Прямий ефір «Луцького радіо»

«Для мене загадка, чому на Світязі немає all inclusive», - мандрівник Богдан Климчук. ІНТЕРВ’Ю

«Для мене загадка, чому на Світязі немає all inclusive», - мандрівник Богдан Климчук. ІНТЕРВ’Ю
Власник туристичного агентства «Патріот» Богдан Климчук

Богдан Климчук – людина, яка постійно спокушає підписників його сторінок у Фейсбуці та Інстаграмі до нових подорожей. Китай, Таїланд, Шрі-Ланка, пустелі Йорданії, пів-Європи та ще з десяток місць, куди мріє потрапити багато людей, вже у списку його вражень.

Богдан Климчук більше десяти років очолює туристичне агентство «Патріот», тож не лише сам подорожує світом, а й допомагає побачити його іншим. «Першому» він розповів, де українцям найдешевше відпочити, чому обслуговування українською можна вимагати навіть закордоном та чому Світязь дорожчий за моря.

«Люди, які живуть в джунглях, найщасливіші»

– Рахував коли-небудь, скільки країн відвідав?

– Рахував. Китай, з якого я нещодавно повернувся, – сорок п’ята. Хоча, це залежить від того, як рахувати. Якщо з Палестиною, то 45, якщо без неї – 44. Дехто визнає її окремою країною, а дехто – ні.

– Коли відвідуєш стільки країн, не набридають поїздки? Немає враження, що в Європі – одне і те ж, в Азії – одне і те ж?

– Не набридають. Звичайно, є схожі країни, але ментально, релігійно вони все-таки відрізняються. В більшості країн Азії релігія одна – буддизм, але між Індією, Китаєм, В’єтнамом і Шрі-Ланкою – величезна різниця.

– Ти більше часу проводиш закордоном чи в Україні? Бо судячи з твого Фейсбуку, то закордоном.

– В Україні, звичайно. Просто я останнім часом маю таку фішку – приїжджаю, не кажу нікому, що я в Луцьку, пощу фото з поїздки і люди думають, що я місяць там. Просто за раз багато фото не викладеш, а я люблю це діло. Можу навіть запостити фото з поїздок, які були кілька років тому.

Фото з особистого архіву Богдана Климчука

– Пам’ятаєш свої перші поїздки? Тоді враження, мабуть, яскравіші були?

– В 2007 році ми вперше з друзями полетіли лоукостом (авіакомпанії, що пропонують дешеві перельоти, - ред.) в Рим і ночували на лавочках. Тоді хостелів було дуже мало і ми їх просто не змогли знайти, а готель був для нас задорогим. Дві ночі вимушені були ночувати на лавках. Це було літо, +27, тому проблем не виникло.

– Поліція не проганяла?

– Ми від неї успішно ховались і спали по черзі, але це був один з найкращих туристичних досвідів. Найбільше вражень приносять якраз нестандартні, екстремальні ситуації.

Я дуже рідко їжджу, як турист, здебільшого буваю в інформаційних поїздках для представників туристичного бізнесу. В основному це огляд 10-15, а то й 20 готелів на день. Відпочинком назвати це не можна. Під час однієї з таких поїздок теж була екстремальна ситуація.

Ми летіли на Гоа, а турагенти напоїли представника туроператора, яка нами опікувалась. В Дубаї була пересадка, але жінка вже навіть не розуміла, де знаходиться і де її паспорт. А без нього група з 15 людей не може рухатись далі. На щастя, паспорт таки знайшовся, ми полетіли. Але не обійшлось без пригод і на зворотньому шляху. Ми виїхали з готелю, проїхали 30 кілометрів і з’ясовується, що ця панянка знову забула паспорт в сейфі номера. Нас лишають в джунглях, в якомусь селі індійському чекати.

Тоді я побачив, що найбідніші люди, які не мають нічого, крім землянок, настільки щасливі, що цьому потрібно навчитись. Щастя таке в наших людей, навіть тих, які мають триповерхові хати, дуже рідко є. Паспорт знайшовся і ми благополучно полетіли, але досвід цікавий.

– Які тобі країни зараз найбільше подобаються?

– Мені подобається Азія, країни, де сповідують буддизм. Особливо Шрі-Ланка, острівна частина Таїланду. Столиця Таїланду Патайя, де багато туристів, в тому числі з Росії – не мій формат, а от тиха острівна частина – саме те.

Нахабні туристи люблять all inclusive

– Напівміф про те, що російські туристи поводять себе не дуже чемно на відпочинку – правда?

– Я можу говорити про власний досвід – в усьому світі багато російських туристів поводиться зверхньо. В Єгипті чи будь-якій іншій країні людина стоїть в плавках і з першого погляду зрозуміло, що це росіянин. Ці люди, як правило, поводяться нахабно. А, якщо вони при цьому нетверезі, то це взагалі окрема тема. Тоді їхня поведінка просто жахлива. Хамлять, кричать, горланять пісні.

Хоча зараз в Єгипет немає прямих перельотів з Росії і це – манна небесна для українців, білорусів – без росіян можна набагато якісніше відпочити.

– Українці так себе не поводять?

– Є така штука, але вона притаманна невеликій кількості українців. В основному це люди, які сильно випивають. На Західній і Центральній Україні таких людей менше, а на Сході чомусь трапляється частіше. Мабуть, ментальність ближча до російської.

Мені приємніше відпочивати там, де менше росіян. Хоча, якщо брати дорожчі готелі, а я бував по роботі і в готелях преміум-класу, то там відпочиває зовсім інший контингент. В таких готелях різниці між українцем, росіянином і німцем практично немає, тому що це люди з зовсім іншою філософією життя. Вони вміють заробляти гроші і при цьому ведуть себе простіше.

– Окрім центральної частини Таїланду, куди не їхати, щоб не натрапити на неприємний контингент?

– Треба не їхати туди, де найбільш поширена система харчування all inclusive (все включено, - ред.). Масовий «нахабний» турист в основному відпочиває у таких готелях. Тому такі напрямки, як Туреччина – не найкращий варіант.

«Можна і в Туреччині відпочити за 20 тисяч доларів»

– Де українцям найдешевше відпочити закордоном?

– Автобусом найдешевше їхати в Болгарію. Наприклад, на вересень у нас взяли путівку за смішні гроші – сім тисяч гривень на двох на вісім днів. Це найкращий час для тих, в кого немає дітей. Море тепле, людей менше.

В Єгипет були путівки за 300 доларів на двох на тиждень. Також масовий напрямок – Об’єднані Арабські Емірати, Чорногорія, Хорватія, Туніс.

Також дуже конкурентний напрямок Китай, зокрема острів Хайнань. Багато речей, які ти можеш собі дозволити в Китаї, навіть в «дешевій» Індії будуть дорожчими і менш якісними. Я вже не кажу про Шрі-Ланку і Таїланд. Китай до того ж має потужну інфраструктуру. Ти можеш пересуватись новими автобусами з кондиціонерами, бачити чистоту. Так, вночі на пляжі можуть бігати щурі, але вони бігають і в Таїланді. А в Китаї ти себе почуваєш в безпеці, на відміну від тих же арабських країн. На Хайнань почали з’являтись дешеві путівки.

Богдан Климчук готує привезений з Китаю чай

– А які найдорожчі напрямки, куди їздять люди з Луцька?

– Навіть в Туреччину їздять люди, які платять по 20 тисяч доларів за готель, тому не все залежить від напрямку.

– А сенс платити такі гроші, якщо за них можна півсвіту об’їздити?

– Переведу це в площину машин. Якби для людей була важлива лише ціна, то всі їздили б на Ланосі і Опелі, але на вулицях є і Порше, і хороші Фольксвагени. І те, і те транспорт. Так само і те, і те готель, але якість відпочинку різна.

Якщо люди уже об’їздили весь світ і тепер хочуть щось хороше і щоб недалеко було летіти, то Туреччина – гарний варіант. Для тих, хто цінує свій час, є різниця – летіти дві години чи 14.

Також з масових напрямків найдорожчими залишаються Мальдіви, Балі. Там тільки п’ятизіркові готелі преміум-класу, в яких вартість відпочинку стартує від півтори тисячі доларів за людину.

– Є в тебе країни, в яких ти ще не бував, але дуже хочеш?

– Так, хочу в Америку. Я подавав документи на візу, сказав в посольстві, що 40 країн відвідав, пустіть мене відпочити, а вони відмовили без пояснення причин. Натомість знайомий їхав в Америку заробляти – його пустили. Тут не вгадаєш, кому відмовлять, а кому дадуть візу. А з відмовою в паспорті шанси таки отримати візу мізерні.

Також з далеких країн хочу у В’єтнам. Нова Зеландія – само собою, але до неї я поки морально неготовий, бо це зовсім інший діапазон цін і часу.

Фото з особистого архіву Богдана Климчука

Часом тур дешевший, ніж переліт лоукостом і самостійне бронювання житла

– Зараз подорожі стали значно доступнішими. Багатьом просто непотрібні турагенства, бо непроблема купити квитки на літак в інтернеті, там же забронювати готель чи хостел. Така доступність шкодить чи допомагає бізнесу?

– Я теж дуже часто користуюсь лоукостами і відповідно не купую турів, але інколи відкривається новий туристичний напрямок і тут без турів не обійтись. Зараз – це Китай. Він не є масовим і туроператор, прагнучи зробити його популярним, продає путівки з дуже маленьким прибутком.

Мій тур вартував близько 450 доларів з людини на 8 днів у прекрасному готелі зі сніданками та дводенною екскурсійною програмою, перельотами. Мене забрали з аеропорту, повозили на екскурсії, перевезли в інше місто… Якби я формував це все самостійно, такий тур коштував би мінімум вдвічі дорожче.

Тому лоукости – хороша річ, але здебільшого для недалеких перельотів. Якщо летіти на великі відстані, часто потрібно робити три-чотири пересадки. І якщо один літак затримується, ламається весь ланцюг.

– Які ще переваги турів? Бо мені, наприклад, нецікаво вісім днів провести в одному готелі з перервами на пляж. Думаю, я не одна така.

– Абсолютно з тобою згідний, попри те, що з кожним роком все більше стаю прихильником матрасного відпочинку. В людей, які ведуть активний спосіб життя, які вже багато побачили і багато куди їздили, в якийсь момент виникає бажання, щоб їх просто ніхто не чіпав.

Також тури дуже актуальні для людей, які подорожують з дітьми. Всі ми різні і потрібно з розумінням до цього ставитись. Комусь треба екскурсії і активний відпочинок, а комусь – море і all inclusive. Це непогано, і недобре. Просто люди різні.

Фото з особистого архіву Богдана Климчука

«Українську мову потрібно відстоювати і закордоном»

– Незнання іноземних мов – причина брати тур, де тебе зустрічають, возять і т.д.?

– При сучасному розвитку технологій за рік-два мовного бар’єру взагалі не буде. Скрізь, де є смартфон та інтернет, можна порозумітись з людьми. Звичайно, бабуся, яка продає манго на пляжі, не має гаджетів. Але всі інші можуть користуватись програмою, яка чудово розуміє, що ти говориш і перекладає слова на іншу мову.

У 2010 році, коли вперше летів у Єгипет в тур для агентів, мав надію вивчити там англійську мову. Але в результаті практично ніде її не використовував. Всі навколо спілкувались російською. Така ж ситуація в Туреччині. Там, де масово відпочивають наші туристи, немає потреби розмовляти англійською. На кожному кроці в тебе є супровід. На жаль, російськомовний.

Я не розумію ставлення в першу чергу українців до цього, не туроператорів. Тому що туристи голосують гривнею за той чи інший сервіс. Коли мешканці Західної України переходять закордоном на російську, для мене це дивно, м’яко кажучи. Люди мають відмовлятись від таких послуг і просити екскурсії українською мовою. Звичайно, туроператорам простіше, коли вони в один автобус можуть посадити росіян, білорусів, українців, казахів. Але, якщо 80% зараз в Єгипті – українці, чому не проводити для них екскурсії українською? Попит формує пропозицію.

– Тобто навіть закордоном можна вимагати обслуговування українською?

– Так. У нас була історія на Гоа в 2015 році. Великою групою ми пішли вечеряти на пляж. Там це роблять в шейках – маленьких ресторанчиках. Оскільки було багато росіян, місцевий індус вивісив російський прапор. Я сказав, що не піду їсти в такий ресторан. В результаті ми пішли в інший шейк, добре повечеряли – замовили метрову рибину, багато страв. Наступного вечора прапор вже не висів, навпаки – індус прийшов і покликав до себе.

Якщо ми наполягатимемо на своєму, то туроператори не пропонуватимуть українцям послуги російською.

– З впровадженням безвізу стало більше туристів?

– По Європі точно більше почали їздити. Відень і Будапешт – зараз найпопулярніші міста для автобусних турів.

«В Україні треба їздити на болота»

– Ви також влаштовуєте тури Україною. Куди возите людей?

– Ми «Патріот». Як ми можемо любити Україну і не організовувати поїздки Україною? Карпати, Волинь, Чорнобиль – місця, куди ми регулярно возимо на екскурсії.

Облітавши 45 країн, я впевнено заявляю, Україна – прекрасна. Ми навіть часом самі не усвідомлюємо, наскільки ми конкурентоздатні у світі і наскільки у нас класно.

В Карпатах ми маємо те, про що багато європейців можуть тільки мріяти. Наприклад, можливість поставити намет, розпалити вогнище і посмажити м’ясо. Банально можливість попити води з джерельця – вже велика цінність. В Азії це може закінчитись плачевно.

– Які неочевидні місця в Україні варто відвідати?

– В першу чергу – болота, як би це дивно не звучало. На Волині це Черемський заповідник в Маневицькому районі. Ніколи б не подумав, що на болоті може бути так гарно. Ще ближче до Луцька – Цуманська пуща. Якщо хочеш подихати «карпатським» повітрям, але не хочеш далеко їхати, поїдь в Цуманську пущу і просто походи там.

Я люблю села. І чим забитіші, тим цікавіші – людьми, їхньою щирістю і добротою. З кожним роком переконуюсь, що є дуже багато чудесних людей, незіпсованих міськими проблемами, матеріальними цінностями. За цим до нас їдуть з Європи, бо там це давно втратили. А в нас, де немає масового туризму, це ще можна зустріти. А от в Яремчі і Буковелі відчули смак грошей і загубили колорит. Про Одесу взагалі мовчу. Там ціна абсолютно не відповідає сервісу. Бізнес досі живе «па панятіям».

Якщо порахувати усі витрати, то відпочинок в Єгипті чи Болгарії буде дешевшим, ніж в Одесі чи на Арабатській стрілці. Літом квитки в Одесу проблематично взяти навіть за 45 днів, а елементарного сервісу немає. Невже так складно вранці сказати гостю: «Як справи? Все добре?».

Але прогрес все одно є. Коли ми починали бізнес 12 років тому, в Яремчі в готелі було нормально жити в шестимісних кімнатах з туалетом і душем в коридорі. Зараз норма – зручності в номері. Ніхто собі не може уявити таких умов, як тоді.

Фото з особистого архіву Богдана Климчука

– Все ж таки, чому в Україні туризм не дуже розвинений і навіть в популярних місцях сервіс кульгає на дві ноги? Нікому досі це не було потрібно?

– Візьмемо до прикладу Волинську область. Який сенс голові ОДА давати гроші на розвиток туризму, якщо йому цікаве умовно бурштинове підприємство, ліси? Від малого бізнесу, які ти відкати отримаєш – що заробить олігарх на дядькові, який тримає невеличкий готель на кілька кімнат?

Якщо влада міста, області бачить перспективу в туризмі, то все стається. Маємо яскравий приклад Львова, Вінниці. Влада повинна розуміти, що при розвитку туризму ростиме економіка і вартість активів, навіть його краденого заводу.

На жаль, у нас цінується те, з чого можна швидко отримати гроші, а туризм – довга гра. Потрібно створювати об’єднання малих підприємців, працювати на міжнародному рівні, вибивати гроші на інфраструктурні об’єкти – дороги, аеропорти. А головне – це все не потребує великої кількості грошей. В одному фінському місті багато років поспіль влаштовують фестиваль гри на уявній гітарі, на який приїжджають тисячі людей. Що для цього потрібно? Фантазія, маркетинг і воля.

Той же Андрій Садовий у Львові підтримав об’єднання рестораторів і пішло-поїхало. У Луцьку Андрій Покровський побудував «Промінь», з старого радянського кінотеатру зробив сучасний розважальний центр, а в нього забирають парковку. Який адекватний інвестор прийде сюди при такій владі? Для чого будувати тут п’ятизірковий готель, якщо в якийсь момент владі може не сподобатись, що власник не з тим дружить, не в той бік дихає? Ця влада живе зовсім іншими цінностями і туризм не серед них.

«Луцьк може конкурувати цінами на послуги»

– Ми багато років слухаємо, що Луцьк – потенційно туристичне місто, але при цьому ми прекрасно знаємо, що той же Краків зовсім близько. Він абсолютно доступний по цінах і там в десятки разів більше речей, на які хочеться подивитись. Будучи поруч зі Львовом, Краковом, є в нас перспективи? Чи варто бігти за цим статусом «туристичного міста»?

– Не просто варто, а необхідно. З цим рівнем цін ми виглядаємо доволі конкурентно. Поїсти в нормальних закладах Луцька можна набагато дешевше, ніж у Варшаві чи Кракові, я вже не кажу про Париж і Берлін. Так само підстригтись, зробити манікюр чи навіть полікувати зуби в рази дешевше. До того ж прийшли лоукости і можливості приїжджати в Україну збільшились.

Але повинно бути стратегічне бачення, що туризм нам потрібен. Готелі і ресторани не збудуються, якщо не буде політичної волі. У нас є замок, історичний пласт. У Вінниці цього всього і близько немає, але вони змогли забрати у Львова велику частину туристів. Так само багато європейських міст умудряються розвивати туризм на рівному місці.

– Як це відбувалось у Львові? Які преференції міська влада давала бізнесу?

– Вона банально не заважала. Потрібна промоція, допомога в організаційному плані, не чинення спротиву, не вимагання відкатів.

Чому в Кам’янці-Подільському заходиш в Старе місто – там печуть хліб, там – ресторан, там – ще щось, а в нас цього всього не можна робити? В нас Старе місто мертве, а можна було б відкрити ресторан у замку, зробити 3Д шоу.

– Уявляєш ці обурення в Фейсбуці, якби запропонували в замку ресторан відкрити?

– Якщо там буде мільйон відвідувачів на рік, хай місцеві активісти хоч перебісяться. Якщо інвестор зробить сотні і тисячі робочих місць і місто матиме розвиток, воно того варте.

– З Старим ринком, що робити? Зносити повністю чи є варіанти?

– Те, що йому там не місце, це однозначно. Але просто розігнати людей – теж не вихід. Повинна бути стратегія, як його поступово перетворити на цивілізований ринок продуктів. Я мрію, щоб це був відкритий ринок європейського зразка, де могли б торгувати в тому числі бабусі з села. Забери в них це і що їм робити? Я з задоволенням ходжу на Старий ринок і купую в бабусь горіхи, овочі, фрукти, бо я знаю, що ці продукти якісні. І знаю, що допомагаю цим бабусям, а тому ніколи не торгуюсь.

Для мене чудовий приклад – Барселона. Там є ринок в центрі міста, але не з собачими умовами, там не ходиш по річках, які розливаються і де люди мерзнуть. Там архітектурно все красиво, з кондиціонером. Хочеш – шкарпетки з пінгвінчиками, хочеш – хамон. Зрозуміло, що на цьому ринку бабусі не торгують, але можна зробити умови і для них, щоб вони продавали не на землі, а на стелажах. Це вже соціальна роль міста.

На мою думку, поки рівень зарплати такий, потрібно відкласти радикальні рішення.

– За чим поодинокі туристи їдуть до Луцька?

– Люди приїжджають сюди не на замок подивитись чи на нічну екскурсію сходити, а по роботі. Луцьк донедавна був містом на 3 години. Зараз за «Адреналін-Сіті» - бонус на дві години. Але треба зробити так, щоб це було місто мінімум на два дні.

Потрібно оголошувати конкурси ідей. Маленькі проекти, такі як «Нічна екскурсія» поступово змінюватимуть ситуацію. Бюджет розвитку повинен бути мінімум десятою частиною від загального бюджету, але наразі про це можна лише мріяти.

«Світязь міг би бути українським Лас-Вегасом»

– Які найпопулярніші напрямки на Волині?

– Ми возимо туристів з Києва, Одеси, Харкова, Вінниці, Дніпра до Луцька, в Колодяжне, Зимне, є багато запитів на «тунель кохання», Берестечко, Світязь. Але, якщо веземо на Світязь, то того ж дня забираємо, тому що ночувати там справді дорого.

Ціни абсолютно неадекватні. 500 гривень з людини за ніч за той рівень сервісу – це забагато. І ті номери, які вони називають люксом, зовсім такими не є. За ці гроші літом можна спокійно взяти хороші апартаменти в Албанії, Хорватії, Чорногорії.

– Є думки, що варто змінити на Світязі?

– Для мене загадка, чому на Світязі ніхто не практикує систему all inclusive. Я більше, ніж впевнений, що це підтягнуло б велику частину клієнтів. Зрозуміло, що спочатку люди будуть намагатись винести алкоголь чи набирати багато дорогої їжі. Цю проблему можна вирішити, як в Китаї – поставити камери і таблички з умовним змістом: «Якщо залишив на тарілці більше, ніж 100 грам їжі, штраф такий то». Люди тоді краще поводяться.

Більшим курортом, ніж є, Світязь не стане. Там сезон надто короткий. Натомість можна його зробити міжнародним центром оздоровлення, розваг. Це може бути український Лас-Вегас. А купання – як бонус. Я би зробив його особливою зоною, де дозволені азартні ігри.

– Доступність подорожей закордон, яку ми отримали з безвізом, не доб’є український туризм?

– Ні, навпаки. Це може стати стимулом для розвитку внутрішнього туризму. Як було з піцеріями. 15 років тому люди поїхали в Італію на заробітки, побачили такі заклади і почали собі в Україні відкривати. Так само в Польщі побачили, що не тільки малину на пана можна вирощувати, а й самому це робити.

З туризмом та ж історія. Я поїхав, побачив, що є концептуальні екскурсії, приїхав і зробив їх в Луцьку. Треба їхати, вивчати, думати, що ти можеш зробити краще. Впевнений, що безвіз дає нові можливості. Гірше жити в замкненому середовищі і думати, що так скрізь. А усвідомлення проблеми – перший крок до її вирішення.

– Щоб ти міг порадити, як власник турагентства людям, які хочуть починати цей бізнес? Варто це робити?

– Будь-який малий бізнес починати варто. Навіть, якщо ти прогориш, отримаєш досвід. Туризм – це нелегкий, але цікавий бізнес. Багато хто думає, що це професія мрії, все легко і класно, їздиш собі по всьому світу, але завжди є інша сторона медалі. Коли всі відпочивають, ми працюємо. Літом, на новий рік, на усі державні свята ми не можемо собі дозволити кудись поїхати відпочивати. Мусимо працювати, бо бізнес сезонний. Зрозуміло, що зимою продажі значно менші, ніж літом.

Питання вихідного, коли у твого туриста, не дай Боже, проблеми за три дев’ять земель, взагалі не стоїть. Такі питання мусиш вирішувати, незалежно від дня і часу доби. Немає такого, що прийшов на роботу в 10, пішов в 6 чи 7, а далі, хоч трава не рости. Сивини це додає.

Другий момент – висока конкуренція, а відтак – великі ризики демпінгу. На жаль, багато туристичних фірм ведуть недобросовісну конкуренцію, через що падає сервіс, а про працівників цієї сфери думають, що вони шахраї.

– Можеш дати поради початківцям у турбізнесі?

– Не боятись і робити щось нове. Мені завжди хотілось, щоб в Луцьку були і заклади, і екскурсії, яких ніде немає, заради яких сюди хотілося б їхати.

Текст: Віта Сахнік

Фото: Ірина Кабанова


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Юна волинянка Рената Кравчук вразила знанням Біблії
Наступна новина «У нас водій тролейбуса може заробляти до 20 тисяч гривень», - Борис Філатов, мер Дніпра
Останні новини
Схожі новини