На Закарпатті прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом побиття учня директором школи.
29 вересня 2017 року в селі Верхня Грабівниця Воловецького району директорка Сегедій Наталія вдарила одного із учнів Пастушенко Ярослава , повідомляє прокуратура Закарпатської області.
За інформацією відомства, директорці інкримінують правопорушення, передбачене ч.1 ст.137 КК України (неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей).
За нього передбачено покарання у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів (до 2210 гривень) або обмеженням волі на термін до 3 років, або позбавленням волі на той самий період, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Ярослав розповів на відео, він із друзями грав у "доганялки" на перерві, а після початку уроку до класу зайшла директорка Наталія Федорівна і вдарила його по обличчю.
Школяр розповів, що у нього пішла носом кров, а потім почала боліти голова.
Класна керівничка допомогла йому зупинити кров з носа ватним тампоном, намочила ганчірку й приклала хлопцеві до чола.
Під час уроку директорка школи повернулася до класу й покликала хлопчика. У розмові з ним вона наголошувала, що він не має нікому розповідати про те, що трапиться – інакше він та всі його рідні сядуть за ґрати.
Удома Ярослав не розповідав, чому повернувся зі школи з розбитим носом. Але 5 ночей поспіль, за словами бабусі хлопчика, дитині снилися нічні кошмари.
Про побиття стало відомо після того, бабуся почала цікавитися, що трапилося того дня.
Факт побиття підтверджували батьки школярів, які були поруч під час інциденту. Неофіційно випадок підтвердили й учителі.
За даними юриста Сергія Гартінгера, директорка школи намагалась підкупити Ярослава (обіцяла хлопчику шоколад, якщо той зізнається, що нібито все придумав), а потім почала цькування.
"То накричить на нього, то лає при всіх. Все би нічого, та от дитина відмінник навчання й поведінки, староста класу… На єдине запитання про її ставлення до даної ситуації відповідає однаково: "Не зможете довести", – написав Гартінгер у Facebook.
Гартінгер також повідомив, що директорка, щодо якої порушена справа, пішла на лікарняний.
Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша вина перед іншими людьми, перед всією країною. Це слова педагога, мислення якого визначило педагогічну науку на століття. Але серед геніїв-педагогів, є педагоги-бездарі, і просто моральні уроди. В Закарпатській глибинці відбулася не просто непедагогічна поведінка. Мало місце фізичне насильство і психологічне залякування дитини 3-го класу. … 29 вересня 2017 року в с. Верхня Грабівниця, Воловецького району Закарпатської області Директор школи Сегедій Наталія вдарила одного із учнів (Пастушенко Ярослава) так, що в останнього пішла кров із носу. Після цього вона змусила вчительку вмити дитину, дати їй мокру ганчірку на лоба й зупинити кров тампоном. Відчувши, що поступила неправильно, директорка прямо під час уроку відізвала дитину в сторону й почала залякувати тим, що посадить хлопчика та його рідних в тюрму, якщо хлопчик розкаже рідним про те, що сталося. Дитина дійсно була настільки залякана, що вдома просто збрехала про розбитий ніс. Після цього в дитини почалися нічні кошмари (як виявилося потім в кошмарах міліція забирала рідних в тюрму). Коли бабуся почала бити тривогу, правда розкрилася. Факт побиття почали підтверджувати батьки тих дітей, які все бачили. Та й вчителі в неофіційних розмовах про все розказали. Коли запахло скандалом, директорка школи намагалась спочатку банально підкупити дитину (обіцяла хлопчику шоколад, якщо той зізнається, що нібито все придумав), а потім почала травлю дитини. То накричить на нього, то лає при всіх. Все би нічого, та от дитина відмінник навчання й поведінки, староста класу. Виявляється це не перша зацькована дитина вказаним вище недопедагогом. Одних дітей вона заставляла прибирати, виносити сміття, інших випадково ножем поріже… але все спускалося на гальмах, ніхто не хотів розголосу. Просто переводили дітей в іншу школу. На єдине запитання про її відношення до даної ситуації відповідає однаково: "Не зможете довести". Зрозуміло між правдою і неможливістю довести є велика прірва. Ну що ж, можливо й не доведемо, все-таки стільки часу пройшло… А можливо… всі батьки об'єднаються й розкажуть свою думку про описані вище події. Можливо тих подій набагато більше. Можливо вчителі об'єднаються й не побояться сказати правду. Можливо наступить момент, коли містечковому тирану з комплексом Наполеона дадуть бій? І зі склочної малолітньої сільської колонії вийде зразково-показова початкова школа? Для мене особисто це питання не в площині ймовірності, а простих юридичних процедур. На радість потерпілого школяра я практикуючий юрист, директор і партнер юридичної компанії. Для мене це звичайна і пересічна юридична справа – звільнити педагога-злочинця. Просто в даному випадку справа має великий емоційний окрас із признаками особистої місії. Як юрист я знаю, що вона буде звільнена. Питання тільки коли і як. Як людина я знаю, що майбутнє її сумне. Вона і зараз в принципі не може справитись зі своїм сином, за яким колонія плаче. Не даремно я починав словами великого класика: методи її виховання закінчаться для неї нещасною старістю, великим горем, сльозами і виною перед вихованцями, своїми дітьми, країною.
Posted by Sergey Gartinger on Sunday, 10 December 2017
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
