Захопивши територію Волині, нацисти майже одразу почали насаджувати на окупованих землях «новий порядок», одним із чинників якого стала масована пропаганда.
Це стало основною причиною появи на захоплених українських територіях україномовних газет, як наймасовішого, а тому найефективнішого способу поширення пропагандистської інформації, а також різного роду розпоряджень та звернень окупаційної влади до місцевого населення, – пишуть Хроніки Любарта. З іншого боку, необхідно було привернути на свою сторону українців, заохотити їх до політики «нового порядку».
З цією метою в Луцьку у вересні 1941 почала виходити газета «Український голос», першим редактором якої міська управа призначила Володимира Постригача. Видання, з огляду на цензуру, носило виразно пронімецьке та антирадянське спрямування, чимало його статей було присвячено антисемітській тематиці. Окрім масиву матеріалів ідеологічного спрямування, які надходили до редакцій з пресової агенції ДНБ (Дойче Нахріхтен Бюро), окупаційна преса насичувалася публікаціями місцевого походження, що було заслугою самих журналістів та редакторів газет.
Одним із співробітників редакції часопису «Український голос» (а згодом і його редактором) був Анатолій Захарович Дублянський, котрого після закриття української гімназії, де він вчителював, запросив редактор видання Володимир Постригач.
З другої половини 1942 матеріалів місцевої тематики в пресі стає менше, з другої половини 1943 більшість матеріалів видання вже становлять військові огляди, пропагандистські замітки тощо.
Проте від самого початку і практично до останніх номерів у газеті зустрічаються пропагандистські карикатури на тему європейських та світових (навколо)воєнних подій. Переважно є три незмінні герої жартівливих і висміювальних малюнків: Сталін, Черчіль і Рузвельт. Автори їх постійно зображують «розпалювачами» війни. Рідше присутня антисемітська тема. Євреїв зображували як тих, хто усім керує і отримує вигоду.
Авторами карикатур, швидше всього, не були якісь луцькі художники, принаймні, в переважній більшості випадків. Зрідка трапляються малюнки на місцеві теми. Їх міг зображувати хтось тутешній. Деякі підписані німецьким прізвищами. Як ці малюнки потрапляли в Луцьк, чи були якісь «карикатурні темники», невідомо.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
