«Перший блог у новому форматі - загальний. Періодично варто стратегічно дивитися на те, що відбувається у громадсько-політичному житті нашого міста, області чи країни. Такі огляди для себе роблять усі ключові політичні сили, а також наші закордонні друзі.
Зокрема нещодавно у Луцьку були представники політичного відділу посольства США, які для розуміння нашої політики зустрічалися із представниками різних партій та держструктур, а також громадськими активістами. Їм я наші політичні розклади намагався пояснити за допомогою “схем”, намальованих ручкою у блокноті. Для вас зробив картинку, аби краще було уявити», – пише у своєму блозі Антон Бугайчук.
«ДВА КЛАНИ»
«Вже 4 роки у нашому місті продовжується активна конкуренція між командою Ігоря Палиці та командою групи “Континіум”. Є й інші групи, проте у цих двох на порядок більше ресурсів, ніж у інших. Протистояння - не принципова “війна”, а просто політичне змагання за доступ до посад, можливостей і ресурсів. Тобто слово “протистояння” не означає, що ці люди не вітаються один із одним і ніколи не знаходять точок дотику.
Команда Палиці спочатку працювала під брендом “Новий Луцьк”, а зараз - під брендом титульної політичної партії “УКРОП”. Також для політичних завдань вони використовують бренд фонду “Тільки разом”, через який фінансують встановлення майданчиків, вручення подарунків та інші популярні програми.
“Континіум” за 4 роки двічі вимушено змінював лідерів. Спочатку у липні 2015-го пішов із життя лідер групи Ігор Єремеєв, а у лютому 2017-го міський голова Луцька Микола Романюк, яки активно з ними співпрацював. Ця політична група не має власного політичного бренду. У Луцьку вони активно працюють через Волинську облдержадміністрацію, де новопризначений голова ОДА Олександр Савченко створює команду радників та майбутніх голів РДА на основі кадрового резерву “Континіуму”.
«ЛІВІ»
Після того, як у 2017-у “УКРОП” зібрав нову більшість у Луцькій міськраді (про це можна почитати тут), саме вони разом із “Батьківщиною” та перебіжчиками Радикальної партії і “Солідарності” нині контролюють прийняття ключових рішень.
Такий союз вигідний і для “Батьківщини”. Хоча це одна із найпопулярніших в Україні партій, популярність Юлії Тимошенко та “сердечного” бренду поки не допомогла партії вибудувати сильну структуру на Волині. Ще у 2016 році "білосердечні" на чолі із мером Ковеля Олегом Кіндером змагалися із “УКРОПом”, а нині на чолі із Валерієм Бондаруком волинський осередок “Батьківщини” не має сильної команди, яка відповідала б їх лідерським рейтингам.
Згаданий “переворот” у Луцькій міськраді “здружив” дві партії, адже для “Батьківщини” співпраця із командою Палиці - єдиний прийнятний сценарій напередодні президентських виборів. В результаті секретарем ради та в.о. міського голови став Григорій Пустовіт, а перебіжчик Костянтин Петрочук отримав посаду заступника. Проте ключові рішення у раді досі приймають саме “укропівці” - перший заступник міського голови Григорій Недопад та “радник” Ігор Поліщук. Разом із тим глобальна стратегія у руках та голові Ігоря Палиці.
Певну підтримку групі надає і нардеп-мажоритарник Ігор Гузь. Хоча свої зусилля він зосереджує на власному окрузі на заході Волині, Гузь неодноразово виступав у раді разом із депутатами "укропівцями" з вимогою призначити вибори міського голови у Луцьку. Так, з лютого 2017-го у Луцьку немає міського голови, що загалом робить роботу міської ради менш стабільною та прогнозованою.
У минулому році призначення виборів блокували через “загублене” свідоцтво про смерть міського голови Миколи Романюка. Нині у Верховній Раді, яка має такі повноваження, просто не збирають необхідну кількість голосів для призначення виборів. Йдеться передусім про небажання голосувати за вибори в таких умовах з боку партії Петра Порошенка а також групи “Воля народу”, куди входить волинський олігарх Степан Івахів.
Хоча насправді організовувати вибори міського голови на 2 роки ( у жовтні 2020-го будуть планові вибори) не зацікавлена жодна із сторін. Просто фінансово не вигідно зайвий раз витрачатися на виборчу кампанію. До того ж, маючи контроль над адмінресурсом Луцької міської ради та фінансову підтримку іншого олігарха Ігоря Коломойського, "укропівці" вважаються фаворитами можливих виборів. А такі “розклади” адміністрацію Петра Порошенка не влаштовують.
Тому в Луцьку зберігається ситуація, коли містом керують не ті, хто є титульними лідерами міської ради, а кожна сесія міської ради викликає нові мітинги та багато емоцій. Оскільки "укропівці" дуже відверто демонстрували своє домінування та ігнорували думку “неугодних” депутатів щодо скандальних кадрових призначень, розподілу землі та інвестиційних зобов’язань, у залі виникали гострі суперечки та бійки.
Дійшло до того, що тепер в залі чергує муніципальна варта, яка нібито охороняє “комунальне майно”, але на практиці розбороняє депутатів та обурених активістів, які приходять на сесії міськради.
«ПРАВІ»
Група “Континіум” у Луцьку налагоджує спільну роботу із місцевим осередком “Солідарності”. Після виходу перебіжчиків Євгенія Ткачука, Олександра Козлюка та Андрія Авраменка позиції партії Порошенка у Луцькій міськраді дещо просіли, але фінансові, кадрові та медійні ресурси “Континіуму” допомагають їм системно конкурувати із командою Палиці.
Зокрема для посилення не тільки у Луцьку, але і в області голову Волинської ОДА Володимира Гунчика замінили на представника “Континіуму” Олександра Савченка, а менеджери групи вже займають посади радників у адміністрації. Попри те, що Палиця та Савченко вже під час першої сесії облради розмінялися офіційними обіцянками “працювати без політики”, вона нікуди не зникла.
Справа у тому, що у травні 2019-го на нас чекають президентські вибори, а тому головне завдання нового “губернатора” Савченка - забезпечити Порошенку результати на виборах, а ще не дозволити Ігорю Палиці перетворити область на свою “вотчину”. Саме на основі ОДА буде формуватися ситуативний політичний штаб для того, щоб забезпечувати роботу у Луцьку і в області загалом.
Наразі головним місцевим радником Олександра Савченка став очільник фонду Степана Івахіва Денис П’ятигорець. Також із ним працюють колишні заступник Луцького міського голови Миколи Романюка Юрій Моклиця, Тарас Яковлев та Сергій Григоренко. Ще одним їх ситуативним союзником залишається нардеп від Луцька Ігор Лапін. Він ще 2014-го року протистоїть тут команді Палиці.
Наразі в цьому напрямку системно працюють медіа, озвучуються альтернативні пропозиції щодо розвитку міста, а також формується кадровий резерв. Тема, над якою вже більше року працює “Континіум” - відкликання 5 депутатів, які підтримують “УКРОП”, із Луцької міськради.
Про це детальніше можна прочитати тут) Якщо коротко, боротьба триває за те, хто зможе зібрати у раді 22 із 43 голосів, щоб мати доступ до прийняття важливих рішень. Поки більшість є в "укропівців", проте заміна 5 депутатів може дозволити опонентам повернути собі важелі управління.
«ТРЕТІ СИЛИ»
У цьому розділі про альтернативні партії та рухи, які мають менше грошей, адміністративних та медійних ресурсів, проте теж претендують на те, що боротися за політичні посади у Луцьку.
Перша на нашій картинці - “Національний корпус”. Волинський осередок очолює колишній учасник війни з батальйону “Азов” Андрій Дяченко. Загалом “Нацкорпус” створений на основі цього добровольчого батальйону. Партія просуває ідеї українського націоналізму, так званого “українського порядку”, а також найактивніше в Україні бере участь у акціях прямої дії - наприклад, під час розгляду скандальних рішень у судах, сесій міської ради та інших резонансних заходів. Аби підтримати такі акції, автономно працюють “Національні дружини” у формі об’єднання з охорони громадського порядку.
Попри таку активність, партія ще не змогла сформувати потужну команду для активної політичної боротьби у Луцьку та серйозної конкуренції із “баблом” місцевих олігархів. Також вони поки не мають своїх депутатів у місцевих радах. Проте їх орієнтація на активну молодь та учасників війни разом із грамотною політичної кампанією може дати непоганий результат.
Станом на травень 2018-го “Об’єднання “Самопоміч” у Луцьку не настільки популярна та потужна організація, як у у 2015-у. Їх фракція у Луцькій міській раді знаходиться у активній опозиції, а лідер Юлія Вусенко залишається одним із найактивніших критиків команди Палиці.
У березні 2017-го "укропівці" з новою більшістю усунули Вусенко з посади секретаря ради - за її словами незаконно. Нині депутати від “Самопомочі” у Луцькраді активно критикують чи не кожне резонансне рішення більшості, проте доступу до реальних повноважень не мають.
Єдине, на що вони можуть розраховувати для збільшення політичного впливу - це перевибори Луцької міськради, де партія за підтримки свого лідера Андрія Садового та інших “третіх сил” зможе повернути собі доступ до реальної влади.
“Громадянська позиція” Анатолія Гриценка показала не найкращі результати під час місцевих виборів 2015-го та не змогла потрапити до Луцької міської ради. Тим не менш, заяви про високі президентські рейтинги Гриценка підігріває інтерес до цієї партії та може дозволити їй об’єднати навколо себе менші “треті сили”. Також активно на міському та обласному рівні намагається працювати лідер волинської ГП Сергій Чуріков. Зараз він активно просуває свій проект щодо доступного розмитнення “євроблях” у конкурсі “Нові лідери”.
Напередодні наступних виборів партії у Луцьку критично потрібна сильна команда та додаткові ресурси на просування. Тому вони планують поєднати сили із ідеологічно та організаційно близьким “Народним контролем”.
“Контролерів” на Волині очолює депутат Луцької міської ради Павло Данильчук. Він також виступає як один із найактивніших критиків команди Палиці та намагається просувати альтернативні рішення у стінах міськради. Тим не менш тут вони теж можуть лише критикувати і пропонувати альтернативні рішення, проте не мають реального доступу до прийняття ключових рішень.
Досить активно у Луцьку розвивається громадянський рух “Свідомі”, лідером якого є депутат міської ради Андрій Покровський. Хоча він досі у фракції “Солідарності”, Покровський має фінансові ресурси та амбіції, щоб вести власну “гру” у Луцьку.
Не виключено що він разом із командою буде балотуватися на прийдешніх виборах за підтримки бренду “Свідомих”, а також за рахунок власного бізнесового авторитету в Луцьку. Так, значно більше лучан знають не самого Покровського, а його бізнесові та соціальні проекти - реконструкцію РЦ “Промінь” і рекреаційний комплекс “Сіті Парк”. Навколо цього депутату буде не важко збудувати публічний імідж успішного господарника.
Проте амбіції Покровського вже викликали невдоволення в “укропівців”, тому не так давно вони спробували відібрати паркомісця у РЦ “Промінь”, щоби “вгамувати” амбіції депутата) Що зможе протиставити Андрій Покровський такому тиску, побачимо згодом.
ВО “Свобода” вже традиційно працює у Луцьку майже 10 років. За цей час партія жодного разу не була фаворитом під час виборів, проте завжди забезпечувала собі фракцію у міській раді та представляла нішу поміркованого українського націоналізму.
Наразі луцькі свободівці також перебувають в опозиції до міської влади, проте намагаються працювати в межах своїх можливостей і зберігати потенціал до майбутніх виборів. Щоб отримати на них хороший результат, місцевому осередку “Свободи” потрібно розбудовувати команду, залучати додаткові кошти, а також “освіжати” публічні меседжі.
ВИСНОВКИ
Якщо в цій ситуації ви справді задумуєтеся, яких політиків у нашому місті варто підтримувати, потрібно розуміти дві важливі речі:
- Насправді багато залежить не від того, хто сидить в конкретному владному кріслі. Більшість посадовців та депутатів можуть почати красти, займатися популізмом і корупцією, якщо матимуть хороші можливості для цього і відсутність покарання. Тому потрібно не тільки ходити на вибори, але і витрачати час і сили на те, щоб тиснути на владу, яка не може чи не хоче вирішити саме ВАШУ проблему. Наприклад, якщо у вас 20 років не ремонтували двір або ви не можете дихати через сморід в місті, варто вимагати конкретних дій від чиновників та депутатів, незалежно від їх партійності. Тобто громада не повинна давати політикам "розслаблятися"
Оскільки нинішнє керівництво міста погано реагує на мирні та цивілізовані заклики, опозиціонерам та громадським активістам доводиться влаштовувати радикальніші акції та навіть блокування. Такі радикальні дії замість діалогу - це погано, проте іншого виходу немає, коли посадовці не реагують на попередження.
- Якщо ви хочете мати просту відповідь на запитання, “кому ж вірити?” чи “за кого голосувати?”, вибирайте когось із “третіх сил”.
В умовах, коли чимало лучан не довіряють будь-яким політикам і вважають, що “всі погані”, потрібно підтримувати здорову конкуренцію. Бо зараз зосередження впливу в руках однієї команди призводить до того, що вони часто “продавлюють” певні рішення.
Аби такого не було, варто підтримувати молодших, “новіших” та менш популярних політиків, аби жодна група, партія або олігарх не могли самотужки ухвалювати критично важливі для міста рішення. Тоді вища ймовірність того, що вони змушені будуть домовлятися і реагувати на вимоги лучан», – йдеться у блозі.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
