Заступник голови партії «Солідарність» у Волинській області Сергій Григоренко відсвяткував 40-й день народження на карпатському гірськолижному курорті Драгобрат.
Світлинами з відпочинку він поділився на своїй сторінці у Фейсбук.
Політик зізнався, що святкує день народження на Драгобраті вже втретє.
Далі подаємо текст допису без змін:
«Старенький УАЗИК, натужно ревучи двигуном, борсаючись у глибоких коліях, повільно підіймається в гору. Всередині «буханки» ми з Коханою та попутниками літаємо, ніби білизна у нутрощах пральної машини. Снігу стає все більше, заметіль з кожною сотнею метрів набору висоти посилюється, вздовж дороги стоять, закриваючи небо, вкриті інієм струнки смереки. Час від часу ми розминаємось з іншими відчайдухами на «бобіках», «буханках», «шишигах».
Сорок хвилин підйому з цивілізації до найвищого карпатського гірськолижного курорту минають, як одна мить. Нарешті полонина, смереки розступаються, дрібнішають, вітер жене сніговою цілиною білі хвилі завірюхи, обабіч дороги - двометрові замети. Драгобрат. Такий несхожий на гламурний, попсовий, вилизаний, дорогущий Буковель. Тут все справжнє. Вода, яку можна пити прямо з крану в готелі. Сніг, не настріляний сніговими гарматами, яких тут взагалі немає, а щедро насипаний з карпатського неба мольфарами. Суворий, в багатьох моментах примітивний, але зі своїм шармом сервіс.
Лижники, більшість з яких, як і я, приїздять сюди не витрачати гроші у дорогих ресторанах, а кататися з ранку до самого закриття витягів без обіду, а потім на втомлених, неслухняних ногах доповзати до готелю. Драгобрат дарує емоції, почуття, враження. Емоції першовідкривача, коли ти єдиний зранку катаєшся на буревійній лижній трасі чи переїжджаєш хребтом у завірюху з видимістю 20-30 метрів з кріселки Вершина Карпат до кріселки Карпатської Чайки.
Почуття єднання з первісною природою, коли під час фрірайду з`їзджаєш з проратраченої траси у ліс і маневруєш пухляком серед височенних смерек, а на шолом сиплеться сніг з їхніх розлогих, широких, колючих гілок. Враження від короткої, але теплої душевної розмови з водієм старенької Ниви, який підкинув мене з Коханою з центру курорту до готелю Оаза, від атмосферного готелю Янтри чи від надпотужного вітру зі швидкістю 15-20 метрів на секунду, що саме зараз, коли я пишу ці рядки, переходячи у бурю, з усією своєю силою б’є у стіни та вікна нашого готелю.
Я святкував на Драгобраті свій 29-й та 31-й дні народження. І вирішив саме тут зустріти своє сорокаріччя. Бо Драгобрат справжній. Він є таким, як є. Безкомпромісний, колючий, не завжди комфортний, швидкий в оцінках, щирий зі справжніми перевіреними друзями, суворий з випадковими людьми і слабкодухами. Часом беззахисний перед наступом цивілізації. Прекрасний своєю первісною природою і сильними людьми, які створили це диво на схилах Свидовецького хребта. Я відчуваю величезну симпатію і потяг до Драгобрату, бо в дечому подібний на нього. Це місце сили і натхнення. Тому я тут.
Час відпочинку пролетить непомітно, як одна щаслива мить. Потім буде дорога до цивілізації та повернення у рутину повсякденності. Але серед сірих буднів моїм натхненням буде свист драгобратського вітру, відчуття колючого снігу на обличчі, прокладена мною лижна траса серед смерекового лісу, приголомшуючи види з Жандармів та вершини Стогу на долину Ясині та піки Говерли та Петросу. Не знаю коли, через півроку чи через п`ять років, але я обов’язково повернусь, друзяко Драгобрат!»
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
