Ті, хто виховав відважних: волинські патрульні та їхні мами. ЧАСТИНА І

Ті, хто виховав відважних: волинські патрульні та їхні мами. ЧАСТИНА І

«Перший» разом із Патрульною поліцією Волині презентують спільний проект, приурочений до Дня матері. Він реалізовується на підтримку руху «Тонка синя лінія».

Протягом чотирьох днів ми покажемо неймовірно щирі світлини патрульних та їхніх мам та розповімо історії життя кожного з них. Ви побачите неймовірні образи сильних, відважних та мужніх правоохоронців, які точно вас вразять.

Поліцейська Юлія Горбач та її мама Лариса (42 роки)

​​

Юлі - 21 рік, навчалась у Східноєвропейському університеті за спеціальністю «Економіка підприємства» і мала б стати економістом, але, як жартома зізнається сама Юлія, щось пішло не так.

Трохи попрацювавши у магазині та торговим представником, дівчина зрозуміла, що це не зовсім та робота, про яку мріє, і… пішла в поліцію.

«Вже місяць як патрулюю місто і з задоволенням йду на роботу. Різне буває, але я ставлюся до викликів адекватно, зазвичай нормально сприймаю їх. Щоправда ситуація, коли чоловіка чи то викинули з вікна, чи то він сам впав трохи змусила понервувати», - розповідає Юля.

Під час чергування найбільше дівчина полюбляє їздити за кермом і, хоча масштабних погонь за місяць роботи не траплялося, вона впевнена, що наздогнати правопорушників чи злочинців їй під силу, як за кермом, так і ногами.

Мама Лариса каже, що доволі спокійно сприйняла бажання доньки працювати в правоохоронних органах, бо по секрету розповіла, що сама за характером є ризиковою людиною.

Зараз мама Юлії Горбач – у декретній відпустці, а до того працювала на приборзаводі старшим комірником.

Юлія з Ларисою живуть окремо, а це, за словами доньки-патрульної, часом рятує мамині нерви.

«Я кожного ранку та кожного вечора відправлю дочці смс, чи все у неї добре. Але бачу, що їй подобається робота, тому підтримую її вибір. Їй добре – мені добре», - з тривогою у серці каже мама Лариса.


Поліцейський Юрій Сех та його мама Світлана (52 роки)

Юрій Сех – учасник бойових дій на сході України. Нині служить у Патрульній поліції Луцька. Мамі Світлані – 52 роки. Жінка мешкає у селі Звірів, де працює на виробничому підприємстві «Нива».

Жінка пригадує, що Юрко з дитинства був дуже справедливим, хотів працювати у прокуратурі чи СБУ, а тому постійно тягнувся до права. Зрештою – хлопець відучився на юридичному факультеті СНУ ім. Лесі Українки, відслужив в армії та відвоював у АТО.

Юрій зауважує: чи він відпочиває на озері, чи перебуває на спецоперації, у них з мамою – зв’язок на підсвідомому рівні.

«Ніколи не думала, що мій син потрапить на війну. Вчився на юридичному факультеті, відслужив строкову службу в армії, бо думав, що військовий квиток відіграє важливу роль, бо дуже хотів далі працювати в прокуратурі або СБУ. Але… Мені почали снитися тривожні сни. У мене відразу була дуже велика тривога за дитину. А за деякий час – Майдан, Революція Гідності. Це був великий удар по психіці таких дітей. Але вони настільки наповнилися відвагою і адреналіном, відчули, що їхній обов'язок захищати Батьківщину. Тому Юрко подався в АТО, брав участь у перших спецопераціях в Донецьку весною 2014-го», - пригадує Світлана Сех.

В той же час, Юрій зауважує: чи він відпочиває на озері, чи перебуває на спецоперації, у них з мамою – зв’язок на підсвідомому рівні.

«Мама переживає і турбується про мене завжди. Коли на день іду на чергування – трішки спокійніша, а от на ніч… Але ж вона знає, що я сам обрав таку професію і розуміє, на що я пішов», - розповідає Юрій Сех.

Мама пригадує, що у дитинстві Юрко був дуже слухняний, розумний і кмітливий хлопчик. А ще – дуже любив техніку. Попри завантаженість на роботі, напруженість буденного життя та тривогу – Світлана Сех щоразу чекає на зустріч з сином.

«Я завжди переживаю за нього, але він у мене розумний хлопець. Я думаю він дуже багато вже пережив, тому сподіваюсь, що все у нього вийде, він збудує ще собі хорошу кар’єру бо достойний того. Хай йому Бог дає якнайкраще і доля складається», - побажала мама Юрія Сеха, розказавши по секрету, що цього річ він запланував одружитися. Тож родина вже починає підготовку до такої важливої події.


Поліцейська Ольга Мацишина та її мама Маргарита (50 років)

Останнім місцем роботи 26-річної Ольги Мацишиної була автозаправка ОККО. Основна вища освіта дівчини – економічна. Але через набридливість рутинного життя, вона вирішила спробувати себе у ролі патрульного.

Мама Ольги додає, що про деякі випадки з роботи доньки дізнається з новин.

«Захотіла щось змінити. Коли був перший набір, то подала документи, але не пройшла співбесіду. Потім вирішила спробувати свої сили ще раз і ось вже працюю тут з грудня», - розповідає з усмішкою Ольга.

Мама дівчини Маргарита каже, що вона, звісно, переживає за свою дочку.

«Я завжди за неї хвилююся, але підтримую будь-яке рішення. Все ж таки це її життя. Я ж не можу її заставити не робити чогось, бо це не подобається мені. Якщо дочка того хоче, то я маю це прийняти», - додає мама Ольги.

Дівчина розповідає, що за час її роботи були не дуже приємні ситуації, але «немає чого жалітись, бо сама захотіла, сама пішла». Мама Ольги додає, що про деякі випадки з роботи доньки дізнається з новин.

Поліцейська каже, що найважче їздити на виклики у сім’ї, де проходять скандали.

«У таких сім’ях часто є маленькі діти. В такі моменти їх жаль, вони ж просто дивляться на це все. Також один з останніх викликів: сильно побили пенсіонерку. Невідомі вдерлися до квартири і шукали гроші. На той момент чоловіка господині вдома не було і коли він зранку приїхав, то побачив свою жінку побиту і в крові. Певно, через стрес вона не змогла згадати номер, тому не додзвонилася до спецслужб, до чоловіка теж, бо він був на роботі», - поділилася спогадами Ольга.

Дівчина каже, що зі своїх попередніх робіт взяла за правило «не приносити» особисті проблеми на роботу і ненести їх з роботи додому.


Поліцейський В’ячеслав Кирикилиця та його мама Валентина (51 рік)

Валентині Кирикилиці – 51 рік, має троє синів. Найстарший – В’ячеслав. Нині служить у Патрульній поліції Луцька. Дитинство він провів з бабусею і дідусем – важкі часи в країні змусили жінку податись на цілих 10 років на заробітки до Польші.

«Був такий час, коли була змушена поїхати на роботу в Польщу. Вони були під наглядом бабусі з дідусем, але я постійно до них приїжджала. Потім Славко пішов вчитись у лінгвістичний ліцей в Маяках, а потім - в Київський лінгвістичний університет.

Та зрештою, коли в Києві був оголошений конкурс, вирішив подався в поліцію. Напевно, це йому ближче до душі. Був одним з перших - пройшов відбір і два роки відпрацював в Києві і рік тому перевівся до Луцька», - розповідає Валентина Кирикилиця.

В той же час, Славко пригадує, що з братом завжди в дитинстві чекали на приїзд мами.

«В дитинстві дуже мало з мамою спілкувалися… Тоді не було інтернету, тому зрідка – дзвінки чи листи. Але завжди з меншим братом, коли знали що мама має приїхати з Польщі, рахували дні. І якщо мама мала вночі приїхати – навіть спати не лягали. Щодо своєї роботи, то хоч і закінчив англійську філологію, знав, що у школу працювати не піду. Тому, як оголосили перший набір у поліцію, пішов і одразу пройшов», - розповідає В’ячеслав.

Мама переконана, що у Славка при виборі роботи вочевидь зіграли гени. Адже його тато все життя пропрацював у правоохоронних органах до самісінької пенсії.

«Я звісно не була в захопленні від такого рішення, бо в мене лишилось враження ще з тих часів… Зараз я звісно дещо спокійніше ставлюсь до поліції, та й довіру викликають вони набагато більше. Новостворена Поліція це був дуже хороший задум і ті хто туди йшов – це були дійсно ідейні люди, які хотіли щось змінити в цій країні», - переконана Валентина Кирикилиця.

Славко зауважує: хоч він виріс і подорослішав – мама завжди береться допомагати йому в житті і контролювати усі процеси. Мовляв, інколи бувають напружені відносини, але не надовго.

«Наша мама виховує трьох хлопців і працює викладачем у СНУ, тому завжди старається всім керувати: нічого ніде без її уваги не можна зробити, вона старається за всім слідкувати. Але це ж мама… Вона для нас найдорожча», - говорить Славко.

Текст: Ірина КОСТЮК, Еля КОРОТИНСЬКА, Іванна СОЛОМАНЧУК (Перший)

Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Показати коментарі (1)
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина На Волині помер учасник АТО
Наступна новина Чергова сесія Волиньради - 31 травня


Останні новини
Схожі новини