Щодня його руки мають справу з волоссям. Стрижуть, фарбують, роблять укладку, наводять лад із бородами.
У його салоні ніхто не дивується, що перукар – чоловік, бо зараз там лише й чоловіки працюють. Хоча раніше доводилось чути всяке.
За 16 років Сергій Воробій із псевдонімом Чірік зробив безліч стрижок та зачісок. Неодноразово працював із шевелюрами зірок.
Перш ніж стати перукарем, чоловік здобув освіту оператора ЕОМ та навчався на священика. Вчетверте став студентом вже у зрілому віці. Вивчав психологію, аби краще розуміти тих, хто сідає до нього в крісло.
Про шлях до успіху, любов до роботи, модні тенденції та перукарські «чайові» Сергій Чірік розповів в інтерв’ю «Першому».
– Коли вперше виникла думка стати перукарем?
– У дитинстві уявляв себе в інших професіях, але випадково знайшов себе у перукарстві.
Я щороку проходжу медичну комісію, оскільки у мене третя група інвалідності. Документи після цього треба заносити у департамент соцполітики.
Під час одного з таких візитів я побачив оголошення, що в Київ у Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів на навчання запрошують перукарів, майстрів із ремонту взуття, соцпрацівників… Я прочитав це, зайшов у той кабінет і сказав: «Я хочу на перукаря».
Стригти я почав у 25 років.
– Зараз чоловіки-перукарі не сприймаються, як щось дике. Як було, коли ви починали?
– Безумовно, було важко. Тому що я один із перших хлопців у місті, який на початку 2000-х розпочинав свій власний бізнес у цій справі. Усі звикли, що перукарями працюють переважно жінки, чоловіків було мало.
Багато чув, що у мене не чоловіча професія, але в мене була ціль – стати лідером у своїй справі. Зараз чоловіків-перукарів побільшало і мені вже набагато легше, ніж було тоді.
– Коли Ви навчались, то були одним хлопцем у групі. Як дівчата ставились до Вас? Чи не глузували?
– Навпаки підтримували у всіх починаннях. Дівчатам було легше працювати з волоссям, вони робили собі та одна одній зачіски з дитинства, а мені було важче, тому що не було такої практики.
Я був старостою групи, лідером. Дівчата прислухались до моєї думки. Коли робили якусь зачіску чи стрижку, завжди запитували: «Як тобі?»
Не глузували ніколи.
– Який найяскравіший спогад з тих часів?
– У мене була мрія постригти директора Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, де я вчився на перукаря. Навчання тривало півроку. Він п’ять з половиною місяців ніяк до мене не приходив. Все його дівчата стригли. А вже потім на випускний прийшов і сказав: «Я за тебе гордий. Я довго чекав, довго спостерігав і тепер я сідаю до тебе в крісло».
Це для мене була найбільша радість і повага. Стрижка йому сподобалась. Зараз у тому закладі я є на дошці пошани як один із кращих випускників.
– З чим найважче було, коли починали свою справу?
– Найважче було відкрити свою справу. Бюрократія. Я приходив в якийсь кабінет і не знав, куди потрібно йти далі, а в них не було кому підказати.
Зі сторони батьків не було підтримки як такої, бо в мене одна мама. Я падав, вставав, падав, вставав і так ішов до своєї мети.
Вже коли зареєструвався як підприємець, стало легше.
Цього року виповнилось 15 років з того часу, як я відкрив свій заклад, і 16 відтоді, як працюю перукарем.
Спочатку я протягом року працював в перукарні на 33-му кварталі. Пізніше взяв в оренду одне крісло, потім друге. І так потихеньку дійшов до того, що маю зараз. Назва студії була незмінною, але ми брали в оренду різні приміщення.
– Ви навчались у чотирьох навчальних закладах. Яким Ви були студентом?
– У молодому віці, як всі, трохи прогулював (сміється – Авт.). А в більш дорослому, бо я в університет Лесі Українки вступив, коли вже був перукарем, відвідував всі лекції і практичні. Було дуже цікаво.
До вивчення психології ставився так, як і до навчання на перукаря. Мені це подобалось і я розумів, що це моє майбутнє. Психологія допомогла краще відчувати і розуміти людей.
– Чому не закінчили навчання в семінарії?
– Були певні обставини сімейного характеру. Мені хотілося бути священиком, але правильним. Через переконання свого характеру я розумів, що не стану таким, як потрібно. Тому вибрав іншу професію, де почуваю себе набагато комфортніше.
Я провчився три неповних курси і вирішив, що досить. Усі знання, які я отримав у духовній семінарії, мені знадобились як віруючій людині. Я у багатьох речах почав краще розумітись.
– Перукар не тільки робить зачіску, а й вислуховує своїх клієнтів. Про що найчастіше говорять люди?
– У нашому салоні ми не зачіпаємо ні релігійні, ні політичні теми. Всі наші гості знають про це. Спілкуємось про речі, які стосуються сьогодення: де відпочити в місті, куди сходити на вечірку, де смачна кухня, в яку країну поїхати і що там подивитись.
– То в яку країну варто поїхати?
– Я підтримую будь-яку, якщо людині вона подобається. Буду стояти на стороні клієнта, аби він тільки туди справді поїхав. Свої вподобання не нав’язую, тому що всі країни, де я побував, гарні. У кожній є свої родзинки.
Я відвідав близько 30 країн Європи та Азії. Люблю мандрувати. Коли приїжджаєш кудись, надихаєшся архітектурою, людьми, культурою, їжею.
– Яка країна найбільше запам’яталась?
– Іспанія, Нідерланди. Амстердам дуже сподобався своїм спокійним життям.На відміну від Барселони, він дуже тихий. Таке враження, що приїхав у якесь велике село, де всі на велосипедах. Незвично.
– Чи переймаєте досвід у колег з-за кордону?
– Безумовно. Я є технологом компанії «American Crew». Щороку вона відправляє всіх технологів в інші країни для підвищення професійної кваліфікації. Кожен рік ми здаємо екзамен перед акулами перукарської справи.
Минулого року це було в Барселоні, позаминулого у Парижі, перед тим в Італії.
– Хотіли б працювати за кордоном?
– Я думаю, що в нашій державі можна цілком нормально працювати і заробляти. І не треба шукати кращого життя за кордоном, якщо можна тут змінювати країну.
– Чи всі нові тенденції у моді на зачіски підтримуєте?
– Так, тому що ідеї завжди гарні. Все нове – це добре забуте старе, тільки більш тюнінговане. Не треба придумувати нічого нового, просто згадати, що колись було, трансформувати його під сьогодення, і воно буде ідеально виглядати. У моді на стрижки все іде по колу, як в одязі.
– Чи впливає Ваш заклад на моду на зачіски в Луцьку?
– Ми працюємо в певному стилі – «American Crew» щодо чоловічих зачісок та «Vidal Sassoon», «Toni&Gay» щодо жіночих. Відповідно ми задаємо певний стиль. І не тільки ми, а й інші салони, які мають інші школи за плечима.
Але стиль у місті формується швидше від завдань, які ставлять перед нами клієнти. Телебачення і соціальні мережі більше впливають на стиль, ніж перукарі. Людина побачила фотографію в Інтернеті, приходить і каже: «Я хочу так». А ми вже намагаємось реалізувати це в життя і зробити це якісно.
– Які кольори волосся будуть модні найближчим часом?
– Зелений, червоний, рожевий. Та всі кольори, які раніше вважались кольорами субкультур, зараз актуальні для всіх людей: і старшого віку, і молодшого, і чоловіків, і жінок.
І бороди зараз фарбують і в жовтий, і в зелений... Це набуває дуже великої популярності.
Це світовий напрямок, ми максимально впроваджуємо його в Луцьку. Буквально місяць тому завезли фарбу, яка гарно лягає на волосся. Наші гості вже ходять по місту із яскравими кольорами.
Я навіть сам мрію пофарбуватися у платиновий колір. Думаю, що зроблю це найближчим часом.
– Чи подобаються Вам «оселедці»?
– У плані професіоналізму – це дуже легка стрижка. Якщо людина носить український одяг, то я безумовно «за» таку зачіску. А якщо вона йде у спортивних штанах, а зверху «оселедець», то це негарно виглядає.
Все має відповідати стилю людини.
Такий спалах моди був у період Революції Гідності. На сьогодні він себе практично вичерпав. Зараз інші погляди і стрижки. Але якщо людині подобається, то ми будемо це робити.
– Офіціантів віддячують чайовими. А перукарів?
– Нас також. Дають не тільки гроші. Були різні подарунки. Люди привозять з-за кордону сувеніри. Це приємно, коли люди пам’ятають навіть тоді, коли знаходяться далеко. Дуже багато дарують статуеток, напоїв гарних, смачних, міцних (сміється – Авт.).
– На Вашій сторінці в Інстаграмі багато світлин корейської косметики. Чому саме вона?
– Корейська косметика, яку ми пропагуємо в Україні, створена із органічних речовин. Вона одна з найкращих на українському ринку, не тільки для волосся, а й для обличчя. Вміст органіки – 33 %. Корея стала лідером у виробництві шампунів.
– Цікавитесь філософією Сходу?
– Ні, мені це нецікаво, бо у нас є своя філософія, християнська.
– Чи змінилось щось у релігійних переконаннях після семінарії?
– Ні. Я вірив, вірю і буду вірити в Бога.
– Читаєте Біблію?
– Так, коли є вільний час. У мене є певна література, я її по можливості читаю. Не тільки церковну.
– Є така фраза: «Якщо людина змінює зачіску, то невдовзі у неї зміниться життя». На Вашу думку, наскільки вона правдива?
– Думаю, що на 80 %. Людина після зміни зачіски відразу отримує компліменти, по іншому дивиться на життя, у неї розправляються плечі. Це так само, як ми купуємо якусь дорогу річ, вдягаємо її і гордо йдемо кудись.
– Існують ідеальні зачіски?
– Звісно. Ми вже пройшли ті часи, коли зачіска форми каскад личила всім (сміється – Авт.).
Це в радянські часи у перукарнях виконували 5 чоловічих і 5 жіночих видів зачісок.
Сьогодні ж набагато змінились форми. Є градуйовані, асиметричні, комбіновані варіанти, коли, наприклад, одночасно поєднуються каскад і каре.
Нема форми, яка всім ідеально підходить. Усім дівчатам личить довге волосся, але за умови, що воно доглянуте і гарно пострижене.
Зараз, до речі, вертається мода на довге волосся. Короткі стрижки «відходять».
– Чи втомлює Вас робота?
– Ніколи не втомлююсь від роботи. Я від неї отримую задоволення. Вихідних днів дуже не люблю, тому що хочеться працювати. Приходжу на роботу навіть у вихідні. Завжди йду в студію з радістю.
– Чим займаєтесь у позаробочий час? Маєте хобі?
– Відпочиваю. Відвідую басейн і спортзал. Є сімейні турботи. Не даю коментарів з приводу особистих питань. Я не вважаю за потрібне для загалу знати про це. Дуже часто цікавляться цим, але я про це ніколи не говорив, не говорю і буду говорити.
Люблю гуляти з улюбленим собакою. Це найкращий друг.
– У чому секрет Вашого успіху?
– У простоті. Простота – це найкраще. Це зближує з людьми. Коли люди горді, вони відштовхують, а коли прості – то притягують.
Перукарем не можна стати без уяви. Постаратись можна, але з цим треба народитись.
– У Вас є учні, які вас перевершили у майстерності?
– Не можу сказати, що перевершили. Хтось можливо кращий у жіночих зачісках, хтось кращий колорист. Це те, що я менше роблю.
Я б не сказав, що ми прагнемо якогось перевершення. Найкраща нагорода, щоб оцінити якість роботи – велика кількість гостей у салоні.
Мої учні відкривають свої справи. Багатьох я підтримую, ми стаємо партнерами. Співпрацюємо, щоб піднімати перукарську культуру в Луцьку та в Україні. Ми багато спілкуємось і підтримуємо один одного.
– За що можете звільнити підлеглого?
– Якщо людина не хоче працювати і націлена на роботу в іншому закладі, то я з такими людьми прощаюсь. Максимально стараюсь зберегти працівника і переконати, щоб не йшов. Але якщо він дуже хоче звільнитись, то нічого не вдієш.
У мене нема такого – «за щось». Є посадові інструкції. Або їх виконують, або ні.
– У Вас були невдалі зачіски?
– Не пам’ятаю... Може й були, але нам не говорили. Можливо говорили десь за межами салону, але не прямо.
– Жінки не бояться, коли їх стрижуть чоловіки?
– Ні, вони навпаки від цього отримують безмежне задоволення (сміється – Авт.).
– З ким найважче працювати?
– З кожною людиною треба працювати індивідуально. Коли майстер і гість студії знайшли спільну мову, відчувають один одного внутрішньо, тоді все добре.
Однаково працювати що з чоловіками, що з жінками. Треба якісно робити свою роботу, знати техніку і вміти бачити кінцевий результат.
Стрижемо також багато діток. З ними важко працювати, бо вони непосидючі. Але ми шукаємо до дітей підхід, щоб вони гарненько сиділи і прислухались до майстра.
– Чи відчуваєте тиск конкурентів у Луцьку?
– У нас в Луцьку ще дуже мало перукарів-професіоналів, тому як такої конкуренції в преміум-класі нема.
Можливо, існує конкуренція між салонами економ- чи бізнес-класу, але в нашому сегменті – ні.
– Що змінилось за 15 років у перукарській справі?
– Майстри стали більш професійними. Багато відкрилось закордонних шкіл, вони мають свої філії в Україні, тому перукарська освіта стала набагато кращою, ніж у ті часи, коли я починав.
За 15 років Україна в перукарському мистецтві стала однією із лідерів у світі. У нас дуже трудолюбивий народ і уява наших перукарів набагато краща, ніж у європейців.
Текст: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
