У Ковелі впродовж двох днів проходив майстер-клас у рамках всеукраїнського проєкту «Жива. Справжні історії кохання», який започаткували майже рік тому. На Волині його реалізовує благодійний фонд «Сучасна Україна».
Втілити ініціативу в життя у місті допоміг центр соціальних служб. Його директор Інна Третяк каже, що художниці Світлана Солодун та Оксана Цюп’яшук ні хвилини не роздумували, а одразу погодились попрацювати з дружинами захисників, повідомляє Ковельська міська рада.
І дівчат теж не довелось довго вмовляти. Хоча більшість з них вперше тримають в руках пензель і фарби, але вони вирішили спробувати, і у них все вийшло.
Кожна з учасниць так трепетно і ніжно розповідає свою історію, що не хочеться пропустити жодного слова. Ці спогади – невидима ниточка, яка поєднує їх з тими, кого уже, на жаль, немає з нами. Вони у їх серцях, спогадах, а тепер щасливі моменти з минулого - на цих дивовижних картинах.
У Тетяни Богдан – яскравий зимовий пейзаж із вкрапленням космічної теми. Вона каже, що зима для її чоловіка Петра була чимось особливим. Вони постійно ходили гуляти морозяними, засніженими вечорами, коли була така можливість.
- Якось поїхали на гірку в Ружині, а біля нас вискочив олень і пробіг біля донечки Емілії. Діти такого не очікували, це було так несподівано. Ми вже й збирались їхати, а Петя говорить, а давайте ще разочок з’їдемо і — додому. Він спускає Емілію, Тимофія і тут — цей красень, — пригадує Таня. — Діти теж люблять зиму. І до цих пір від них чую: а з татом так класно було, а тато возив на гірку».
За словами Тані, космос – це велике захоплення Тимофійка. Для нього це щось неймовірне.
«Друга зима без нашого Пєті, але кожен день про нього згадую, думаю. Ми познайомились восени, але взимку Пєтя мені запропонував одружитися. І знову зима...» – каже жінка.
Дружина кіборга Валерія Гонти Любов обрала для своєї історії кадр з минулого свого чоловіка. Ще у 2016 році гурт «Патріот» запросив Валерія знятись у своєму кліпі на пісню «Сніг. Історія одного кіборга». Все це проходило в засніжених Карпатах.
«Задум, що військовий повертається додому втомлений, знесилений, його першим зустрічає друг — собака хаскі і вони разом спостерігають світло у рідних вікнах. Так мені захотілось це зобразити. Ми тоді перший раз були в Карпатах, – розповідає Любов. — Прожили у парі чоловіком 18 з половиною років, у нинішньому році – було б 20. У сім’ї він був завжди ніжним, називав мене «моя бубочка». Вранці приносив каву в ліжко, був уважним, турботливим батьком, чоловіком. Було багато у нас яскравих моментів».
Валерій у 2014 пішов добровольцем, був у багатьох гарячих точках. А 24 лютого о четвертій по обіді зібрав речі і пішов, хоча мав другу групу інвалідності, здоров’я не було, але не вагаючись – знову на фронт.
«Ми його підтримали, бо розуміли, що він не зможе залишатись вдома. Це було його покликання, хоча Валерій не був військовим. Остання наша поїздка була з чоловіком в Карпати на мій день народження. Такий теплий спогад. Щоб вивільнити біль, тепер часто їжджу в гори. Дуже вдячна хлопцям з гурту «Патріот» за відео, переглядаю його часто, згадую», – зазначає волинянка.
Ірина Абрамчук уперше малює. Як вона зазначає, для неї це водночас легке відчуття, але разом з тим - і важко, тому, що ти передаєш свій стан, який зараз усередині тебе. Сюжет картини придумала разом з донечкою Олександрою. А на ній Ірина в ніжних обіймах чоловіка Романа, а над ними, ніби омофор – потужні крила.
«Хочеться цих обіймів. Він завжди казав «обнімашки». І донька Олександра хотіла, щоб саме такий був малюнок — де ми з чоловіком удвох. Це тільки так тепер він може захистити нас своїми крилами, які я відчуваю. Кожен день він поряд зі мною. На цій картині дощ, але я ж знову під його захистом, він оберігає нас з донькою від усіх негараздів», – говорить жінка.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
