Учасники австралійського джазового гурту The Necks в ексклюзивному інтерв’ю для «Першого» розповіли про джаз і свій колектив, поділилися історією здобуття популярності та враженнями від України і Луцька.
З Ллойдом Суонтоном, Тоні Баком та Крісом Абрахансом ми поспілкувалися після їх виступу на фестивалі JazzBezz. В рамках цього фестивалю вони вперше відвідали Україну і приїхали до Луцька.
Групу The Necks було створено 1986 року у Сіднеї, вони гучно заявили про себе альбомом «Sex» у 1989-му. За цей час витворили власну музичну мову, сповнену довгими імпровізаціями. Їхні концерти завжди ексклюзивні – музиканти імпровізують «тут і зараз», у цьому місці і для цієї публіки.
- Яка історія виникнення вашої групи The Necks?
Ллойд: Ми разом вже протягом 31 року. Починали ми в Австралії, в Сіднеї. Просто подумали, чому б не спробувати створити групу, чому б не почати створювати музику разом?
- Склад вашого гурту не змінюється з 1987 року. Як вам вдається творити разом так довго і нічого не змінювати?
Кріс: Я думаю, що змінилась сама музика і це нам допомагає. Ми ніколи нічого не «викидали», лише додавали до того, що створюємо. І те, що ми робимо, дає певні плоди.
- Ніколи не виникало бажання покинули гурт? Не було сварок?
Разом: Ні, ніколи.
Ллойд: Інколи ми сперечаємось через те, що в нас можуть виникати різні ідеї, але зазвичай ми йдемо разом спільною дорогою.
- Традиційне питання: що вас надихає?
Ллойд: Мене надихає музика. Коли я виходжу на сцену, знаю, що там буде справжня магія.
- Що думаєте про сучасний джаз і його виконавців?
Тоні: Зараз дуже багато різного джазу. Кожен грає посвоєму.
- Яка ваша думка про музику взагалі, сучасну зокрема?
Ллойд: Ми слухаємо не лише сучасну музику, а й інших епох, інших років. Проте багато вивчаємо й того, що подобається людям саме зараз.
Кріс: Завдяки інтернету ви можете слухати багато різних жанрів, навіть просто будучи в своїй спальні. Думаю, це дуже надихає.
- Ви працюєте з багатьма ідолами музичного світу, такими як Нік Кейв або Браян Ено. Подобається поєднувати свою роботу з іншими людьми?
Ллойд: Нам подобається співпрацювати з усіма музикантами…
Кріс: А якщо чесно, нам ніхто не потрібен, щоб створювати хорошу музику. Ми просто робимо те, що нам подобається і граємо те, що подобається нам самим.
- Ви знаєте когось з українських виконавців?
Ллойд: На жалі, ні. Нам потрібно буде дослідити це питання. На фестивалі ми чули деяких виконавців, це гарно звучало.
- У вас є багато нагород, якою пишаєтесь найбільше?
Кріс: У нас вже давно не було ніяких нагород (сміється, – Авт.).
Ллойд: Один з наших синглів Aether був включений до австралійського найкращого плейлиста. Це не якась особлива нагорода, але та річ, якою ми найбільше пишаємось.
- Що змотивувало вас прийняти запрошення на фестиваль і відвідати Луцьк?
Ллойд: Нам подобаться грати будь-де, якщо люди в цьому зацікавлені, і просимо вибачення, що так довго не приїжджали сюди.
- Що думаєте про атмосферу на цьому фестивалі?
Ллойд: Аудієнція була справді класною і позитивною, ми відчували, що люди були налаштовані на нашу музику.
Тоні: Це дуже класно, коли і з інших міст приїжджають музиканти, це реально крута штука.
- Не хочете колись ще повернусь в Луцьк?
Разом: Так, звичайно. Тут фантастично.
Ллойд: Але не завтра (сміється, - Авт.)
- Що чули про українців, перед тим як приїхати сюди?
Ллойд: Ми знаємо зовсім трішки про українців. В Австралії є багато емігрантів з України. І в Канаді, моя жінка звідти.
Кріс: Ми думали, тут дуже розвинена гімнастика.
- Що, на вашу думку, несе в собі джаз?
Ллойд: Джаз дуже популярний... Історія джазу неймовірна. Можливо, деякі люди не назвуть ту музику, що ми граємо, джазом, але це те, через що ми пройшли.
Кріс: Джаз – це шлях до того, щоб пояснити себе, розказати про індивідуальні переживання і емоції. Ми ж граємо щось гуманістичне показуємо в музиці народ, його почуття.
Тоні: Коли ви граєте джаз, розумієте, що це традиція. А коли ми граємо свою музику, завжди досліджуємо всі підводні камені, цікавимось, як все починалось. Ми вивчаємо музику.
Ллойд: Але все ж ми завжди мусимо шукати щось нове, рухатись вперед. Ми постійно експериментуємо.
- Зазвичай, коли люди йдуть до популярності зустрічають на своєму шляху перепони…
Ллойд: Ми ніколи не намагалися бути популярними. Хотіли просто грати разом, без якоїсь публічності. Все інше – просто бонус.
- Але все ж ви стали популярними. Чому завдячуєте?
Тоні: Везіння.
Кріс: Нам дуже подобається грати музику. Навіть перед тим як стати The Necks ми багато грали. І коли у вас відбувається так багато тренувань ви починаєте думати, що час показувати щось людям.
Ллойд: Ми ніколи не мали великих амбіцій. Амбіція вбиває амбіцію. Просто відпустили все і думали тільки про музику.
Кріс: В нас в групі навіть немає лідера. Завжди діємо спільно.
- Що думаєте про те, що вас називають найкращим тріо світу?
Ллойд: Нам це дуже подобається.
Кріс: Власне, я так не вважаю.
Тоні: Не має якогось правила, щоб визначити, котра музика є найкращою. Просто кожен має своє місце в цьому світі.
- У вас є кумир?
Тоні: Я слідкую за деякими людьми, але все ж не вважаю їх кумирами.
Ллойд: Мені просто не хочеться його мати. Може бути таке, що ти просто почнеш себе порівнювати з якоюсь людиною і думати, що ти ніколи не стенеш настільки ж успішним.
Текст: Юлія Книш
Фото: Роман Домбровський
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
