Прямий ефір «Луцького радіо»

Щоб прооперувати дитину, родині з Луцька довелося продати... квартиру

Щоб прооперувати дитину, родині з Луцька довелося продати... квартиру
Фото - Вісник і К

Ця красива усміхнена дівчинка – учениця сьомого класу Луцького НВК «Гімназія №14 імені Василя Сухомлинського» Ангеліна Яценюк.

Мало хто знає, який сильний біль вона щоденно терпить. За звичною для усіх усмішкою дитина ховає страшні муки. Бо у неї діагностували судинну пухлину, – пише Вісник і К.

Хворобу виявили під час медогляду

Молоде подружжя Ольги та Миколи Яценюків тільки ставало на ноги. Одне за одним у них народилися синочок Максим та донечка Ангелінка. Батьки взяли квартиру у кредит, будували плани на майбутнє. Та життя родини в одну мить розділилося на «до» і «після».

– То було влітку, – пригадує Ольга. – Ми саме проходили медогляд до школи, бо Ангелінка йшла у перший клас. Записалися на прийом до ортопеда-травматолога. А він, оглянувши ніжки, одразу насторожив: «У дитини є пухлинний утвір». Лікар направив нас на рентген – і знімок його слова підтвердив. Коли я це почула, здалося, що земля втікає з-під ніг.

Тоді й почалися митарства родини. Дівчинку поклали на операцію в обласну дитячу лікарню. Та, на жаль, одразу правильний діагноз волинським медикам встановити не вдалося. Тож тільки дитина стала оговтуватися від пережитого, забувати лікарняні жахіття, як пухлина знову дала про себе знати.

– Ніжка почала збільшуватися, боліти. І ми пішли до свого хірурга. Тоді він, глянувши на ґульку, порадив звернутися в онколікарню. Сказав, що в дитини може бути рак, – ледве стримуючи емоції, розповідає мама.

Ще й нерв хірурги вшили

Як це страшно чути – не дай Боже нікому… Скільки сил треба мати, щоб витримати таке випробування. І батьки далі стали стукати у двері різних лікарень в надії врятувати донечку.

– В онкодиспансер нас не поклали, бо «ще замалі». Порадили що три місяці робити узі, спостерігати. Коли ріст пухлини пришвидшився, ми поїхали у Київ. Тоді Ангелінці нарешті встановили істинний діагноз – судинна мальформація – і на лікування скерували в ОХМАТДИТ. Пам’ятаю слова хірурга після операції: «Я не Господь Бог, не даю гарантії, що ще десь немає аномальних судин, але у цьому місці ми видалили все». Я зітхнула з полегшенням. А через рік знову здригнулася – пухлина стала рости у тому ж місці. Ми були шоковані, – розповідає жінка.

Коли медики радили змиритися, бо «такий вже хрест у дитини», Олю це дратувало. Хотілося кричати: «З чим змиритися? Готова життя віддати, щоб доньці допомогти!» Вона продовжила шукати порятунок, і знайшла хірурга, який спеціалізується на вроджених мальформаціях, а операції проводить навіть у Європі. Це Лариса Чернуха, провідний спеціаліст Інституту хірургії та трансплантології імені Шалімова.

Тоді Ангелінка на хвору ніжку вже стати не могла. Як виявилося пізніше, під час однієї з попередніх операцій дитині вшили нерв. Ще й взуття стало неможливо їй підібрати, адже хвора кінцівка трішки більша за здорову, тож кожної моделі батьки змушені купувати по дві пари – двох різних розмірів.

Після обстеження Лариса Михайлівна детально розповіла батькам про особливість патології їхньої дитини. Що хвороба була закладена ще в утробі матері і подолати її за раз неможливо. Що в неї є пацієнтка, яка приїжджала 28 разів. Хоча буває по-різному.

– Але ж і без операції ніяк, – трималася, щоб не розплакатися, мама. – Ми приїдемо.

На операцію дівчинку на руках ніс таксист

Минуле літо для Яценюків стало переломним. Вони були змушені продати гарну квартиру, на яку важко заробляли впродовж багатьох років, і переселитися в стару хатину без зручностей на околиці міста. Іншого вибору не мали – це була ціна доньчиного здоров’я, її життя. Дівчинку до поїзда на руках ніс тато. З перону столичного вокзалу до таксі Ангелінку по черзі передавали з рук в руки випадкові перехожі. А в коридор інституту заносив сам таксист. Адже батьки не мали змоги їхати з донькою до Києва удвох.

Майже п’ять годин чекання, п’ять годин молитов… Ольга сиділа під операційною і не знаходила собі місця. Благала Бога змилостивитися над донькою, яка вже й так багато пережила. І невдовзі почула від лікаря: «Все пройшло вдало».

– Але попереду в нас ще одна операція, – каже мама. – Аби аномальні судини не розросталися, нам запропонували провести так зване склерозування судин. Це коли під загальним наркозом вводиться препарат, що зробить їх твердими. Хворі судини не зможуть змінюватися, поки ліки діятимуть – рік, два чи навіть п’ять. А донечка буде весь цей час нормально жити. Та біда, що препарат цей дорогий, а у нас просто закінчилися кошти. Одна ампула коштувала влітку 9 тисяч гривень, а їх треба чотири. Плюс наркоз, антибіотики, оплата інших медикаментів, перебування у медзакладі… Нам потрібні спеціальні панчохи, кожна з яких коштує у межах двох тисяч – а їх слід мати чотири (щоб були змінні). Коли я подумаю, у яку все разом це може вилитися суму, опускаються руки. Розумію, що без чужої допомоги нам не обійтися. Час зібрати кошти є до 17 березня.

Батьки звертаються до усіх небайдужих з проханням про фінансову підтримку. Кожна ваша гривня допоможе родині протриматися і витягнути Ангелінку з біди. Гроші можна переказати на рахунок

ПАТ «Кредобанк» 26202010499903 (на ім’я мами Ольги Миколаївни Яценюк).

І хай ваша доброта повернеться вам сторицею!

Тел. мами 050-378-93-25.

Наталія КРАВЧУК, Волинська область


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Показати коментарі (1)
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина З 1 березня в Україні зросте пенсія
Наступна новина Історія дня на Першому: кого вітати 19 лютого
Останні новини
Схожі новини