’ятна стела з написом: «За роки Великої Вітчизняної війни від рук фашистських окупантів та українських і польських буржуазних націоналістів загинуло…», пише «Високий замок».
«Село Рівне майже на самому кордоні з Польщею. За кілька кілометрів — автомобільний пункт пропуску у Європу. Але тут наближеність до неї не відчувається. Складається враження, що радянське минуле звідси так і не вивітрилося.
У центрі села — пам’ятна стела на місці спаленої польськими шовіністами у липні 1943-го церкви. А поруч, за металевою, пофарбованою у патріотичні жовто-сині кольори, загорожею — занедбаний обеліск із вицвілими вінками», - зазначає автор.
У 1967 році спорудив монумент скульптор Герман Ліпманович Кронгауз. Це - колишній декан Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, який згодом перебрався до Ізраїлю.
На монументі є радянська символіка: «п’ятикутна зірка на вершині пілона й заідеологізований напис: «Збудовано на честь 50-річчя Радянскої влади» (м'який знак пропущено). На таблиці біля підніжжя обеліска ще один штамп комуністичної пропаганди: «За роки Великої Вітчизняної війни від рук фашистських окупантів та українських і польських буржуазних націоналістів загинуло…».
Ситуацію прокоментував новий голова Рівненської ОТГ Юрій Фініковський:
«Ніхто із жителів Рівного за 29 років Незалежності ні у пресі, ні у своїх зверненнях до органів місцевого самоврядування не порушував питання про долю пам’ятника у центрі села. Вони цим не переймалися, значить, усе їх влаштовувало. Щоправда, депутати робили запит щодо будівництва окремого меморіалу борцям за волю України…
Як новообраний голова громади, як випускник історичного факультету, вважаю, що у цьому питанні маємо керуватися законодавством, зокрема законами про декомунізацію. Звернемося за консультаціюєю в Український інститут національної пам’яті, до державних органів, які займаються охороною культурної спадщини. Будемо діяти відповідно до закону. Але невідповідність йому, яку помітили журналісти у Рівному, — очевидна.
Погоджуюся з тими, хто пропонує на цьому, вже позбавленому ідеологічних стереотипів пам’ятнику, зробити об’єднувальний, християнського змісту напис. На зразок такого: «Вічна пам’ять односельцям, які загинули у вирі Другої світової війни».
На Любомльщині багато людей загинуло, воюючи у лавах УПА. Перші загони українських партизанів почали з’являтися у березні 1943-го. А останній бій упівців (він відбувся якраз на теренах нашої Рівненської ОТГ) був листопаді 1951 року. На території Рівненської громади встановлено три пам’ятні (щоправда, скромні) знаки, пов’язані з УПА. Є символічна могила партизанки Наталки Хасевич, племінниці знаменитого художника-графіка УПА. Ще один знак — про загиблого воїна УПА. На іншому пам’ятному хресті є згадка про останній бій упівців із енкаведистами у листопаді 1951-го. У нашому районі свої меморіали на цвинтарях впорядкували громадяни Польщі, щороку приїжджають сюди поминати близьких співвітчизників. Нам би повчитися у них такої пам’яті…».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
