Волинський автогонщик Андрій Владімов 20 років свого життя віддав гонкам на машинах та їх підготовці.
Чоловік розповів, що вже дуже давно займається автоспортом, тюнінгом та форсуванням двигунів.
За професією Андрій – радіоелектронік. Утім, оскільки сучасні автомобілі поєднують у собі механіку та електроніку, йому було легше розібратися у цій справі.
– Звідки взялася тяга до дрег-рейсингу?
– Мабуть, це в крові. Я з дитинства цікавився технікою, займався авіамоделюванням. Мене завжди притягувала швидкість та звук спортивних моторів. Перші починання в автоспорті були пов’язані з картингом. У 1998 році я познайомився з Ігорем Ковальчуком, який на той час вже був триразовим чемпіоном з картингу. Так і почалось: картинг, перший Golf-2, трекові перегони, перші поразки і поломки. Потрібно було бути швидшим, потужнішим. Так і дійшли до професійної настройки моторів та авто.
– Розкажіть про свою першу гонку та машину.
– У 2003 році я придбав перший автомобіль Volkswagen Golf-2. У Рівному тоді якраз відбувалися Чемпіонати з трекових перегонів, які організовував Сергій Пелешок. Вони були настільки цікавими та насиченими енергією і духом змагань, що я із командою вирішили себе там спробувати. Згадуючи ті часи, розумію, що такої школи з підготовки «бойової техніки» та командної роботи я не отримав би ніде.
– Коли ви почали займатися дрег-рейсингом?
– У дрег-рейсинг ми «увійшли» ще у 2005 році. Тоді хлопці збиралися, виїжджали за місто, домовлялися за аеропорт, як тільки могли, аби позмагатися. Потім були перші змагання в Крупі, у Рівному, на військовому аеропорті в Дубному, а далі – в Тернополі та Львові.
Згодом на гонках почали з’являтися спеціально підготовлені машини з Сум, Києва, Донецька, Харкова та інших міст. Все настільки вражало, що я по-справжньому цим «захворів». Дрег-рейсинг – це вірус, але це моє. Разом із Мішою Бухаровим та Олександром Лінським вирішили займатися цим видом спорту професійно.
Зі старенького Porsche я і моя команда вже зробили 10-секундного драгетера.
– Де ви берете кошти на машини та змагання?
– Є спонсори, хороші призові на змаганнях та, зрештою, друзі і знайомі, які фінансово нам допомагають.
– Скільки в Луцьку автогонщиків?
– Немало, думаю, десь більше десятка. Їх багато, а от змагань у Луцьку немає. Немає місцевих організаторів, майданчиків, трас, не ведеться робота з молоддю. Це дуже прикро.
– Розкажіть про свою команду VLADIMOVmotorsport. Скільки у ній людей і чим вони займаються?
– Є два хлопці, які мені допомагають, Максим та Назар. Вони люблять автогонки, добре розбираються у спортивній техніці, хороші механіки, та, насамперед, люди. Без них не уявляю свої виступи на змаганнях. Це злагоджена команда. Навіть моя дружина Оксана є представником пілота на змаганнях. На ній вся документація, реєстрація і т.д. А кум Микола привозить нас на перегони. Наша команда – це сім’я.
– На якій найбільшій швидкості ви їздили?
– На змаганнях 270-280 кілометрів на годину. Наразі ми проходимо дистанцію – 402 метри за 10,2 секунди, на виході в нас – 238 кілометрів на годину. Уявіть, ти сидиш у спеціальному комбінезоні, пристебнутий чотирьохточковими пасами безпеки, в шоломі, далі – прогрів шин, увага на світлофор, лаунч (роздув турбіни, вихід на буст), жовте, зелене світло – старт, передачі, «спів» мотора, фініш. 10 секунд. У такому малому проміжку часу помилки просто недопустимі.
– Чи були у вас якісь травми, «зароблені» під час гонок?
– Слава Богу, не було. Зараз у серії змагань PROUDRS, в якій ми беремо участь, серйозний підхід до безпеки. Організатор Андрій Гальчинський дотримується всіх правил безпеки при проведенні змагань з дрег-рейсингу. Це стосується пілотів, автомобілів, траси, глядацьких зон, закритого парку машин.
– Де проходять ваші тренування?
– Двигуни ми тестуємо та настроюємо на власному динамометричному стенді. А як потрібно зробити тест або налаштування в «бойовому режимі», домовляємось з власниками аеропорту у Крупі, які залюбки дають нам таку можливість, адже розуміють, що ми – одна професійна команда з драгу, що відстоює честь Луцька.
– Скільки машин у вас вже було? Яка найкраща?
– За цей час ми мали спортивні автомобілі: два Golf, SEAT Ibiza та два Porsche. Найкращі – це Porsche, хоч машина в нас і старенька, але потужна – 900+ кінських сил. Ми почали «наступати на п’яти» дуже потужним машинам з Одеси та Харкова.
– Які змагання найбільше запам’яталися? Чому?
– Коли ми готувалися на перший етап в Одесу, то машину збирали дуже швидко – за 1,5 місяця. Відразу показали дуже хороший результат 11,2 на кваліфікації, але до фіналу не доїхали, вийшов з ладу блок управління двигуном. Звичайно, ми засмутились, бо проїхати 1800 кілометрів туди і назад без особливих досягнень – прикро. Але, мабуть, так мало бути. Ми познайомились із виробником українських блоків управління двигуном INVENT, який проспонсорувала нам 2 блоки. Ми встигли встановити і налаштувати на них нашу машину.
На кваліфікації в Луцьку ми показали час – 10, 4 секунди, що відповідало першому місю таблиці ТОП 8 RWD. Змагання в Луцьку були дуже напруженими та цікавими. З Волині було мало машин, а спортивних – тільки наша. Ми потрапили у фінал, але на старті машина відкотилась назад, коли вже був увімкнений світлофор. Нам зарахували фальстарт. Ми «випали» зі змагань та не зайняли ніякого місця.
На фіналі у Вінниці найкращий час – 10,2 секунд.
Цього рок нам не вдалось вийти з 10 секунд.
– Розкажіть про те, як сім’я ставиться до дрег-рейсингу.
– Моя дружина всі перипетії, життєві негаразди переживає разом зі мною, вона – мій надійний помічник та підтримка. Завжди зі мною: чи змагання, чи у роботі, чи за запчастинами поїхати – ми разом і спільно приймаємо рішення.
– Ви плануєте передати свою справу комусь із рідних?
– Маю дочку і сина. Спостерігаю за сином і боюсь, що він все ж не піде моїми стопами, він – художник. Хоча автомобіль SEAT Ibiza тримаю для нього. Як тільки йому виповниться 18 років і він отримає права, то я спробую зробити його автогонщиком. Не знаю, як воно вдасться, але я про це мрію.
Дочка дуже круто їздила на картингу, але зараз у неї вже сім’я, діти, робота, а вони забирають час.
– Ви самі займаєтесь тюнінгом чи довіряєте це комусь?
– Основну програму тюнінгу складаю я, а в процесі роботи виникають різноманітні питання, які ми вирішуємо разом з моїми механіками. Тюнінгування – це не креслення, за якими все зразу робиться, в роботі можна вигадати щось цікавіше. Тюнінг – це не просто заміна деталей, ми навіть можемо робити самі ці деталі, наприклад, колектори.
– На якому рівні, на вашу думку, автогонки на Волині?
– Останні змагання з дрег-рейсингу у Луцьку проходили у 2014 році. Хотілося б частіше бачити змагання клубного, місцевого чи регіонального характеру в своєму місті. Для того, щоб молодь могла і мала можливість вдосконалювати свої авто і розвиватися технічно, в надії на те, що серед них знайдуться молоді таланти, які перейдуть у майбутньому з любительського драгу в професійний.
10 min Final PROUDRSУсаживаемся поудобнее и смотрим! 10-минутный видеоотчет о финале PROUDRS. Все детали и закулисье гонки. Видео: AV Production Подписывайся на нас в соцсетях: www.facebook.com/dragukraine/ www.facebook.com/vfdd.ua/ www.instagram.com/prodragukraine/ Следи за информацией на сайте: www.dragukraine.com Используй официальные хештеги: #vfdd #dragukraine #driftukraine #dragpeopleua #driftpeople #proudrs
Posted by Ukrainian drag racing series 2018 on Thursday, 16 August 2018
Текст: Іванна СОЛОМАНЧУК (Перший).
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший).
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
